Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 297/377/18
провадження № 61-17773св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Берегівське лісове господарство»,
третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» (далі - ДП «Берегівський лісгосп») та просив визнати недійсними наказ від 26 вересня 2017 року № 198 «Про зміну організаційної структури, скорочення чисельності та штату працівників»; наказ від 30 січня 2018 року № 6-к «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 »; поновити його на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності ДП «Берегівський лісгосп»; визнати всі записи, внесені відповідачем у його трудову книжку, недійсними; зобов`язати відповідача занести нові записи в його трудову книжку відповідно до вимог пунктів 2.4, 2.14 розділу 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»; визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення його з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; визнати в діях відповідача факт його дискримінації за захищеною ознакою звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав; та стягнути з відповідача 300 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, щов липні 2015 року він приїхав до міста Берегова з міста Луганська, як внутрішньо переміщена особа і 30 липня 2015 року був прийнятий на роботу до ДП «Берегівський лісгосп» на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності. 27 вересня 2017 року він отримав попередження про звільнення з займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а на підставі наказу від 30 січня 2018 року був звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності штату та працівників.
Вважав своє звільнення незаконним, у зв`язку з тим, що наказ «Про зміну організації структури, скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» № 198 від 26 вересня 2017 року, який став підставою для його звільнення, прийнятий з грубим порушенням чинного законодавства, є необґрунтованим, у ньому не розкривається зміст внесених змін в організацію виробництва і праці, відсутнє обговорення подання на адресу профспілкового комітету про розірвання трудового договору з працівником, наказ не містить вказівок на об`єктивні причини необхідності скорочення.
Також зазначав, що відповідач грубо порушив порядок звільнення, оскільки не запропонував йому іншу вакантну посаду, не врахував його переважного права на залишення на роботі, а згода профспілкового комітету на його звільнення надана з порушенням вимог статті 43 КЗпП України. Окрім цього, вважав дії директора відповідача Шойного Б. А. , пов`язані з його звільненням, непрямою дискримінацією його, як внутрішньо переміщеної особи.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням установленого законом порядку, а факт дискримінації ним не доведений.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд, встановивши, що звільнення позивача з роботи відбулося у період перебування останнього на лікарняному, дійшов помилкового висновку, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було порушено вимог трудового законодавства.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року (з урахуванням виправленої ухвалою цього суду від 08 грудня 2020 року описки) рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2018 року скасовано, позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ директора ДП «Берегівське лісове господарство» від 30 січня 2018 року № 6-к «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 ».
Визнано в діях відповідача, безпосередньо пов`язаних із отриманням згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 , що мали місце 27 листопада 2017 року, факт дискримінації позивача за ознакою звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності ДП «Берегівське лісове господарство» з 30 січня 2018 року.
Стягнено з ДП «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року в розмірі 777 961,01 грн та 30 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час звільнення позивача роботодавцем не були дотримані вимоги закону та процедура звільнення, а саме: не враховано переважного права позивача залишитися на роботі та обійняти новоутворену посаду, робота на якій передбачала виконання функцій головного економіста; оформлення трудових відносин позивача як головного економіста не відповідало вимогам законодавства та принципу правової визначеності; питання про надання виборним профспілковим органом підприємства згоди на звільнення позивача вирішене з істотним порушенням вимог закону та встановленого порядку; позивача звільнено в період тимчасової непрацездатності;а також щодо позивача безпосередньо в процесі вирішення питання про надання згоди на звільнення роботодавцем була допущена дискримінація у сфері праці, яка сприяла його звільненню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2020 року ДП «Берегівський лісгосп» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року й залишити в силі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2018 року.