Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 753/19089/21
провадження № 61-8389св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі - КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що протягом 14 років вона працювала на посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями відділення «Лівобережне» (двірником) у КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс». Відповідно до наказу № 160-к/тр від 20 серпня 2021 року вона була звільнена на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України унаслідок виявленої невідповідності виконуваної роботи через стан здоров`я, який перешкоджає продовженню виконуваної роботи.
Зазначала, що в липні 2021 року їй було встановлено інвалідність ІІІ групи терміном на 1 рік. Вона усвідомлює, що продовжувати виконувати роботу двірника з існуючими фізичними навантаженнями не має можливості. Однак, під час звільнення їй не було запропоновано іншої роботи на тому самому підприємстві, яка б підходила їй за станом здоров`я, хоч вона про це просила, а також не заперечувала щодо встановлення їй неповного робочого дня або тижня та створення відповідних пільгових умов праці. При цьому посилалася на те, що виклику на засідання профспілкового комітету не отримувала.
Позивач вважала, що її звільнення пов`язане із бажанням керівництва позбутися її, як працівника, що має право на отримання службового житла.
З огляду на зазначене їй завдано моральну шкоду у вигляді хвилювання та душевних страждань, а переймання через матеріальний достаток та відсутність роботи триває до сих пір.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- поновити її на роботі в КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло сервіс»;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня поновлення на роботі,
- відшкодувати моральну шкоду у розмірі 20 000 грн та судові витрати в сумі 4 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» судові витрати у розмірі 11 100 грн.
Рішення районного суду мотивовано тим, що роботодавець мав підстави для звільнення позивача з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження невідповідності працівника займаній посаді у зв`язку зі станом здоров`я, що і визнає сама ОСОБА_1 .
Районний суд зазначив, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є обов`язком відповідача, оскільки згоди на переведення її на іншу роботу вона не надала, а профспілковий комітет надав відповідну згоду на її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
Суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог трудового законодавства у повному обсязі. При цьому у відповідача відсутній обов`язок встановлювати позивачу неповний робочий день або тиждень та створювати пільгові умови праці, оскільки ОСОБА_1 отримала 3-тю групу інвалідності у зв`язку із загальним захворюванням, а не у зв`язку втратою працездатності через нещасний випадок на виробництві або професійним захворюванням.
Суд вважав необґрунтованими посилання позивача про те, що її звільнення пов`язане із бажанням керівництва позбутися позивача як працівника, оскільки вона має право на отримання службового житла.
Районний суд вважав обґрунтованою заяву КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення з ОСОБА_1 понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 11 000 грн, оскільки зазначені витрати пов`язані з розглядом справи, такий розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, стороною відповідача не подано необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення відповідачем обставин, які мають значення для розгляду справи не виявлено, сторона відповідача у повному обсязі та вчасно подала до суду усі докази, які мають значення для розгляду справи, сприяла швидкому, справедливому та своєчасному розгляду справи. Крім того, позивач не скористалась правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» судових витрат у розмірі 11 100 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» у стягненні судових витрат.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання відповідачем законодавства про працю під час звільнення позивача з роботи.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах справи документів, які б свідчили про заборону їй продовжувати працювати на займаній посаді за станом здоров`я, оскільки вона сама ініціювала розгляд питання щодо можливості продовження трудових правовідносин з нею у зв`язку з встановленням їй інвалідності і неможливості через це продовжувати трудові правовідносини на тих умовах, які були до цього. Крім того, відповідно до довідки МСЕК № 79 від 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 була дозволена лише легка підсобна праця.
Апеляційний суд відхилив також посилання ОСОБА_1 щодо порушення процедури звільнення у зв`язку з неналежним отриманням роботодавцем згоди первинної профспілкової організації на це, та порушенням порядку повідомлення про засідання профспілкової організації. Зокрема, суд зазначив, що під час розгляду справи встановлено, що питання про надання згоди на звільнення позивача було винесене на розгляд первинної профспілкової організації 12 серпня 2021 року; у зв`язку з неявкою на засідання позивача, розгляд даного питання було перенесено на 20 серпня 2021 року. При цьому позивач відмовилася у підписі про отримання повідомлення про засідання профспілкового комітету, що підтверджено показаннями свідка.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення районного суду в частині стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 11 100 грн, оскільки відповідачем не надано суду першої інстанції актів виконаних робіт та не зроблено відповідної заяви про їх надання протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
За змістом касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, ОСОБА_1 оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині позовних вимог. Отже, в іншій частині (відшкодування моральної шкоди) Верховний Суд перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції не здійснює.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована відсутністю у матеріалах справи документів, що категорично забороняють їй працювати на посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями відділення «Лівобережне» у відповідача.
