Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 562/2695/20
провадження № 61-8203св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: орган опіки та піклування Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, орган опіки та піклування Здолбунівської міської ради Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Януль-Сидорчук Христиною Вікторівною, на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2021 року у складі судді Ковалика Ю. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що в період з 2015 року до лютого 2017 року вона проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 . Спільне сімейне життя з ним не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини, виховання дітей. Відповідач неодноразово вчиняв конфлікти, застосовував фізичне насильство.
З лютого 2017 року проживають окремо. У них є спільна дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею.
Зазначала, що з часу окремого проживання відповідач не бере участі в утриманні дочки, вихованням дочки не займається, не піклується про її духовний та моральний розвиток, стан здоров`я.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 травня 2020 року у справі № 562/597/20 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1 500 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Зазначене рішення суду відповідач не виконує, аліменти не сплачує.
Позивач посилалася на те, що ОСОБА_2 працює, має постійний та стабільний дохід, здатний сплачувати аліменти на утримання дочки, на його утриманні немає інших дітей, непрацездатних осіб. При цьому відповідач ухилявся від сплати аліментів на дитину протягом трьох років до звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.
Посилалася на положення пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, статті 182, частини п`ятої статті 183 СК України як на підставу зміни способу стягнення аліментів.
Вважала, що ОСОБА_2 неналежно ставиться до виконання батьківських обов`язків, чинить психологічне насильство щодо неї та дочки. З цього приводу вона зверталася до правоохоронних органів та соціальних служб, однак заходи попередження виявилися безрезультативними.
Крім того, вона зверталася до суду із заявою про видачу обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього строком на 6 місяців обов`язок не наближатися на відстань 200 м до місця її проживання. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2020 року у справі № 562/461/20 зазначена заява про видачу обмежувального припису була задоволена частково та видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього строком на 6 місяців обов`язок не наближатися на відстань 200 м до місця проживання заявника. Вказані обставини змусили її звернутися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, а саме стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходів щомісячно до досягнення дочкою повноліття; позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 травня 2020 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Районний суд вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині зміни способу стягнення аліментів з 1 500 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, що буде достатнім для забезпечення дитині належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку, а також відповідатиме законодавству, не порушуючи також інтересів і становища, як відповідача так і позивача.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав, місцевий суд керувався тим, що позивачем не доведено свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками та ухилення від виконання своїх обов`язків щодо дитини.
Суд зазначив, що висновок органу опіки та піклування від 26 травня 2021 року, який наявний у матеріалах справ, не містить переконливих висновків щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, його мотивувальна частина практично відсутня. Крім того, вказаний висновок не містить відомостей про умови проживання дитини, успішність дитини, стан її здоров`я. Не надано акт обстеження умов проживання дитини з відомостями щодо складу сім`ї, життєво-побутових та санітарно-гігієнічних умов, матеріального стану сім`ї. З огляду на зазначене, районний суд відступив від висновку органу опіки та піклування на підставі частини шостої статті 19 СК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду щодо відступлення від висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідно до частини шостої статті 19 СК України є правильними, оскільки він є недостатньо обґрунтованим. Зокрема, у ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.
При цьому апеляційний суд зазначив, що висновок органу опіки та піклування не може бути беззаперечним доказом для підтвердження факту умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та необхідності застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
Апеляційний суд керувався прецедентною практикою Європейського суду з прав людини та судовою практикою Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, ОСОБА_1 оскаржує рішення районного суду та постанову апеляційного суду лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Отже, в іншій частині Верховний Суд судове рішення не переглядає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідач не брав і не бере участі у вихованні дитини, не цікавився станом її здоров`я та успіхами, досягненнями, він не проявляє до дочки батьківського піклування, ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо її виховання. Навпаки, своєю поведінкою шкодить інтересам дочки.
Суди попередніх інстанцій безпідставно залишили поза увагою її доводи та необґрунтовано дійшли висновку про те, що належних та допустимих доказів нехтування відповідачем батьківськими правами матеріали справи не містять, відсутні докази умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.
Посилається на те, що відповідач не знав, як і де навчається дитина, які додаткові заняття відвідує, не відвідував батьківські збори, не знав, до якої групи зарахована дочка, не відвідував святкові заходи. Також ОСОБА_2 не знав чим і коли хворіла дитина, йому не відомо, в якому лікувальному закладі вона знаходиться на обліку, хто є її сімейний лікар.
Крім того, ОСОБА_2 не сплачував аліменти до червня 2021 року.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопада 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, до якого долучено докази направлення копії відзиву ОСОБА_1 .
Доказів направлення копії відзиву органу опіки та піклування Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, органу опіки та піклування Здолбунівської міської ради Рівненської області, органу опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_3. не надав.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів направлення копії відзиву на касаційну скаргу на адресу всіх учасників справи, колегія суддів залишає відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу без розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
За час спільного проживання у сторін у справі народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із матір`ю - ОСОБА_1 .
Рішенням Здолбунівського районного суду від 18 травня 2020 року у справі № 562/597/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 500 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Станом на 01 червня 2021 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів (виконавчий лист № 562/597/20 від 07 серпня 2020 року), що підтверджується довідкою старшого державного виконавця Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби від 14 червня 2021 року.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 липня 2020 року провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною другою статті 173-2 КУпАП закрите у зв`язку із закінченням строків притягнення його до адміністративної відповідальності.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2020 року у справі № 562/461/20 видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього строком шість місяців обов`язку, а саме заборони наближатися на відстань 200 м до місця проживання ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Здолбунівської міської ради від 26 травня 2021 року орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.