ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 520/3783/19
адміністративне провадження № К/9901/24506/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №520/3783/19
за позовом приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, прийняте у складі: головуючого судді Панова М.М., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів Катунова В.В., Ральченка І.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 (далі - приватний виконавець ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.03.2019, оформлене протоколом №9, у частині задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.03.2019, оформлене протоколом №9, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення та наказ відповідачів є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
31 серпня 2018 року приватним виконавцем ОСОБА_1 на підставі статей 40, 45 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні №56639112 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу у розмірі 236791,34 доларів США прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 23 679,13 доларів США.
31 серпня 2018 року приватним виконавцем ОСОБА_1 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 57118718 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 31 серпня 2018 року.
27 лютого 2019 року Міністерством юстиції України на підставі скарги ОСОБА_2 від 23 січня 2019 року проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1, результати якої оформлені довідкою від 27 лютого 2019 року.
Перевіркою встановлено порушення вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів", а саме: приватний виконавець не може виконувати рішення, за яким стягувачем є сам виконавець.
Рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29 березня 2019 року задоволено подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Наказом Міністерства юстиції України від 09 квітня 2019 року №1159/5 уведено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29 березня 2019 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приватний виконавець не може виконувати рішення, за яким стягувач є сам виконавець, адже це призводить до очевидного конфлікту інтересів і прямо заборонено статею 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів" і статею 5 Закону України "Про виконавче провадження".
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення, та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про заборону відкриття виконавчого провадження про стягнення на свою ж користь винагороди приватного виконавця чи про наявність в таких діях конфлікту інтересів.
Позивач доводить, що винагорода приватного виконавця стягується в тому ж порядку, що й виконавчий збір. Водночас за змістом статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачеві виконавець зобов`язаний прийняти постанову про стягнення виконавчого збору та не пізніше наступного дня звернути її до примусового виконання в загальному порядку.
Позивач також уважає, що стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження", яка забороняє приватному виконавцю виконувати рішення, за яким стягувач є сам виконавець, стосується інших виконавчих документів, зокрема судових рішень, ухвалених на користь виконавців.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи у вказаній частині, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
Касаційна скарга надійшла до Суду 27.08.2019 та за наслідками автоматизованого розподілу передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.
Ухвалою Суду від 30.08.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поняття та загальний порядок стягнення винагороди приватного виконавця визначені в Законі України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).
Згідно з частинами першою, другою статті 31 Закону №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Відповідно до частини третьої статті 31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною п`ятою статті 31 Закону №1403-VIII передбачено, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).