ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/15738/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації)
на рішення господарського суду міста Києва (суддя С.М. Морозов) від 22.02.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - І.А. Іоннікова, судді: К.В. Тарасенко, Є.Ю. Шаптала) від 20.07.2022
за позовом Споживчого товариства "Вітекс"
до відповідачів 1) Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації)
2) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києва
про стягнення 1 832 200 грн 00 коп.
Учасники справи:
представник позивача - Кучерявий Д.В., адвокат,
представник відповідача-1 - Бишовець В.А., в поряду самопредставництва,
представник відповідача-2 - Фонарюк Г.Г., в поряду самопредставництва,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 24.09.2021 Споживче товариство "Вітекс" (далі - Позивач) подало позов до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві далі - Відповідач-2) про стягнення 1 832 200 грн 00 коп. матеріальної шкоди.
1.2. Позов обґрунтований завданням Позивачу шкоди на спірну суму демонтажем як самовільно встановленого елементу благоустрою об`єкта нерухомості Позивача (належного йому на праві власності павільйону, що був розташований на орендованій Позивачем земельній ділянці), що здійснений на підставі рішення Відповідачем-1 (оформленого листом від 07.02.2019 № 064-696, далі - Рішення) - факт незаконності якого в частині, що стосується павільйону Позивача, встановлений судовим рішенням.
2. Короткий зміст рішення судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 22.02.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022) про задоволення позову та стягнення з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Відповідача-2 на користь Позивача 1 832 200 грн 00 коп. матеріальної шкоди.
2.2. Судові рішення мотивовані наявністю всіх елементів складу правопорушення для застосування у спірних правовідносинах такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, оскільки протиправні дії Відповідача-1 щодо винесення Рішення про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, встановлено в судовому порядку, що має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди, причино-наслідковий зв`язок характеризується тим, що у зв`язку з неправомірністю винесення даного рішення нежитлова будівля Позивача була демонтована (знищена), внаслідок чого Позивачу завдано шкоду на спірну суму вартості знищеного (демонтованого) об`єкту, розмір якої, не зважаючи на знищення об`єкта оцінки, був визначений шляхом здійснення Позивачем у межах цієї справи експертного дослідження, а відповідачами не спростовано.
При цьому суди врахували, що дії щодо демонтажу нежитлової будівлі Позивача вчинялися хоч і безпосередньо працівниками Комунального підприємства "Київблагоустрій", однак на виконання відповідного припису та рішення Відповідача-1.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 839612980000) Позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля загальною площею 151,2 кв.м., розташована в м. Києві по вул. Литвиненко-Вольгемут, будинок 15-Г.
Реєстрація проведена на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" № ПВ-11-15/08 від 02.07.2008, ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області № 6-58/2008р від 16.07.2008 та виконавчого листа №6-58/2008р від 16.07.2008, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області.
3.2. Згідно з дорученням Департаменту благоустрою від 07.02.2019 № 064-696, наданого КП "Київблагоустрій", доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, павільйону, розташованого по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, у Святошинському районі м. Києва, на підставі припису від 05.09.2018 № 1813889.
Припис від 05.09.2018 №1813889 винесений посадовою особою КП "Київблагоустрій" у відношенні до Позивача за порушення підпункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: Святошинський район, вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди павільйону; в разі невиконання припису вимагається демонтувати власними силами протягом трьох робочих днів, відновити благоустрій.
3.3. Відповідно до актів проведення демонтажу (переміщення) № НО-231 від 24.05.2019, №27.05.2019 № НО-233 та від 28.05.2019 № НО-235, складених членами комісії у складі представника Департаменту, представника КП "Київблагоустрій" та виконавця робіт було засвідчено, що об`єкт по вул. Литвиненко-Вольгемут 5-Г в м. Києві демонтований, завантажений на транспортний засіб КП "Київблагоустрій" і транспортований на майданчик тимчасового складування та зберігання безхазяйного майна.
Актами опису об`єкта №№ НО-231, НО-233 та НО-235 засвідчено, що об`єкт розібрано на окремі елементи.
3.4. Листом №043-1387 від 24.06.2019 "КП "Київблагоустрій" повідомив Позивача, що споруда, розміщена по вул. Литвиненко-Вольгемут 5-Г в м. Києві, 29.05.2019 демонтована КП "Київблагоустрій" на виконання доручення Департаменту міського благоустрою від 07.02.2019 №064-696 та припису №1813889 від 05.09.2018.
3.5. Позивач подав до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву про:
- встановлення відсутності у Відповідача-1 компетенції (повноважень) приймати рішення про демонтаж нежитлової будівлі (павільйону) за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі м. Києва, яка належить Позивачу на праві приватної власності;
- визнання протиправним та скасування рішення Відповідача-1 про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, оформленого листом від 07.02.2019 №064-696, в частині, що стосується павільйону Позивача за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі м. Києва.
