ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 420/5731/19
адміністративне провадження № К/9901/25435/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача Візірова О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Градовського Ю.М., суддів Крусяна А.В., Яковлева О.В.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» (далі- позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом ( з урахуванням уточнень) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі- відповідач, податковий орган) визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000641405, №0000651405, №0000371367.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області за №0000641405 від 13.09.2019.
3.2. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області за №0000651405 від 13.09.2019. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача, а тому нарахування відповідачем грошового зобов`язання із податку на додану вартість є протиправним.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТТЕК" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що при дослідженні усіх наданих документів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ні до податкового органу, ні до суду не були надані відповідні первинні документи, які б дійсно підтверджували факт реальності господарських операцій та факт отримання послуг та товарів від контрагентів. На вказані обставини посилався у своїх висновках і податковий орган.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. 05 жовтня 2020 року товариство не погодившись з постановою апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволенні позовних вимог, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №420/5731/19 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року.
7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/5731/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
7.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права ст. 44, 187, 198 ПК України, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», викладених у постановах Верховного Суду від 12.07.2019 року у справі № 808/109/18, від 07.11.2019 року у справі № 2а-5959/12/1470, від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17, від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11, від 22.09.2015 року у справі № 810/5645/14, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
7.3. Товариство зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Товариство не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А від так, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають за межами його впливу.
Товариство не зобов`язано мати власні основні засоби, нерухоме майно, обладнання, навіть персонал, оскільки майно можна взяти в оренду, персонал залучати шляхом, наприклад, укладення договору підряду.
Платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.
7.4. При вирішенні податкових спорів, слід виходити із презумпції добросовісності платника податків, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Позивач указує, що недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в Акті перевірки не наведено, до матеріалів справи не долучено, та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів дій не виконано.
Окрім того, в Акті перевірки не наведено акти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.
Разом із тим, щодо інформації з АІС «Податковий блок», на яку посилався податковий орган в Акті перевірки слід звернути увагу, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації.
7.5. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно відомостей наявних в ЄДРПОУ контрагенти позивач на момент здійснення господарських правовідносин із позивачем були зареєстровані в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань як юридичні особи; перебували на обліку в податковому органі та були податниками ПДВ, відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД мали змогу передавати у власність товарні цінності позивачу, що не суперечили положенням чинного законодавства ті відповідає загальній практиці. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідно до ст. 201 ПК України зареєстровані в ЄРПН не підлягають підтвердженню додатковими документами.
7.6. Стосовно помилкових посилань суду апеляційної інстанції стосовно товаро-транспортних накладних, позивач наголошує, що товаро-транспортні документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей. За наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, відсутність ТТН не може бути підставою для невизнання витрат із придбання матеріальних цінностей та формування податкового кредиту. Відсутність ТТН, або недоліки в їх заповненні такої не можуть позбавити платника податків на податковий кредит із ПДВ за наявності документів, які вимагає Податковий кодекс України у цьому випадку. Де підставою для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Зазначену правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 11.09.2018 року у справі за№ 804/4787/16, від 03.04.2018 року у справі за№ 826/21425/15.
7.7. У судовому засіданні представник позивача вимоги касаційної скарги підтримала, надавши відповідні пояснення.
8. У відзиві на касаційну скаргу податковий орган проти її доводів заперечує, вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишивши без змін оскаржуване судове рішення.
9. Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні, у яке відповідача, належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, останній не з`явився, а тому, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік (липень 2019 року), на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.07.2019 року №5464, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, з питань Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.08.2016 по 31.12.2018.
11. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено 23.08.2019 року акт за №1693/15-32-14-05/40734897 «Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ «ВАТТЕК» ЄДРПОУ 40734898 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.08.2016 по 3.12.2018».
12. Згідно вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «ВАТТЕК» податкового законодавства, а саме п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ч. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 498 244 грн., а також податку на прибуток у сумі 917 208 грн., а також порушення п.3.2 та абз.2 п.3.2., п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, ст.51, пп.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України у результаті чого відбулось подання не у повному обсязі та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, що призвело до відсутності даних платника податку за перевіряємий період.
13. Товариство з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК подало заперечення на акт перевірки (вхід. № 347/10/15-32 від 02.09.2019 року) проте листом від 11.09.2019 року № 589/10/15-32-05-06-08 Головне управління ДПС в Одеській області за результатами розгляду заперечень, акт перевірки від 23.08.2019 року №1693/15-32-14-05/40734897 залишило без змін, а заперечення без задоволення.
14. На підставі акту перевірки від 23.08.2019 року №1693/15-32-14-05/40734897, відповідачем прийнято 13.09.2019 року податкові повідомлення-рішення:
- №0000651405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 917208 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 229302 грн.;
- №0000641405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 498244 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 124561 грн.;
- №0000371367, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.
15. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.09.2019 року за №0000641405, №0000651405, №0000371367, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
16. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям у період з 10.08.2016 по 31.12.2018 з ТОВ «Бізнес Юніті», ТОВ «Продос», ТОВ «Промконтекс», ТОВ «Оріон Компані, ТОВ «Євротезіс», ТОВ «Вітарус-К», ТОВ «Логістична група», ТОВ «Буд-Інженерія», ТОВ «Естер-Маркет» ( нова назва ТОВ «Олісвейт»), ТОВ «Саліус Трейд, ТОВ «ОЗРІК».
17. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
18. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
19. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
20. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
21. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
22. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
23. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).
24. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
25. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
26. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
27. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
28. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
29. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
30. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
31. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
32. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з частиною першою статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
33. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).
34. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).
35. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.