ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 826/3687/18
адміністративне провадження № К/9901/31487/20,К/9901/29471/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/3687/18
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційними скаргами Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Маруліна Л. О.) від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кобаль М. І.) від 20 жовтня 2020 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Маруліна Л. О.) від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кобаль М. І.) від 20 жовтня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аве Львів», нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» (далі - ТОВ «Аве Львів», ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» відповідно) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області та ГУ ДПС у Львівській області, відповідно), Державної фіскальної служби України, правонаступником якого є Державна податкова служба України (далі - ДФС України та ДПС України), в якому просило суд:
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021521410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021551410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021531410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021571410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021581410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;
- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021541410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;
- визнати протиправним та повністю скасувати рішення про результати розгляду скарги № 5718/6/199-99-11-01-0125 від 16 лютого 2018 року, видане ДФС України.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Аве Львів» у спірний період здійснювало збір та вивіз твердих побутових відходів від населення та підприємств міста Львова. На підставі договорів з контрагентами ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група», позивач здійснював перевезення твердих побутових відходів до полігонів твердих побутових відходів, а контрагентами позивача здійснювалося їх захоронення.
Позивач зауважує, що усі фактично здійснені господарські операції з контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, окремі недоліки в реквізитах яких не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, а посилання ГУ ДФС у Львівській області на відсутність контрагентів позивача за своїм місцезнаходженням, на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201740000000004, інформацію щодо контрагентів позивача на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних, АІС «Податковий блок» та відсутність у контрагентів позивача дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами не можуть братися до уваги.
Позивач вважає, що грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість ним визначено правомірно, оскільки вартість послуг у результаті здійснення операцій зі своїми контрагентами включено до складу витрат, а податковий кредит сформовано відповідно до законодавства України.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та повністю скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області № 0021521410, № 0021551410, № 0021531410, № 0021571410, № 0021581410, № 0021541410.
Стягнуто на користь ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» суму сплаченого судового збору у розмірі 299 605 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року залишено без змін.
Стягнуто з ГУ ДПС у Львівській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 31 530 грн.
5. При цьому, 13 лютого 2019 року позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій просить надати можливість для подання доказів розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи № 826/3687/18 судом першої інстанції, протягом п`яти днів після прийняття рішення у справі.
6. 26 листопада 2019 року представником позивача через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано пояснення та докази на підтвердження витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи. Зокрема заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 197 720 грн.
7. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, у задоволенні заяви ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» від 13 лютого 2019 року про розподіл судових витрат у справі № 826/3687/18 відмовлено.
8. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 06 листопада 2020 року ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» від 13 лютого 2019 року про розподіл судових витрат задовольнити.
9. Також, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 листопада 2020 року ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
10. 06 та 23 листопада 2020 року касаційні скарги ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року та ГУ ДПС у Львівській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Гусак М. Б. - головуючий суддя, Гімон М. М., Юрченко В. П.).
11. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
12. Також ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
13. 15 січня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - без змін.
14. Також 29 січня 2021 року до Верховного Суду від ГУ ДПС у Львівській області надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - без змін.
15. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1776/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
16. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
17. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, касаційні скарги ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» та ГУ ДПС у Львівській області об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 06 березня 2017 року, від 03 квітня 2017 року та від 23 жовтня 2017 року № 1251, № 2091, № 2092, № 8302, № 8303, № 8304, виданих ГУ ДФС у Львівській області, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аве Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
18. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 14 листопада 2017 року № 1984/13-01-14-10/33951598, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Аве Львів»:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 140 782,83 грн;
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 102 246 грн;
- пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 004 406,60 грн.
19. На підставі вказаного Акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року:
- № 0021521410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 004 406,60 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 002 203 грн;
-№ 0021531410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 3 140 782,83 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 570 391,42 грн;
- № 0021541410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 102 246 грн.
20. Також на підставі направлень від 30 червня 2017 року № 4567, 4568, 4569, 4570, 4571, 4572, виданих ГУ ДФС у Львівській області, та на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 30 червня 2017 року № 2672, посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аве Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року.
21. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 10 листопада 2017 року № 1955/13-01-14-10/33951598, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Аве Львів»:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5, пункту 6, підпункту 9.4 пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Міністерством фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого завищено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3 987 830 грн та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 998 242 грн,
- порушення пункту 198.1 та пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 700 646 грн.
22. На підставі Акту перевірки від 30 листопада 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення :
- № 0021551410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 700 646 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 850 323 грн;
- № 0021571410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 2 998 242 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 499 121 грн;
- № 0021581410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 987 830 грн.
23. Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скарги від 15 грудня 2017 року № 1789, № 1790 до ДФС України на вказані податкові повідомлення-рішення.
24. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 16 лютого 2018 року № 5718/6/99-99-11-01-25 залишено оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.
25. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги дійшли висновку, що реальність операцій, проведених позивачем із контрагентами - ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група», які отримували від ТОВ «Аве Львів» на утилізацію, захоронення та перевезення твердих побутових відходів (далі - ТПВ) у Дніпропетровській області підтверджується належними доказами, зокрема, первинними документами складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
27. При цьому суди попередніх інстанцій зауважили, що позивач є суб`єктом господарювання, який спеціалізується на збиранні від населення та підприємств міста Львів та Львівської області, вивезенні та видаленні ТПВ. Відповідно операції з придбання послуг з перевезення ТПВ (по маршруту з перевантажувальної станції до полігонів побутових відходів), а так само послуг по розміщенню та захороненню побутових відходів, які є необхідними для здійснення вивезення відходів від населення та підприємств, зокрема з ціллю недопущення антисанітарного стану у місті Львів, є характерними та типовими для господарської діяльності ТОВ «Аве Львів», вони мають самостійну ділову мету і спрямовані на отримання ТОВ «Аве Львів» прибутку.
28. Водночас працівниками Головного управлінням ДФС у Львівській області помилково не враховано, що значні об`єми ТПВ зібраних від населення та підприємств розміщених на території міста Львів та Львівської області (копії актів наданих послуг, відповідно до яких ТОВ «АВЕ Львів» - виконавець, надавалися до перевірки) реально були вивезені спочатку власним транспортом ТОВ «Аве Львів» до перевантажувальної станції у м. Львові по вул. Північній (підтверджуються подорожніми листами вантажних автомобілів та маршрутками, копії яких також надавалися до перевірки), а потім згідно умов оспорюваних договорів контрагентами-перевізниками транспортувалися з перевантажувальної станції до полігонів побутових відходів, розміщених на території Дніпропетровської області.
Щодо посилання у акті перевірки на відсутність спеціальних дозволів (ліцензій) у ТОВ «Аралія груп» та ТОВ «Теремор», то суди зауважили, що вказана обставина не може слугувати підставою для донарахування ТОВ «Аве Львів» додаткових грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ. Адже, при укладенні договорів про надання послуг по захороненню побутових відходів із певними суб`єктами господарювання ТОВ «Аве Львів» не зобов`язано перевіряти наявність у таких суб`єктів спеціальних дозволів на здійснення операцій у сфері з поводження відходами. Податковим законодавством такого обов`язку не визначено.
29. При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, узагальнена податкова інформація, що надана іншим контролюючим органом відносно контрагентів позивача, не вважається достатнім доказом для висновку про нереальність здійснених контрагентами позивача спірних господарських операцій, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
30. Також судами визнано необґрунтованими посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
31. Водночас відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» про розподіл судових витрат у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 197 720 грн є не підтвердженими та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), відтак, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.
32. Такі висновки судів обґрунтовано тим, що опис наданих послуг та додаткових витрат містить ряд послуг як-то: підготовка поштових відправлень для надіслання документів ГУ ДФС у Львівській області, електронні повідомлення клієнту щодо результатів судового засідання/статусу справи, підготовка клопотань про ознайомлення із матеріалами справи, телефонні дзвінки клієнту, дублюють одна одну та не потребують спеціальних професійних навичок.
33. Крім того суди зауважили, що зазначені у описі робіт «візити до суду» не може вважатися витратами на професійну правничу допомогу, оскільки належить до іншого виду судових витрат, а саме, до витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, вирішення яких регулюється статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які, крім іншого, не заявлялися до розподілу позивачем в порядку частини другої статті 134 КАС України.
34. Також суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що з опису наданих послуг також встановлено, що на підготовку проекту позовної заяви витрачено в сумі 37 годин. Водночас, відповідно до матеріалів справи та встановлених обставин у рішенні суду, позивачем оскаржувалися податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДФС України, а доводи та аргументи позивача, викладені у скаргах до ДФС України та у позові співпадають, що свідчить про сформованість правової позиції позивача ще до подання позовної заяви до суду.
35. Зокрема, до обсягу витрат адвокатами включено послуги з численного аналізу судової практики у справі. Водночас, крім позовної заяви та відповіді на відзив інших документів позивачем суду не надавалося, а правова позиція залишалася незмінною. Водночас, судами взято до уваги, що додатки (докази) до позовної заяви відповідно до опису наданих послуг та додаткових витрат підготовлено безпосередньо позивачем.
