Постанова
Іменем України
07 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 361/1017/20
провадження № 61-2910 сво 21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що сімейні відносини з відповідачкою припинені і він не бажає їх продовжувати, шлюб став формальним, подальше його збереження неможливе, суперечить інтересам подружжя та принципу добровільності шлюбу. Причиною розпаду сім`ї вважав відчуження подружжя одне від одного через розбіжності у поглядах на сімейне життя, у їх характерах, відсутності поваги відповідачки до нього та втрати ним довіри до дружини. Всі його намагання зберегти сім`ю не мали успіху.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив судрозірвати шлюб з відповідачкою, зареєстрований 24 липня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року у складі судді Селезньової Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 24 липня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сімейні й шлюбні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 припинені остаточно, примирення між сторонами неможливе у силу глибини розриву, втрати почуттів, взаєморозуміння, довіри і поваги, тобто через втрату основних цінностей, необхідних для шлюбу та сім`ї. Тому подальше збереження шлюбу між сторонами недоцільне і є таким, що суперечить їх інтересам. Сам факт наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 двох малолітніх дітей не є правовою підставою для відмови у позові про розірвання шлюбу чи для надання строку для примирення, враховуючи встановлені обставини конфлікту і характер відносин між сторонами. Збереження такого шлюбу не відповідає інтересам дітей, враховуючи, що найвищими інтересами дитини є проживання в сім`ї, де створені умови спокою, миру та гармонії, а отже, не в інтересах дітей перебувати у стані постійного конфлікту між батьками. Ніяких аргументів, які б могли змінити висновки суду, відповідачка не навела і не довела існування таких обставин, що перешкодили розірванню шлюбу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачка надала довідку з жіночої консультації Броварської багатопрофільної клінічної лікарні від 14 листопада 2020 року, згідно з якою ОСОБА_3 знаходиться на обліку в жіночій консультації м. Бровари Київської області
з приводу вагітності - 12 тижнів. Отже, положення частини другої
статті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною правовою підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи. Суд керувався пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, частиною другою статті 110 СК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2022 року вищевказану справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що на час пред`явлення позивачем позову про розірвання шлюбу відповідачка не була вагітною, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі згідно з частиною другою статті 110 СК України. Апеляційним судом неправильно застосовано положення матеріального права, а також порушено норми процесуального права, оскільки відповідно до положень СК України та вимог ЦПК України підстави для закриття провадження у цій справі відсутні.
Крім того, апеляційний суд вочевидь послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372 св 18), проте від такого висновку необхідно відступити. Сторони не проживають разом із вересня 2019 року, остаточно шлюбні відносини припинені 15 листопада 2019 року, проте відповідачка завагітніла у серпні 2020 року, тобто після пред`явлення ним позову та через одинадцять місяців після припинення спільного проживання, що виключає ймовірність її вагітності від позивача.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
У травні 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав додаткові пояснення, які в частині, що стосуються суті розгляду справи, не надіслані іншим учасникам процесу, що є обов`язковим, а тому Верховним Судом залишаються без розгляду (стаття 183 ЦПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судом
24 липня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 698.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками двох дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки лікаря-гінеколога ОСОБА_8 від 25 серпня 2020 року ОСОБА_3 встановлено діагноз: вагітність під питанням, рекомендовано зробити ультразвукове дослідження (а.с. 87, т. 1).
Згідно із довідкою з жіночої консультації Броварської багатопрофільної клінічної лікарні від 14 листопада 2020 року ОСОБА_3 перебуває на 12 тижні вагітності (а.с. 176, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Необхідність передачі справи, яка переглядається,на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовувала тим, що для належного розгляду касаційної скарги та формулювання власного правового висновку виявлено процесуальні перешкоди, пов`язані з існуванням іншого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372 св 18).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення частини другої статті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи, незалежно від того, коли настала вагітність дружини: до чи після пред`явлення позову.
Колегія суддів, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,вважала, що вищевказане свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення спірних правовідносин, вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.