Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 442/2301/21
провадження № 61-18430св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 липня 2021 року у складі судді Медведика Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст клопотання
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 подала до суду клопотання про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Клопотання мотивоване тим, що 23 січня 2013 року між ОСОБА_1
і ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . Вказаний шлюб розірваний рішенням відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня
2018 року у справі № 2018 D 3814 під назвою «З питань шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ».Частиною цього рішення був Договір про врегулювання відносин подружжя після розірвання шлюбу та Договір про розподіл батьківських обов`язків і план про здійснення батьківських прав.
Крім того, представник ОСОБА_1 зазначала, що на цьому суді позивач був присутнім, його інтереси представляв адвокат Аркадій Ріфман, а відповідач
ОСОБА_2 представляла себе самостійно.
У вересні 2016 року за згодою батька ( ОСОБА_1 ), мати ( ОСОБА_2 ) та донька ( ОСОБА_7 ) виїхали із США.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просила:
визнати в Україні рішення відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року в справі № 2018 D 3814 під назвою
«З питань шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 » про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині виконання Договору про врегулювання відносин подружжя після розірвання шлюбу;
визнати в Україні рішення відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року в справі № 2018 D 3814 під назвою
«З питань шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 » про розподіл батьківських обов`язків в частині виконання Договору про розподіл батьківських обов`язків і план про здійснення батьківських прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 липня
2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від
18 жовтня 2021 року, в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі.
Суд першої інстанції також вказав, що Договір про врегулювання відносин подружжя після розірвання шлюбу згадується у рішення суду США без зазначення числа і місяця його укладення, що не дає суду встановити момент набрання ним чинності відповідно до частини другої статті 631 ЦК України. Стосовно цього Договору зазначено, що він є частиною рішення про розірвання шлюбу. Разом з цим, главою 2 розділу IX ЦПК України передбачено визнання власне рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, але аж ніяк не його частини - в даному випадку самого Договору, без рішення про розірвання шлюбу в цілому.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив, що ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_8 повернулися із США в Україну 15 вересня 2016 року та більше не виїжджали за кордон. Рішення відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс ухвалено 15 червня 2018 року, тобто за відсутності фізичного перебування ОСОБА_2 в США.
У Договорі про врегулювання відносин подружжя після розірвання шлюбу зазначено, що він набрав чинності у 2018 році без зазначення дня та місяця.
Рішення про розподіл батьківських обов`язків також прийнято 15 червня 2018 року, і в ньому зазначено, що відповідач «представляла себе самостійно», проте вказане суперечить тому факту, що ОСОБА_2 з вересня 2016 року проживала в Україні.
Крім того, аналіз змісту поданого до суду представником ОСОБА_1 клопотання свідчить, що заявник просив визнати в Україні додатки до рішення про розірвання шлюбу, а саме: Договір про врегулювання відносин подружжя після розірвання шлюбу та Договір про розподіл батьківських обов`язків і план про здійснення батьківських прав, без вимоги визнати на території України самого рішення іноземного суду про розірвання шлюбу між сторонами. Наведене, на переконання апеляційного суду, дає підстави вважати, що документи, які заявник просить визнати в Україні, не є рішенням суду у розумінні глави 1-2 розділу ІХ ЦПК України. Це є підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
заявник звертався до суду з клопотанням про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, на підставі міжнародного договору, а саме підписаних Україною та США: 1) Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей; 2) Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання;
застосування норм частини другої статті 468 ЦПК України можливе у разі, якщо міжнародним договором не передбачено випадки, коли у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду може бути відмовлено. У частині другій статті 23 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітейта статті 22 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, які є чинними для України і США, передбачено вичерпний перелік випадків, коли у визнанні та виконанні рішення може бути відмовлено. Тому, при вирішенні питання щодо визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суди повинні бути застосувати норми частини першої статті 468 ЦПК України. Проте суди попередніх інстанцій випадків для відмови у задоволенні клопотання, передбачених вказаними міжнародними договорами, не встановили, безпідставно застосували частину другу статті 468 ЦПК України;
апеляційний суд не надав належної оцінки тому факту, що представник заявника звернулась до суду із клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню (за процедурою, визначеною нормами Закону України «Про виконавче провадження»), оскільки рішенням Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року в справі
