ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 1340/5875/18
адміністративне провадження № К/9901/18231/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у складі судді Костецького Н.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Матковської З.М. (головуючий), суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С. у справі за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до ГУ Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У грудні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати припис інспектора праці ГУ Держпраці у Львівській області Нагірняк Галини Миронівни від 6 листопада 2018 року №ЛВ2792/456/АВ/П.
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року об`єднано справу №1340/6000/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Львівській області від 5 грудня 2018 року №ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, зі справою №1340/5875/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису.
3. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпраці у Львівській області від 5 грудня 2018 року №ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування припису інспектора праці ГУ Держпраці у Львівській області Нагірняк Г.М. від 6 листопада 2018 року №ЛВ2792/456/АВ/П - відмовив.
3.1 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що припис інспектора праці ГУ Держпраці у Львівській області Нагірняк Г.М. від 6 листопада 2018 року №ЛВ2792/456/АВ/П є правомірним, оскільки вина позивача у допуску працівників до роботи підтверджується постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 31 січня 2019 року по справі №443/2169/18, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень. Щодо накладення штрафу за статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), то постанова підлягає скасуванню з урахуванням того, що накладення штрафу за те саме правопорушення постановою ГУ Держпраці у Львівській області від 5 грудня 2018 року №ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 З 5 листопада 2018 року по 6 листопада 2018 року на підставі наказу №2608-П та направлення №2412 ГУ Держпраці у Львівській області інспекторами праці - головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Нагірняк Г.М. та Тріль І.Б. проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ФОП ОСОБА_1 .
4.2 6 листопада 2018 року за результатами інспекційного відвідування, складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ2792/456/АВ та припис про усунення виявлених порушень №ЛВ2792/456/АВ/П.
4.3 5 грудня 2018 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області Грицак О.О. на підставі акта інспекційного відвідування 6 листопада 2018 року №ЛВ2792/456/АВ прийнято постанову №ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 223380,00 грн за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
4.4 Крім того, за результатами перевірки працівниками ГУ Держпраці у Львівській області складений протокол від 19 листопада 2018 року про адміністративне правопорушення ФОП ОСОБА_1 , передбачене частиною третьою статті 41 КУпАП.
4.5 31 січня 2019 року постановою Жидачівського районного суду Львівської області ФОП ОСОБА_1 по справі №443/2169/18 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.
4.6 Не погодившись із винесеним приписом та постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області позивач звернулася із даним позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій ГУ Держпраці у Львівській області звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги зокрема, зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку, що притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частиною третьою статті 41 КУпАП є притягненням до одного виду юридичної відповідальності - адміністративної.
6. Позивач подала відзив на касаційну скаргу.
6.1 На обґрунтування відзиву посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, винесеними з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
10. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є можливість одночасного притягнення підприємця до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
11. Частиною першою статті 265 КЗпП України; передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
12. Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
13. Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
14. Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
15. Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП України, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці». Цей Закон вніс комплексні зміни до чинного законодавства України з метою створення умов для стабілізації фінансового стану держави, зниження навантаження на фонд оплати праці та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України. Елементом проведеної реформи стало оновлення системи юридичної відповідальності за вчинення відповідних правопорушень, що стосувалося не лише формалізації нових їхніх складів та посилення санкцій, але й запровадження додаткового нормативно-правового регулювання юридичної відповідальності у сфері легалізації зайнятості.
16. Ключовою відмінністю статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнута юридична особа як роботодавець (за статтею 265 КЗпП України) і посадова особа цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП ) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Тобто при допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору в разі притягнення до відповідальності фізичної особи - підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення можуть збігатися суб`єкт відповідальності та вид порушення.
17. Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені в частині другій статті 265 КЗпП України.
18. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
19. У межах офіційного нормативного тлумачення вказаного конституційного припису, Конституційний Суд України у пункті 1.1. резолютивної частини Рішення від 30 травня 2001 року №7-рп/2001 указав, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.