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах від 18 січня 2018 року в справі № 742/897/16-ц, від 18 січня 2018 року в справі № 487/8810/15-ц, від 14 травня 2018 року в справі № 331/494/16-ц, від 30 жовтня 2018 року в справі № 408/1847/16-ц, від 19 серпня 2019 року в справі № 753/5149/17, від 05 вересня 2019 року в справі № 336/5828/16, від 12 вересня 2019 року в справі № 596/1554/16-ц, від 09 жовтня 2019 року в справі № 265/3027/18, від 30 жовтня 2019 року в справі № 310/2284/17, від 11 грудня 2019 року в справі № 522/3410/15-ц, від 05 лютого 2020 року в справі № 760/2264/18, від 12 лютого 2020 року в справі № 754/619/18, від 15 квітня 2020 року в справі № 576/698/18, від 11 червня 2020 року в справі № 481/1043/17, від 01 липня 2020 року в справі № 385/118/18, від 29 липня 2020 року в справі № 305/1229/18, від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18, від 21 вересня 2020 року в справі № 686/25052/18, від 23 вересня 2020 року в справі № 937/7998/19-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 334/3883/18, від 21 жовтня 2020 року в справі № 754/13007/19, від 05 листопада 2020 року в справі № 686/30735/19, від 18 листопада 2020 року в справі № 336/7522/17, від 30 листопада 2020 року в справі № 454/4118/18, від 09 грудня 2020 року в справі № 596/176/18, від 16 грудня 2020 року в справі № 541/1700/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що посада завідувача сектора-головного економіста, яка вводилася до штату підприємства з 28 грудня 2017 року, була новоутвореною в межах нового структурного підрозділу підприємства, у зв`язку з чим передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України переважне право не могло бути реалізоване; звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності, як і встановлені судом можливі порушення процедури проведення засідання профкому, неконкретне формулювання назви посади позивача в наказі про прийняття на роботу не можуть бути підставою для поновлення його на роботі; а факт дискримінації позивача не доведений належними та допустимими доказами, тому помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду в частині відмовлених позовних вимог про визнання недійсним наказу від 26 вересня 2017 року № 198, визнання недійсними записів у трудовій книжці, зобов`язання внести нові записи в трудову книжку та визнання дій незаконними у касаційному порядку не оскаржується, тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до закінчення касаційного провадження.
18 червня 2021 року справа № 297/377/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 у липні 2015 року виїхав із міста Луганська до міста Берегова Закарпатської області та має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою, виданою 06 липня 2015 року Управлінням соціального захисту населення Берегівської міської ради.
Наказом ДП «Берегівський лісгосп» від 30 липня 2015 року № 36-к позивач з 30 липня 2015 року прийнятий на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності.
Наказом ДП «Берегівське лісове господарство» від 26 вересня 2017 року № 198 «Про зміну організаційної структури, скорочення чисельності та штату ДП «Берегівський лісгосп»», з метою впорядкування організаційної структури, оптимізації чисельності та штату, для забезпечення більш ефективного виконання функціональних обов`язків працівниками підприємства, відповідно до змін у штатному розписі:
з 27 грудня 2017 року скорочені посади: у складі керівництва - посада головного інженера, у відділі економіки, обліку і звітності: посади головного бухгалтера, головного економіста, заступника головного бухгалтера, двох провідних бухгалтерів;
з 28 грудня 2017 року введені до штатного розпису: у складі керівництва - посада головного бухгалтера, у секторі економіки обліку і звітності: посади завідувача сектора - головного економіста, двох провідних бухгалтерів.
27 вересня 2017 року ОСОБА_1 був попереджений про наступне звільнення з роботи з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
18 листопада 2017 року слідчим Берегівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області Сочкою В. І. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву ОСОБА_1 про те, що «13.10.2017 директор ДП «Берегівське ЛГ» Шойного Б. А. грубо порушив угоду про працю шляхом обману та примусу змушуючи до виконання роботи, не обумовленої угодою головного економіста підприємства ОСОБА_1 , а саме щодо розроблення цін на лісопродукцію для продажу по прямим договорам всупереч вимогам законодавства», відкрито кримінальне провадження № 12017070060000882.
27 листопада 2017 року відбулася спільна загальна виробнича та профспілкова нарада ДП «Берегівський лісгосп», у якій взяли участь 55 осіб,з порядком денним: про проведення мирної акції протесту; про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, що підтверджується відповідним протоколом. На цій нараді проведено таємне голосування з питання про надання згоди на звільнення працівників, на якому за надання згоди на звільнення ОСОБА_1 проголосували 42 члени профспілки.
Того ж дня, 27 листопада 2017 року, спільно з загальними зборами членів первинної профспілкової організації відбулося засідання профспілкового комітету ДП «Берегівський лісгосп», на якому надано згоду на звільнення позивача з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
У період з 19 грудня 2017 року по 15 січня 2018 року, а також з 16 січня 2018 року по 30 січня 2018 року позивач перебував у відпустці, про що свідчать відповідні накази ДП «Берегівський лісгосп».
Наказом ДП «Берегівський лісгосп» від 30 січня 2018 року № 6-к «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 » позивача звільнено з роботи з 30 січня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
У день звільнення 30 січня 2018 року ОСОБА_1 виданий листок непрацездатності серії АДМ № 767714 на період хвороби з 30 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року, до роботи працівник мав стати 02 лютого 2018 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо поновлення позивача на роботі
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.