ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.003597
адміністративне провадження № К/990/22061/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.003597
за позовом ОСОБА_1
до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою скаргу Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Гудима Л.Я., суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог.
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач-1, Сокальська РДА), Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач-2, Червоноградська РДА), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21 червня 2019 року № 94/03-07 "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. поновити його на посаді заступника голови Сокальської РДА з 21 червня 2019 року;
1.3. стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2019 року до дня ухвалення рішення у справі, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає розпорядження про його звільнення з посади незаконним, прийнятим з порушенням процедури звільнення, передбаченої положеннями Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV) та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Так, позивач зазначив, що його звільнення відбулося без погодження з головою обласної державної адміністрації. Крім того, позивач уважає, що фактично мало місце розірвання трудового договору з ініціативи власника, а тому, оскільки після подання заяви про припинення своїх повноважень ОСОБА_1 продовжував виконувати обов`язки заступника голови Сокальської РДА та не виявляв бажання звільнитися, то відповідач був не вправі його звільняти.
3. У поданих до суду першої інстанції відзивах на позовну заяву відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували та звертали увагу суду на те, що спірне розпорядження прийнято з дотриманням приписів статті 10 Закону № 586-XIV, якою визначено додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов`язану з його статусом, відсутню у КЗпП України. Ця підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи голови райдержадміністрації, а з самим фактом призначення нового керівника адміністрації.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. Розпорядження голови Сокальської РДА Токай Р.Н. від 07 лютого 2018 року № 23/03-07 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови з 09 лютого 2018 року.
5. Розпорядженням Президента України від 28 березня 2019 року № 37/2019-рп головою Сокальської РДА призначено Дяченка А.П .
6. 01 квітня 2019 року, у перший день роботи нового голови Сокальської РДА, позивач подав заяву на ім`я голови Сокальської РДА, в якій просив звільнити його із займаної посади з достроковим припиненням повноважень, із врахуванням положень статті 10 Закону № 586-XIV.
7. 05 червня 2019 року голова Сокальської РДА звернувся до першого заступника голови Львівської обласної державної адміністрації про погодження звільнення заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_1 .
8. Розпорядженням голови Сокальської РДА від 21 червня 2019 року № 94/03-07 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади заступника голови Сокальської РДА у зв`язку із припиненням повноважень з 21 червня 2019 року з виплатою компенсації за дні невикористаної відпустки.
ІІІ. Історія справи.
9. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
10. Постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано. Справу № 1.380.2019.003597 направлено на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
11. За наслідками нового розгляду справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
12. Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 3 частини першої статті 39 та частиною третьою статті 10 Закону № 586-XIV визначено, що юридичним наслідком призначення нового голови районної державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови районної державної адміністрації із займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації. При цьому, звільненню новопризначеним головою районної державної адміністрації його заступників на підставі частини третьої статті 10 Закону № 586-XIV не передує дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень. Ця підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи голови райдержадміністрації, а з самим фактом призначення нового керівника адміністрації. Статтею 10 Закону № 586-XIV для перших заступників голови райдержадміністрації передбачено обов`язок заявити про складення повноважень перед новопризначеним головою.
12.1. Здійснивши ретроспективний аналіз положень статті 10 Закону № 586-XIV, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час звільнення позивача у червні 2019 року стаття 10 Закону № 586-XIV була чинною у редакції станом на 07 жовтня 2010 року (з урахуванням статті 2 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» від 23 лютого 2014 року № 763-VII) та не містила жодних вимог погоджувати звільнення позивача з кимось після заявлення останнім про припинення своїх повноважень новопризначеному голові місцевої державної адміністрацій у день його призначення. Одночасно із цим суд першої інстанції зауважив, що та обставина, що на веб-сайті Верховної Ради України стаття 10 Закону № 586-XIV технічно не приведена у відповідність до Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» від 23 лютого 2014 року № 763-VII, не є підставою застосовувати до спірних правовідносин іншу редакцію статті 10 Закону №586-XIV.
12.2. З огляду на викладене суд першої інстанції суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного розпорядження та, відповідно, для задоволення похідних позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
13. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
13.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21 червня 2019 року № 94/03-07 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
13.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Сокальської РДА з 22 червня 2019 року.
13.3. Стягнуто з Сокальської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2019 року до 22 лютого 2022 року в розмірі 494017,80 грн.
13.4. В задоволенні решти позову відмовлено.
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з конструкції положень частини другої статті 10 та пункту 3 частини першої статті 39 Закону № 586-XIV випливає, що голова районної державної адміністрації наділений дискреційними повноваженнями щодо прийняття рішення за погодженням з головою обласної державної адміністрації про звільнення з посади заступника голови районної державної адміністрації. Оскільки відповідачем не надано доказів, що звільнення позивача відбувалося за погодженням голови Львівської обласної державної адміністрації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21 червня 2019 року №94/03-07 "Про звільнення ОСОБА_1 " не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне розпорядження є протиправним, а відтак позивач підлягає поновленню на посаді заступника голови Сокальської РДА з дати, наступної після дати звільнення, тобто з 22 червня 2019 року. Розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанцій застосував Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
ІV. Касаційне оскарження
14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Червоноградською РДА подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 16 серпня 2022 року.
15. На обґрунтування касаційної скарги відповідач-2 зазначає, що за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не правильно застосував норми частин другої, третьої статті 10 Закону № 586-ХІV у поєднанні з приписами пунктів 1, 2 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» від 23 лютого 2014 року № 763-VII у контексті обов`язковості погоджувати звільнення першого заступника та заступника голови районної державної адміністрації з головою органу виконавчої влади вищого рівня у зв`язку із поданням ними заяви про припинення своїх повноважень новопризначеному голові місцевої державної адміністрацій (у день його призначення).
15.1. Так, скаржник наполягає, що з урахуванням статті 2 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» від 23 лютого 2014 року № 763-VII, з дня опублікування цього Закону, стаття 10 Закону № 586-ХІV діє в редакції чинній станом на 07 жовтня 2010 року. Тобто, на момент звільнення позивача (21 червня 2019 року) стаття 10 Закону № 586-ХІV мала таку редакцію, яка була чинною станом на 07 жовтня 2010 року та жодних вимог погоджувати звільнення позивача з кимось після заявлення останнім про припинення своїх повноважень новопризначеному голові місцевої державної адміністрацій у день його призначення не містила.