За результатами розгляду цієї позовної заяви Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято рішення № 640/14307/19 від 21.07.2020, яким вимоги Позивача до Відповідача-1 про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково і визнано протиправним та скасовано рішення Відповідача-1 про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, оформленого листом від 07.02.2019 №064-696, в частині, що стосується павільйону Позивача за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі міста Києва.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду № 640/14307/19 від 24.11.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2020 було залишено без змін.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 07.09.2022 Відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження рішення апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, досліджуючи та встановлюючи обставини щодо права власності Позивача на демонтоване у спірних правовідносинах майно з посиланням на рішення в адміністративній справі, застосували положення статті 75 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми процесуального права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4175/19.
5.2. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження також є положення пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди не дослідили докази у справі та не надали оцінки обставинам можливого незаконного набуття Позивачем права власності на демонтований об`єкт нерухомості, а саме:
- обставинам набуття Позивачем та виникнення у нього права власності на об`єкт нерухомості, за демонтаж якої він вимагає відшкодування шкоди, тоді як Позивач не надав документи щодо будівництва відповідного об`єкта, надання йому поштової адреси, що в сукупності може вплинути на вартість цього об`єкта та розмір шкоди у спірних правовідносинах, тоді як в адміністративній справі № 640/14307/19 в рішенні від 24.11.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва наведені обставини не досліджував, а встановлення факту державної реєстрації за Позивачем права власності на відповідний об`єкт не доводить підстави та законність виникнення цього права;
- праву Позивача на відповідну земельну ділянку під об`єктом нерухомості, яке (право) відсутнє і спростовує законність набуття Позивачем права на відповідний об`єкт нерухомості.
При цьому суди помилково взяли до уваги наданий Позивачем у справі звіт про оцінку об`єкта нерухомості, який не відповідає вимогам закону щодо висновку експерта, а також не врахували участь у справі Відповідача-1 як неналежного у спірних правовідносинах, оскільки прямим виконавцем дій з демонтажу об`єкта Позивача було КП "Київблагоустрій", а не Відповідач-1.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу загалом підтримує вимоги і аргументи скаржника у касаційній скарзі, додаючи, що затверджений рішенням Київської міської ради бюджет міста Києва на 2022 рік не передбачає окремої бюджетної програми чи призначень для відшкодування шкоди чи збитків, а сума судового збору не може бути стягнута з місцевого бюджету, оскільки судовий збір зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
6.2. Позивач у відзиві на касаційну скаргу загалом заперечує вимоги і аргументи скаржника у касаційній скарзі з мотивів, аналогічних мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, акцентуючи увагу на доведеності та дослідженні судами права власності Позивача на знесений нежитловий об`єкт та на доведеності права Позивача користуватись земельною ділянкою під цим об`єктом.
7. Касаційне провадження
7.1. Суд відхиляє подане Позивачем 15.11.2022 клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, яке мотивоване безпідставним посиланням Відповідача-1 в скарзі на постанову Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4175/19, оскільки це рішення ухвалене не у подібних правовідносинах, тоді як Позивач помиляється щодо неподібності правовідносин у вказаній справі та у цій справі.
Так, позиція щодо критеріїв подібності правовідносин конкретизована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, згідно з висновками в якій при окресленні алгоритму та визначенні критеріїв подібності правовідносин у справах, необхідним насамперед є визначення, які правовідносини є спірними (з урахуванням обставин кожної конкретної справи); тоді як вимога процесуальних законів встановлювати "тотожність" та абсолютну однаковість справ при визначені подібності є необов`язковою, терміни "подібний" та "тотожній", тощо, є відмінними.
7.2. Враховуючи, що і у цій справі, і у справі № 910/4175/19 тотожні:
- предмети спору - шкода, завдана демонтажем об`єкта нерухомості позивача на підставі незаконного рішення Відповідача-1 про демонтаж;
- підстави для вимог - скасування рішенням адміністративного суду як незаконного відповідного рішення (припису) Відповідача-1 про демонтаж об`єкта позивача;
- межі досліджених судами підстав та обставин, а саме щодо виникнення права власності заявника (позивачів) на демонтований за рішенням Відповідача-1 об`єкт саме як на об`єкт нерухомості;
- застосовані при дослідженні цих обставин положення статті 75 ГПК України, зокрема при вирішенні на предмет преюдиціального характеру у справі про відшкодування шкоди тих обставин, що були досліджені, встановлені та оцінені судом за судовим рішенням в адміністративній справі про скасування як незаконного відповідного рішення (припису) Відповідача-1;
Суд зазначає, що аргументи Позивача (пункт 7.1) про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України не підтверджуються.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо спору про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади, місцевого самоврядування про демонтаж об`єкта потерпілого
8.1. Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Положення статей 1173, 1174 ЦК України (на відміну від визначеного статтею 1166 цього Кодексу загального правила та умов для деліктної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди) є спеціальними й передбачають певні особливості, притаманні розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірність рішення, дії (бездіяльності) цього органу, наявність шкоди (збитків) та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у питанні особливостей деліктної відповідальності органів державної влади, що викладена в постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19), а також в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19).
8.2. Предметом спору у цій справі є спірна сума шкоди, завдана Позивачу демонтажем його об`єкта нерухомості як самовільно встановленого елементу благоустрою на підставі незаконного рішення Відповідача-1.