36. В описі наданих послуг та додаткових витрат зазначено про підготовку ряду адвокатських запитів, водночас, позивачем не доведено необхідності подання таких запитів (неминучисть їх подання), такі запити у матеріалах справи відсутні.
37. Окремо суди звернули увагу на те, в Акті приймання виконаної роботи від 30 вересня 2019 року встановлено як відсутність зазначення у ньому конкретних послуг так і вартості кожної з послуг, наданої адвокатами позивачу, в той час як вказано лише повну вартість, що унеможливлює встановлення розрахунку вказаних у Акті робіт. Разом з тим, Договір про юридичні послуги встановлює у пункту 5 Спеціальних умов оплати послуг, що гонорар буде визначатися на основі погодинних ставок адвокатів/юристів Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», залучених до роботи, та є вартістю послуг з представництва інтересів клієнта у місцевому адміністративному суді, апеляційному адміністративному суді та касаційному адміністративному суді.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
1) Касаційна скарга ГУ ДПС у Львівській області
38. Головне управління ДПС у Львівській області у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
39. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
40. Зокрема в доводах касаційної скарги контролюючий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій роблячи висновок про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахували рекомендацій Верховного Суду, викладених в постанові від 05 березня 2019 року по справі № 826/6902/15, щодо оцінки обставин здійснення спірних господарських операцій, а також не спростували доводів, якими ГУ ДПС у Львівській області обґрунтовувало недостовірність відомостей зазначених позивачем в первинних документах, поданих на підтвердження їх реальності.
41. ГУ ДПС у Львівській області наголошує, що судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою наступні аргументи контролюючого органу:
- вироком Сихівського районного суду м. Львова від 02 березня 2018 року у справі № 464/961/18 директора ТОВ «Теремор» ОСОБА_2 визнано винним за частиною першою статті 205, частиною першою статті 387 Кримінального кодексу України. Затверджено угоду про визнання винуватості;
- згідно протоколу допиту свідка від 15 лютого 2017 року встановлено, що директором ТОВ «Аралія Груп» був ОСОБА_3 , який у 2011 році загубив свій паспорт громадянина України та жодного відношення до вказаного підприємства не має, документи для реєстрації ТОВ «Аралія Груп» не подавав, договори на захоронення ТПВ не підписував;
- в первинних документах по операціях позивача із спірними контрагентами, а саме актах наданих послуг відсутнє місце складання, відсутня інформація про кількість переданих відходів. В товарно-транспортних накладних, наданих -перевізниками ТПВ на адресу ТОВ «Аралія Груп», не зазначено повної адреси пунктів навантаження та розвантаження ТПВ, а також не зазначено прізвища відповідальної посадової особи вантажоодержувача, відсутня дата прийняття ТПВ, відсутня інформація про навантажувально-розвантажувальні роботи (хто здійснював, які механізми залучені, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт), відсутня інформація щодо кількості переданих та відповідно прийнятих на захоронення ТПВ, відсутні талони на захоронення;
- згідно з аналізом ІАС «Податковий блок» ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група» найманих працівників, транспортних засобів, складських приміщень чи земельних ділянок у власності не мають;
- у контрагентів позивача ТОВ «Аралія Груп» та ТОВ «Теремор» відсутні дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
42. Окремо скаржник звертає увагу на те, що у періоді який перевірявся, через ненадання підтверджуючих документів, встановлено завищення витрат підприємства, податкового кредиту та заниження об`єкту оподаткування по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , КП «Київкомунсервіс», ТОВ «Негга», КП «Черкаська служба чистоти», ЖКГ «Києво-Святошинське виробниче управління», ТПВ КП «Еко Дніпро».
2) Касаційна скарга ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент»
43. ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
44. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій роблячи висновок про непідтвердженість та неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не врахували, що: ці витрати підтверджуються детальним описом робіт; розмір витрат є пропорційним до предмета спору, адже загальна сума донарахованих податковим органом грошових зобов`язань становить близько 20 мільйонів грн; справа має виняткове значення для позивача, оскільки в разі відмови в задоволенні позову його діяльність була б припинена; розгляд справи впливає на репутацію позивача як надавача послуг зі збирання та вивезення відходів у місті Львові та Львівській області.
45. Крім того скаржник вважає хибними висновки судів, що такі послуги як-то: підготовка поштових відправлень для надіслання документів ГУ ДФС у Львівській області, електронні повідомлення клієнту щодо результатів судового засідання/статусу справи, підготовка клопотань про ознайомлення із матеріалами справи, телефонні дзвінки клієнту, не можуть включатися до склад витрат на правову допомогу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
46. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
47. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
48. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
49. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
50. Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
51. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків обов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, то визначені абзацом першим цього пункту.