Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 755/4205/14-ц
провадження № 61-7380св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», до якої приєднався ОСОБА_1 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 рокуу складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (далі - ТОВ «Ділайт-Україна»), поручителя ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту на загальну суму 1 146 496,87 грн.
Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачі порушили умови кредитного договору від 21 березня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Ділайт-Україна» щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 01 вересня 2014 року Дніпровський районний суд м. Києва позов задовольнив.
Стягнув солідарно з ТОВ «Ділайт-Україна», ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 146 496,87 грн боргу за кредитним договором.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ТОВ «Ділайт-Україна», не сплативши у зазначений у договорі строк кредит, порушило вимоги статті 530 ЦК України.
Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, зокрема за повернення позики і відсотків за використання кредитних коштів. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в частині стягнення боргу з поручителя.
Апеляційний суд м. Києва від 06 листопада 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що порука не припинилася.
Виходив з того, що оскільки кредитний договір діяв до 20 березня 2014 року, останній платіж за зобов`язанням позичальник здійснив 03 вересня 2013 року, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів 07 лютого 2014 року, тобто протягом шести місяців із часу настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням.
На рішення місцевого суду 15 листопада 2021 року ТОВ «Ділайт-Україна» також подало апеляційну скаргу.
Ухвалою від 23 грудня 2021 року Київський апеляційний суд поновив ТОВ «Ділайт-Україна» процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.
Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Ділайт-Україна» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у справі доказів належного повідомлення ТОВ «Ділайт-Україна» про розгляд справи в суді першої інстанції. Так, всі конверти, які були направлені на адресу товариства, повертались до місцевого суду не врученими (т. 1, а. с. 61, 108, 171, 201, 215, т. 2, а. с. 2).
Зазначив про відсутність підстав вважати, що відповідач ТОВ «Ділайт-Україна» належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.
Ухвалою від 29 червня 2022 року Київський апеляційний суд провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Ділайт-Україна» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року закрив.
Закриваючи провадження, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «Ділайт-Україна», був обізнаним про розгляд цієї справи, представник ОСОБА_1 брав активну участь у судовому розгляді справи, що спростовує доводи апелянта про те, що ТОВ «Ділайт-Україна» не знало і не могло знати про судовий розгляд цієї справи унаслідок неналежного повідомлення.
Критично оцінив посилання товариства на те, що керівником ТОВ «Ділайт-Україна» став ОСОБА_2 з 08 травня 2013 року, який не знав про розгляд цієї справи в суді першої інстанції.
За наявними у справі документами під час розгляду в суді першої інстанції керівником товариства був ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який сформовано станом на 17 березня 2014 року.
Зазначив, що подані товариством відомості про ТОВ «Ділайт-Україна» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2, а. с. 24-26) не спростовують висновок суду першої інстанції та заперечення позивача про те, що саме ОСОБА_1 на час розгляду місцевим судом справи був керівником ТОВ «Ділайт-Україна».
Критично оцінив посилання представника на протокол № 1/2013 загальних зборів учасників ТОВ «Ділайт-Україна» від 07 травня 2013 року та наказ по кадрам від 08 травня 2013 року № 3/к (т. 2, а. с. 72, 73) як підставу зміни керівника підприємства, оскільки ці відомості є внутрішніми документами товариства, який є їх видавником та зацікавлений у повторному перегляді цієї справи.
Вважав, що сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу близько 7 років особою, повідомленою про розгляд справи, за відсутності інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на дату ухвалення оскарженого рішення (2014 рік), не може вважатися беззаперечною підставою для поновлення процесуального строку, передбаченого на апеляційне оскарження, оскільки це може впливати на принцип правової визначеності.
Враховуючи обставини справи та норми закону, апеляційний суд встановив, що особа, яка подала апеляційну скаргу (його керівник) був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому з метою недопущення порушення принципу правової визначеності, керуючись положеннями статей 354, 358 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ТОВ «Ділайт-Україна»,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене судове рішення.
У вересні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання до касаційної скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ТОВ «Ділайт-Україна» зазначило порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивувало тим, що директор ТОВ «Ділайт-Україна» ОСОБА_2 кредитний договір між банком та товариством не підписував і не міг підписати, оскільки обіймає посаду директора з 08 травня 2013 року.
Зазначило, що ТОВ «Ділайт-Україна» не брало участі у судовому розгляді цієї справи, судових повісток та рішення суду не отримувало, у зв`язку з чим порушені права товариства на судовий захист своїх прав та законних інтересів.
Вважає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вже були предметом розгляду Київським апеляційним судом, що підтверджується ухвалою про поновлення строку та відкриття апеляційного провадження від 23 грудня 2021 року у цій справі.
На думку заявника, апеляційний суд безпідставно послався на правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 592/6701/19, оскільки ці справи не є подібними справі, яка переглядається.
Послався на те, що необізнаність особи про сам факт існування судового провадження щодо неї є поважною підставою для поновлення строків на апеляційне оскарження згідно з практикою Європейського суду з прав людини та правовими позиціями національних судів.
Зазначило, що ОСОБА_1 під час розгляду справи не був директором товариства, а з 08 травня 2013 року посаду директора ТОВ «Ділайт-Україна» обіймає ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю ЦНАП на запит ОСОБА_1 , а саме копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Ділайт-Україна» від 07 травня 2013 року та наказом ОСОБА_2 про прийняття обов`язків директора ТОВ «Ділайт-Україна» від 08 травня 2013 року.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги ТОВ «Ділайт-Україна», в якій зазначив, що оскаржена ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Зазначило, що рішення від 01 вересня 2014 року місцевий суд ухвалив за участю ОСОБА_1 , який був поручителем за кредитним договором, укладеним між банком та ТОВ «Ділайт-Україна», та одночасно був керівником зазначеного товариства на час виникнення спірних правовідносин, під час розгляду цієї справи та ухвалення судового рішення. Отже, товариство в особі керівника було обізнане щодо розгляду судом цієї справи.
Вважає, що повторний розгляд цієї справи через 8 років призведе до порушення принципів юридичної визначеності.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 10 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другийчастини другої статті 389 ЦПК України.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 25 листопада 2022рокуВерховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції встановив, що 21 березня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Ділайт-Україна» уклали договір про надання овердрафтового кредиту. Договір скріплено електронним цифровим підписом.
За пунктом А.3 договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати відповідачу кредитний ліміт у розмірі 1 051 000 грн до 20 березня 2014 року, а товариство зобов`язалося повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошима у строки та порядку, встановлені кредитним договором.
Відповідно до пункту А.4 договору період безперервного користування кредитом має становити не більше 30 днів.
Згідно із пунктом 2.2 договору позичальник зобов`язався, зокрема, здійснювати погашення кредиту, отриманого у межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом.
У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 23 січня 2014 року утворилась заборгованість 1 146 496,87 грн, яка складається з: 887 480,25 грн заборгованості за кредитом; 158 478,24 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 49 538,38 грн пені за порушення виконання зобов`язань за договором, а також штрафів згідно з пунктом 5.8 кредитного договору: 1 000 грн - фіксована частина; 50 000 грн - відсоток від суми встановленого ліміту.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань боржник за кредитним договором, банк та ОСОБА_1 уклали договір поруки від 21 березня 2013 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права