Постанова
Іменем України
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 756/3266/21
провадження № 61-9812св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») про визнання кредитного договору недійсним.
Позов обґрунтований тим, що 21 грудня 2007 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 050-2009/756-0769, за умовами якого банк зобов`язався надати позивачці іпотечний кредит у розмірі 210 260,00 швейцарських франків (що станом на день укладення договору становило 917 662,74 грн) на придбання трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а позивачка зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 8,95 % річних.
Вважає, що при укладанні зазначеного кредитного договору порушені її права як споживача, зокрема, банк змусив її порушити валютне законодавство країни шляхом придбання квартири з використанням іноземної валюти як способу платежу, укладений договір містить умови, які є несправедливими та спричиняють дисбаланс прав та обов`язків позивачки в бік погіршення її становища, під час укладення кредитного договору банком не надано позивачці повної та достовірної інформації про умови кредиту, а навпаки приховано фактичні дані та відомості щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, у зв`язку з чим позивачка розцінює такі дії банку як введення в оману шляхом використання нечесної підприємницької практики.
Крім того, позивачка вказувала, що банк не мав індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитний договір від 21 грудня 2007 року № 050-2009/756-0769 та договір іпотеки від 21 грудня 2007 року, а також стягнути майнову шкоду у розмірі 2 883 800,00 грн та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення мотивоване тим, що банком та позичальницею при укладенні кредитного договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов цього договору, позичальницею підтверджено своїм підписом, що вона ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року - без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки умови кредитування позичальниця розуміла та погодила, інформацію щодо наданих фінансових послуг у розумінні статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» отримала, про що свідчить її підпис у кредитному договорі, а також у додатку № 1 до оспорюваного кредитного договору. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачку введено в оману щодо змісту оспорюваного договору і вона не могла вчасно визначитися з правомірністю його укладення, у тому числі і вартістю кредитних послуг.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року
у справі № 373/2054/16, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 752/4256/17.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Встановлені судами обставини
21 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого
є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 050-2009/756-0769, за умовами якого банк зобов`язався надати позивачці іпотечний кредит у розмірі 210 260,00 швейцарських франків (що станом на день укладення договору становило 917 662,74 грн) на придбання трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а позивачка зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 8,95 % річних.
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору сторони погоджуються з тим, що зобов`язання кредитора надати кредит виникає з моменту виконання усіх та кожної з наведених умов: укладення в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором відповідних договорів згідно з пунктами 3.1-3.2 цього договору; виконання всіх умов щодо страхування згідно з пунктом 3.3 цього договору; відкриття позичальником поточного рахунку у кредитора для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій позичальника з надання та погашення кредиту.
Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, є іпотека нерухомого майна - квартира за адресою:
АДРЕСА_1 , порука ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 3.4 кредитного договору виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується також всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з пунктами 5.3.1-5.3.3 кредитного договору, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором, використовувати кредит на цілі, визначені у пункті 1.3 цього договору, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також
у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та на умовах, що визначені цим договором, відповідати всіма власними коштами та майном за своїми зобов`язаннями, що випливають з цього договору.
Відповідно до пункту 8.5 кредитного договору, його підписанням позичальник засвідчив, що з умовами споживчого кредитування банку та орієнтовною сукупною вартістю кредиту ознайомлений до укладення ним цього договору
у письмовій формі та зобов`язався виконувати.
Пунктом 9.8 кредитного договору визначено, що позичальник у день надання йому кредиту за договором сплачує кредитору плату за ініціювання кредиту у розмірі 2 222,60 швейцарських франків.
Згідно з додатком № 1 до кредитного договору від 21 грудня 2007 року № 050-2009/756-0769 позивач ознайомлений з переліком та вартістю послуг, що йому надавались відповідно до укладених кредитних договорів та пов`язані
з отриманням та обслуговуванням кредиту.
Банком виконані зобов`язання з надання позивачці кредиту у повному обсязі.
На забезпечення виконання зобов`язань 21 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з яким позивачкою передано в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
21 грудня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручився за зобов`язаннями позичальника за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 050-2009/756-0769-Р, у повному обсязі як існуючих у теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року (справа № 2605/11308/12), яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживача, визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсними договору іпотеки та договору поруки, стягнення збитків і відшкодування моральної шкоди залишені без задоволення,
а позовні вимоги третьої особи - ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про розірвання договору поруки та припинення поруки задоволені частково, припинено поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 21 грудня 2007 року
№ 050-2900/756-0769-Р.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року (справа № 756/10242/13), яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 позовні вимоги за зустрічним позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості визнала частково, надала суду розрахунок заборгованості, згідно з яким її борг перед банком станом на 01 лютого 2014 року складає 201 486,68 швейцарських франків. Не заперечувала проти стягнення з неї заборгованості у цьому розмірі, проте просила здійснити перерахунок цієї суми у гривні за курсом Національного банку України, що діяв на момент отримання кредиту (4,36 грн за 1 швейцарський франк).
Правове обґрунтування
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави
і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За змістом частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Законом чітко визначено наслідки надання недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця),
і такими наслідками є виникнення права у споживача розірвати договір та вимагати відшкодування збитків, завданих такими неправомірними діями.
Отже, ненадання чи надання неповної інформації про продукцію, товари, послуги не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки договір як правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених у чинному законодавстві.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.