Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 357/8932/18
провадження № 61-16992св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Це підтверджується свідоцтвом, виданим 03 липня 2018 року державним нотаріусом Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області.
ОСОБА_2 та троє його дітей зареєстровані у вказаній квартирі, проте з квітня
2017 року там не проживають. Це підтверджується актом про фактично проживаючих осіб від 17 липня 2018 року.
Відповідач та його діти не бажають зніматись з реєстрації місця проживання
у спірній квартирі в добровільному порядку, в зв`язку із чим позивач не може оформити субсидію.
ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 та трьох його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими,
що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою
АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 966,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 відсутні за місцем проживання більше шести місяців. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 72 ЖК УРСР, для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від
03 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі
1 057,20 грн.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до частини другої статті
405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував норми статті 71 ЖК УРСР, тоді як зазначена норма закону регулює відносини в сфері користування житловими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Крім цього, і стаття 71 ЖК УРСР, і стаття 405 ЦК України, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог, поширюється на спори, пов`язані із власником житла з одного боку та членами його сім`ї з іншого. Разом з цим, сторони в цій справі не є членами однієї сім`ї.
Апеляційний суд зробив висновок, що, пред`являючи позов про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, позивач обрав невірний спосіб захисту, зазначаючи саме такий предмет та підстави позовних вимог. Тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд порушив норми процесуального права, не надав належну оцінку фактичним обставинам справи, зокрема тим, про які зазначав сам відповідач в апеляційній скарзі. У період з 26 грудня 2014 року до 15 червня
2018 року ОСОБА_2 відбував покарання в установі Державної кримінально-виконавчої служби. Діти у вказаний період не могли проживати самостійно у спірній квартирі, тому вони вимушено тимчасово проживали зі своїми матерями (дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_4 - з ОСОБА_5 , а дочка ОСОБА_3 -
з ОСОБА_6 ). Таким чином, в період з 01 квітня 2017 року до 17 липня
2018 року зазначені в акті ОСББ «Зелена - 28, 30» особи фактично не проживали у квартирі АДРЕСА_1 ;
відповідач надав суду довідку про звільнення, відповідно до якої він у червні 2018 року вибув до постійного місця проживання за адресою:
АДРЕСА_2 , тобто до набуття позивачем у липні 2018 року права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
суд апеляційної інстанції при вирішенні спору між власником майна та членом сім`ї колишнього власника помилково не застосував норми статей 383, 391 ЦК України.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від
16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 03 липня 2018 року державним нотаріусом
Мельничук М. В.видано ОСОБА_1 свідоцтво про те, що йому належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
У квартирі, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, зареєстровані відповідач ОСОБА_2 та троє його дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 .
Згідно з актом ОСББ «Зелена - 28, 30» про фактично проживаючих осіб від
17 липня 2018 року відповідач ОСОБА_2 у квартирі не проживає з 01 квітня
2017 року.
Позиція Верховного Суду