Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 461/9982/19
провадження № 61-4162св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державна казначейська служба України,
третя особа - Тимчишин Ігор Ярославович ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2021 року у складі судді Радченка В. Є., додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2021 року у складі судді Радченка В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 рокуу складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Тимчишин І. Я. , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю органів досудового розслідування.
Позов мотивований тим, що 08 грудня 2017 року позивач звернулась до слідчого Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про злочин, передбачений частиною першою статті 172 КК України.
На наступний день старшим слідчим СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області Тимчишиним І. Я. було внесено відомості в ЄРДР на підставі вищевказаної заяви та розпочато досудове розслідування.
09 січня 2018 року постановою слідчого Тимчишина І. Я. позивача визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Крім того, 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення злочину, передбаченого статтею 366 КК України, який вчинений керівником відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської Ради Львівської області ОСОБА_5 працівниками відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської Ради Львівської області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими. Після чого на підставі ухвали слідчого судді були внесені відомості щодо даної заяви в ЄРДР та розпочато досудове розслідування.
В подальшому вищевказані кримінальні провадження були об`єднані в одне провадження за № 12017140110002572.
На неодноразові звернення позивача та її представника з клопотаннями, слідчим Тимчишиним І. Я. в порушення вимог КПК України не було їх розглянуто і вирішено.
Злочини, які розслідуються у кримінальному провадженні № 12017140110002572, передбачені частиною першою статті 172, статтею 356 КК України, віднесено до злочинів невеликої тяжкості. Дванадцятимісячний строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру за частиною першою статті 172 КК України закінчився 09 грудня 2017 року, а за статтею 356 КК України - 06 лютого 2018 року. Дворічний строк давності, визначений статтею 49 КК України для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин невеликої тяжкості, закінчився. Внаслідок протиправної бездіяльності слідчого Тимчишина І. Я. не проведено у кримінальному провадженні № 12017140110002572 жодних слідчих дій, необхідних для доведення обставин, визначених частиною першою статті 91 КПК України.
На думку позивача, незаконною бездіяльністю слідчого Тимчишина І. Я., яка призвела до неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140110002572, їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у її сильних душевних хвилюваннях, викликаних зухвалою бездіяльністю цього слідчого з ігнорування ним як своїх службових обов`язків і норм чинного законодавства, так і ухвал слідчих суддів.
Позивач просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на її користь 1 000 000, 00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2021 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Тимчишина І. Я. , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю органів досудового розслідування, задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові витрати з оплати судового збору віднесено за рахунок держави.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що слідчим СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області майором поліції Тимчишиним І. Я. порушено вимоги статей 2, 9, 28, 38, 40 КПК України та підпункту 2 пункту 3 розділу 6 Положення про орган досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570, щодо швидкого, повного і неупередженого розслідування кримінального провадження, порушення розумних строків, допущено безпричинну тяганину. Згідно висновку експерта № 6992 від 29 червня 2021 року наявність у ОСОБА_1 на час психологічного освідчення наслідків масивної психотравми встановлене судово-психологічним дослідженням. Можливий розмір відшкодування за завданні страждання ОСОБА_1 становить 140 456,00 грн. Суд першої інстанції не погодився з вищевказаним розміром відшкодування моральної шкоди за завдані страждання ОСОБА_1 , вважав його завищеним та необґрунтованим. З урахуванням конкретних обставин справи, характеру порушення прав позивача, глибини її душевних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду в меншому розмірі, який повинен становити 8 000,00 грн.
Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2021 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Тимчишина І. Я. , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю органів досудового розслідування, задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 216,00 гривень та витрати на проведення експертизи в розмірі 91,53 грн. Суд першої інстанції вирішив клопотання про відшкодування судових витрат, виходячи із співмірності задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2021 року, додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: пункт 2 частини першої статті 264, пункт 1 частини четвертої статті 265 ЦПК, пункт 4 частини третьої статті 2, стаття 12 ЦПК, підпункт «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК. Суд першої інстанції не погоджуючись з розміром відшкодування моральної шкоди за завдані страждання ОСОБА_1 , визначеним висновком експерта № 6992 від 29 червня 2021 року у розмірі 140 456,00 грн, вважаючи його завищеним та необґрунтованим і зменшуючи до 8 000,00 грн, не зазначив для цього фактичних обставин, встановлених ним, та змісту спірних правовідносин, не послався на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 21 липня 2021 року у справі № 205/2519/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 395/332/19, від 30 червня 2021 у справі № 202/939/18, від 16 червня 2021 року у справі № 359/1654/15-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 388/1285/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 750/9209/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 757/37203/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі №369/6771/15-ц. Суд першої інстанції порушив принцип змагальності при зменшенні ОСОБА_1 розміру відшкодування моральної шкоди за завдані страждання до 8 000,00 грн. Відповідачі та третя особа не надали суду жодних доказів для спростування того, що розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , є меншим аніж 140 456,00 грн.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2021 року, додаткового рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 461/9982/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
У вересні 2022 року матеріали цивільної справи № 461/9982/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданий Головним управління Національної поліції у Львівській області, повернуто без розгляду, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 серпня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 205/2519/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 395/332/19, від 30 червня 2021 року у справі № 202/939/18, від 16 червня 2021 року у справі № 359/1654/15-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 388/1285/17, від 14 липня 2021 року у справі № 447/1479/16-ц, від 21 травня 2021 року у справі № 753/10817/16-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 340/76/16-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 361/2647/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 361/6001/18-ц, від 15 вересня 2021 року у справі № 750/9209/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 757/37203/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 369/6771/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до слідчого Дрогобицього ВП ГУНП у Львівській області із заявою про злочин, передбачений частиною першою статті 172 КК України, який вчинений керівником відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області Сушком П. Я.
09 грудня 2017 року старшим слідчим 1-го відділення СВ Дрогобицького ВП ГУНП Тимчишиним І. Я. на підставі заяви від 08 грудня 2017 року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017140110002572 відомості щодо вчиненого відносно ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною першою статті 172 КК України та розпочато у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування.
Згідно постанови старшого слідчого 1 відділення СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області Тимчишина І. Я. від 09 січня 2017 року ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12017140110002572.
12 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення злочину, передбаченого статтею 356 КК України, вчиненого керівником відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської Ради Львівської області ОСОБА_5 , працівниками відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими.
Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 січня 2018 року зобов`язано слідчого Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області внести відомості в ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 від 12 грудня 2017 року.
Постановою прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Матолич О. М. від 23 жовтня 2018 року вищевказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження та присвоєно номер 12017140110002572.