№ 2018 D 3814 затверджено Договір про врегулювання відносин подружжя після розірвання шлюбу та Договір про розподіл батьківських обов`язків і план про здійснення батьківських прав. Тобто, суд затвердив наведені у договорах права та обов`язки як батька ОСОБА_1 , так і матері ОСОБА_2 щодо їх неповнолітньої дочки ОСОБА_9 . Як на підставу для задоволення клопотання представник заявника посилалась на те, що звичайним місцем проживання дитини з 2016 року є держава Україна. Визнання рішення Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року в справі № 2018 D 3814 в Україні є необхідним, оскільки це надасть можливість одному з батьків звернутись до суду в Україні з клопотанням про: примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку щодо дитини іншим з батьків, якщо такий обов`язок передбачений у вказаних договорах, а інший з батьків його не виконує; внесення (затвердження) судом необхідних змін до Договорів щодо прав та обов`язків батьків у зв`язку із зміною потреб дитини та з інших питань. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій проігнорували доводи представника заявника про те, що ОСОБА_2 було достовірно відомо про рішення відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року в справі № 2018 D 3814. Вона звернулась до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в сумі 6 000,00 грн у справі № 442/953/21. У цьому позові ОСОБА_2 вказала, що у березні 2012 року між нею та ОСОБА_1 був укладений шлюб, який зареєстрований реєстратором актів цивільного стану округу Кук, Чикаго, штат Іллінойс. Цей шлюб було розірвано, проте документ, який би підтверджував факт укладення шлюбу та його розірвання, знаходиться у відповідача. Підставою для подання клопотання стало те, що згідно з рішенням відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року в справі
№ 2018 D 3814, а саме пункту 7 Договору про врегулювання відносин подружжя після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 повинен виплачувати суму у розмірі 350,00 дол. США на утримання однієї неповнолітньої дитини сторін. Платежі на утримання дитини повинні здійснюватись до того часу, коли діти сторін стануть незалежними від батьківської опіки, одружаться, помруть, досягнуть вісімнадцяти років або завершать навчання у старшій школі, залежно від того яка подія настане раніше. На підтвердження того, що ОСОБА_1 сплачує кошти на утримання дочки у затвердженому судом штату Іллінойс розмірі до матеріалів справи долучені відповідні квитанції. Крім цього, в матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_2 від 05 травня 2021 року,
04 червня 2021 року про отримання коштів на утримання дочки саме на виконання рішення відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року. Тобто, ОСОБА_2 знала про наявність рішення про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , виконувала це рішення у спосіб отримання коштів від батька на утримання дочки. Таким чином, затверджений рішенням відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року Договір в частині сплати та отримання коштів на утримання дочки виконується обома сторонами Договору. Жоден із затверджених судом Договорів недійсним не визнавався, а ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що це рішення про розірвання шлюбу оскаржувалось нею в апеляційному порядку, у тому числі з підстав її фізичної відсутності в США у 2018 році. Тому, рішення відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 рокуне повинно переоцінюватись, а підлягає визнанню в Україні;
ОСОБА_2 безпідставно звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 у розмірі 6 000,00 грн, оскільки відділом сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс 15 червня 2018 року в справі № 2018 D 3814 вже було постановлено рішення щодо виплати батьком коштів на утримання дочки у розмірі 350,00 дол. США. У зв`язку з цим виникла необхідність визнання в Україні рішення Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року. Судовий процес, який відбувався у США, здійснювався відповідно до вимог процесуального законодавства штату, а саме норм Збірника законів штату Іллінойс 750 Сім`ї. На розгляд суду представником заявника було надано отриману з сайту https://codes.findlaw.com інформацію, з яких розділів складається Збірник законів штату Іллінойс 750 Сім`ї, а також витяг з цього Збірника щодо положень окремих його розділів. На час розгляду справи відділом сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс
Боднар П. В. і ОСОБА_2 знаходились у різних країнах (США та Україна), проте це не позбавило їх можливості укласти Договір відповідно до розділу IL ST CH 750 § 5 / 602.10 Збірника 750 Сім`ї у простій письмовій формі. Кожен зі сторін підписав примірник Договору в тій країні, в якій перебував, після чого Договір був поданий позивачем ОСОБА_1 до суду штату Іллінойс для затвердження його умов, прийняття судом рішення про розірвання шлюбу, що свідчить про ухвалення судового рішення за участю ОСОБА_2 . Зі змісту рішення відділу сімейних відносин Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року в справі № 2018 D 3814 вбачається, що суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 представляла себе самостійно, керуючись положеннями Збірника 750 Сім`ї, оскільки відповідно до підпунктів (а), (d) розділу IL ST CH 750 § 5 / 602.10 Збірника 750 Сім`ї, до суду було подано Угоду батьків щодо батьківського плану, підписану обома батьками;
