ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 826/4136/17
адміністративне провадження № К/9901/32998/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Олендера І.Я. Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс-Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 (суддя - Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі №826/4136/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс-Груп" (далі - ТОВ "Інтертранс-Груп") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві ДПС) від 03.01.2017 №0001140302.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
У доводах касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві відображено обставини, встановлені під час проведення перевірки, та норми Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини, при цьому не наведено мотивів неправильного застосування норм матеріального права чи процесуального права при вирішенні спору судами попередніх інстанцій.
Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Інтертранс-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.12.2016 №444/1-26-15-14-03-02/35465839/, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.257 пункту 14.2 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, 135.2, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 2 275 040,00 грн.
Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням інших доходів у зв`язку із невключенням до складу доходів коштів, отриманих у вигляді безповоротної фінансової допомоги внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп" у зв`язку з тим, що у відношенні підприємств-контрагентів відкриті кримінальні провадження та внесенням вказаних підприємств до реєстрів облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва. При цьому відповідач вважає, що за умови відсутності реалізованого товару, сума коштів, отриманих від вказаних підприємств, підпадає під визначення фінансової допомоги.
Нам підставі названого акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 №0001140302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2 818 910,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2 275 040,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 543 870,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що ТОВ "Інтертранс-Груп" отримувало від ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп" суми безповоротної або поворотної фінансової допомоги, зокрема у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту або депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми. При цьому, відповідачем не наведено, якій саме ознаці безповоротної чи поворотної фінансової допомоги відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України відповідають кошти, отримані позивачем від ТОВ "Лікон-Трейд", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Арном Груп", ТОВ "Інветменс Компані", ТОВ "Сіател Компані", ТОВ "Аеро-Консалт Груп" надійшли на рахунок позивача за поставлений товар - кондитерські вироби та спеції, доводи відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій щодо поставки товару на адресу вказаних підприємств нормативно та документально не підтверджуються.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статі Податкового кодексу України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, наведених у статті 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоду, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Таким чином, до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема інших доходів, відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, включаються зокрема суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.
У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це:
- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Судами також встановлено, між ТОВ "Інтертранс-Груп" (постачальник) та ТОВ "Лікон-Трейд" (покупець) укладено договір поставки від 17.12.2012 №92/12, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі. Кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору та складена на підставі замовлення покупця. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.