Посилається на те, що відповідач не застосував вимоги статті 170 КЗпП України, частини першої статті 172 КЗпП України. Крім того, звертає увагу на те, що інвалідність було встановлено тимчасово, строком на 1 рік, і на час подання касаційної скарги вона відсутня.
Зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи обмежився лише усним запевненням представника відповідача про те, що всі наявні на той час вакансії їй були запропоновані. Проте, на момент ухвалення рішення не було з`ясовано можливі зміни у наявності вільних вакансій за допомогою об`єктивних доказів (наприклад, форма № 3-ПН до центру зайнятості).
Вважає, що під час проведення процедури звільнення відповідач допустив порушення вимог статті 43 КЗпП України (працівника двічі не було запрошено на засідання профспілкового комітету).
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі № 265/6850/16-ц, від 18 жовтня 2018 року у справі № 289/548/16, від 28 червня 2022 року у справі № 640/942/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року представник КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» - адвокат Братищенко Ю. О. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося згідно з нормами КЗпП України.
Вважає, що судова практика, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, стосується інших правовідносин.
При цьому просить стягнути із ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.
Фактичні обставини, встановлені судами
Наказом № 526к від 01 листопада 2007 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду робітника з комплексного прибирання у відділенні № 3 КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло сервіс» (а. с. 13).
Наказом № 160к/тр від 20 серпня 2021 року (далі наказ про звільнення) ОСОБА_1 звільнено з посади робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями внаслідок виявленої невідповідності виконуваній роботі через стан здоров`я на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 14).
Звільненню ОСОБА_1 передували наступні події.
З огляду на довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії 12ААБ № 795366 ОСОБА_1 з 21 липня 2021 року встановлена 3-тя група інвалідності у зв`язку із загальним захворюванням на строк до 01 серпня 2022 року, визначені умови праці - легка підсобна праця (а. с. 86). Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда, ОСОБА_1 встановлено діагноз «ускладнений остеохондроз» (а. с. 86).
Згідно з протоколом проведення досліджень важкості та напруженості праці № 48 від 17 лютого 2021 року посада «робітник з комплексного прибирання» за показниками важкості трудового процесу умови праці відносяться до 2 класу важкості та оцінюються як допустимі, при цьому умови праці передбачать робочу позу стоячи 70% при нормативному значенні 60% (а. с. 89-92).
Відповідно до протоколу проведення досліджень важкості та напруженості праці № 43 від 17 лютого 2021 року, посада «прибиральник» за показниками важкості трудового процесу умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеня та оцінюються як шкідливі (а. с. 93-96).
У листі Дніпровської міжрайонної МСЕК № 79 від 20 серпня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 може працювати прибиральницею з протипоказаною важкою фізичною працею зі скороченим об`ємом робіт (а. с. 98).
Згідно з копії списку вільних вакансій КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло сервіс» станом на 22 липня 2021 року, на ньому ОСОБА_1 проставлено відмітку «ознайомлена, підпис, ОСОБА_1 , 22.07.2021 р.».
Встановлено, що повідомлення про засідання профспілкового комітету щодо розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 , яке відбудеться 12 серпня 2021 року о 14.00 год (а. с. 17), позивач отримала після засідання, про що повідомила суд в судовому засіданні 02 грудня 2021 року.
Відповідно до Акту від 16 серпня 2021 року, ОСОБА_1 16 серпня 2021 року було запропоновано отримати запрошення про участь у засіданні профспілкового комітету щодо розгляду питання про її звільнення, яке має відбутись 20 серпня 2021 року об 11.00 год. Від отримання вказаного запрошення ОСОБА_1 відмовилась (а. с. 47).
Відповідно до Витягу з протоколу № 106 від 20 серпня 2021 року профспілковий комітет згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями надав згоду на звільнення ОСОБА_1 (а. с. 48).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.