представник заявника вказувала, що інтернет сайт https://codes.findlaw.com може не відображати чинну редакцію Збірника законів штату Іллінойс 750 Сім`ї.Тому до суду першої інстанції було подано заяву від 29 квітня 2021 року, в якій представник просила місцевий суд оглянути в порядку, що передбачений статтею 85 ЦПК України сторінки вказаного веб-сайту, з метою встановлення та фіксування їх змісту. Крім того, в цій заяві представник заявника просила суд відповідно до статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» звернутися до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном для отримання повного офіційного змісту вказаного Збірника або, на розсуд суду, окремих статей (розділів) Збірника, а у разі необхідності звернутись для отримання інших законів штату Іллінойс, що можуть бути необхідними для прийняття рішення у цій справі. Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив вказані клопотання, а суд апеляційної інстанції допущених порушень не усунув, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
висновок про відсутність доказів повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи судом США спростовується договором, підписаним ОСОБА_2 та поданим до Окружного суду округу Кук штату Іллінойс для затвердження, що свідчить щодо її обізнаності щодо провадження у справі про розірвання шлюбу;
належність повідомлення учасника процесу визначається за правилами процесуального закону країни, в якій розглядається спір по суті. Апеляційний суд не перевірив те, чи є підписаний ОСОБА_2 договір, за процесуальним законодавством штату Іллінойс, за нормами якого здійснювався розгляд справи «повідомленням про процес», а також доказом того, що відповідач брала участь у процесі самостійно. Крім того, апеляційний суд не вказав у судовому рішенні обставин, які вплинули на законність рішення Окружного суду округу Кук штату Іллінойс у зв`язку з відсутністю фізичного перебування ОСОБА_2 в США;
рішення Окружного суду округу Кук штату Іллінойсв частині про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не потребує визнання в Україні, оскільки ця частина рішення про розірвання шлюбу визнається на території України без спеціального провадження. Разом з цим, вказане рішення є судовим актом у формі постанови суду, оскільки в частині «Рішення про розірвання шлюбу», суд затвердив «Договір про врегулювання відносин подружжя після розірвання шлюбу», а в частині «Рішення про розподіл батьківських обов`язків» - «Договір про розподіл батьківських обов`язків і план про здійснення батьківських прав». Згідно зі змістом рішення Окружного суду округу Кук штату Іллінойста підпунктом (e) розділу IL ST CH 750 § 5/502 Збірника 750 Сім`ї умови угоди, викладені в судовому рішенні, передбачають примусове виконання усіма засобами захисту, доступними для виконання рішення, та виконуються як умови контракту. Отже, зобов`язання між батьками виникли з приводу договорів, які згідно з рішенням Окружного суду округу Кук штату Іллінойсповинні виконуватися батьками, тому представник заявника просила визнати в Україні вказане рішення саме в частині виконання вказаних договорів. Оскільки порядок вирішення питання про визнання в Україні рішення іноземного суду, яким затверджено (визначено) певні права й обов`язки батьків щодо утримання й виховання дитини, судочинством України чітко не визначений, а прохальна частина клопотання може не зовсім відповідати змісту порушеного у клопотанні питання, представник заявника у заяві від 29 квітня 2021 року просила суд першої інстанції, у разі прийняття рішення про задоволення клопотання, викласти резолютивну частину судового рішення, приймаючи до уваги прохальну частину клопотання, таким чином, щоб резолютивна частина рішення відповідала суті клопотання, а також правовідносинам, що склалися між сторонами. Проте суд першої інстанції необґрунтовано відхилив це клопотання, а апеляційний суд допущених судом першої інстанції порушень не усунув, хоча за відсутності підстав для відмови у задоволенні клопотання, визначених статтею 468 ЦПК України, мав право викласти резолютивну частину рішення у редакції, що відповідає змісту рішення Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 15 червня 2018 року в справі № 2018 D 3814;
відмовляючи в задоволенні клопотання, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в Договорі про врегулювання відносин подружжя після розірвання шлюбу зазначено про набрання ним чинності у 2018 році без зазначення дня та місяця даного року. Це не дає суду можливості встановити момент набрання ним чинності відповідно до частини другої статті 631 ЦК України. УДоговорі дійсно не зазначено дати його укладення. Разом з цим, враховуючи набрання Договором чинності з моменту його затвердження Окружним судом округу Кук штату Іллінойс15 червня 2018 року та зазначення у Договорі строку його дії (до досягнення дитиною вісімнадцяти років або завершення навчання у старшій школі, залежно від того яка подія настане раніше), ця неповнота не порушує прав та інтересів дитини. Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього Договору має значення не момент його підписання сторонами, а момент затвердження судом, тобто дата набрання чинності рішення у справі № 2018 D 3814. Більше того, такий надмірний формалізм з боку суду є неприпустимим, коли йдеться про інтереси дитини.
У грудні 2021 року від представника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник просить під час вирішення справи врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року в задоволенні заяви
ОСОБА_1 про зупинення дії ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 липня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року відмовлено.