ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 308/1912/19
провадження № 51-1466км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_16,
суддів ОСОБА_17, ОСОБА_18,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_19,
прокурора ОСОБА_20,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_21,
виправданого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018070000000356, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в тому ж місті ( АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та виправдано його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2021 року залишив указаний вирок без змін.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 в тому, що він, за обставин, детально викладених в обвинувальному акті, виконуючи обов`язки начальника відділення № 280/06 ПАТ АБ "Укргазбанк", тобто будучи службовою особою, що займає відповідальне становище, 22 жовтня 2018 року в період із 13:04 по 13:17, перебуваючи навпроти будинку № 58-А (позаду будівлі, де розташований офіс відділення № 280/06 ПАТ АБ "Укргазбанк") по вул. Швабській у м. Ужгороді, під час чергової зустрічі зі ОСОБА_2 одержав від нього неправомірну вигоду в розмірі 200 дол. США, що за курсом НБУ дорівнює 5636,40 грн, за передачу йому інформації, яка становить банківську таємницю, а саме виписки з банківського рахунку ОСОБА_3, відкритому у відділенні № 283/06 ПАТ АБ "Укргазбанк" у м. Виноградові. Після цього ОСОБА_1 був викритий на місці вчинення злочину співробітниками УСБ України в Закарпатській області.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів прокурора полягає у його незгоді з рішеннями судів попередніх інстанцій про виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК та висновками цих судів щодо визнання доказів обвинувачення неналежними й недопустимими.
Зокрема, на думку прокурора, суд першої інстанції не взяв до уваги показань заявника ОСОБА_2, який детально розповів, як саме і за яких обставин ОСОБА_1 передав йому виписку з банківського рахунку ОСОБА_3 і отримав за це неправомірну вигоду. За твердженням прокурора, показання цього свідка повністю підтверджуються протоколами, складеними за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД).
Прокурор вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про визнання недопустимими доказами протоколів, складених за результатами проведення НСРД, протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_2, а також протоколу затримання ОСОБА_1, яким проведено і його освідування, є необґрунтованими та непереконливими.
До того ж, прокурор стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновку проведеного уповноваженими особами банку службового розслідування, яким підтверджується факт формування виписки з особового рахунку ОСОБА_3 .
Також прокурор зазначає, що після допиту свідків місцевий суд без зміни порядку дослідження доказів безпідставно долучив до матеріалів справи документи, надані стороною захисту, які стороні обвинувачення попередньо не було відкрито.
Крім того, на переконання прокурора, апеляційний суд належно не перевірив доводів його апеляційної скарги щодо незаконності виправдувального вироку суду першої інстанції та не навів підстав, на яких визнав їх необґрунтованими, а тому постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК. При цьому прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції, не зважаючи на обґрунтоване клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, невмотивовано відмовив у його задоволенні.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_1 вказує на безпідставність викладених у ній доводів, а тому просить залишити її без задоволення, а постановлені у кримінальному проваджені судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_20 частково підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_22 та виправданий ОСОБА_1, надавши відповідні пояснення, заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду судом апеляційної інстанції (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження, як про це ставить питання в касаційній скарзі прокурор.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Як регламентовано ст. 91 КПК, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів у вироку є компетенцією суду, який постановив вирок.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на підтвердження висунутого ОСОБА_1 обвинувачення орган досудового розслідування посилався на показання свідків: ОСОБА_2 (заявника), ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (працівники ПАТ АБ "Укргазбанк"), ОСОБА_14 (надала ОСОБА_2 номер мобільного телефону ОСОБА_1 ), протоколи, складені за результатом слідчих дій і НСРД, з додатками та інші документи, детальний зміст яких відображено у вироку.
За наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК вчинено ОСОБА_1 .
Висновок суд обґрунтував тим, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів, які би підтверджували висунуте ОСОБА_1 в обвинувальному акті обвинувачення, а всі подані цією стороною докази є сумнівними, непереконливими, неналежними і недопустимими.
Зокрема, місцевий суд проаналізував показання ОСОБА_1, який заперечив свою винуватість, стверджував, що стосовно нього відбувалася провокація, та вказав, що зі ОСОБА_2 він зустрівся на наполегливе прохання знайомої ОСОБА_14 . Під час зустрічі ОСОБА_2 розглядав як потенційного клієнта банку. В ході розмови останній розповів, що його знайомий не повертає йому боргу в сумі 15 000 дол. США, і показав копію квитанції про внесення на рахунок цього знайомого ОСОБА_3 грошей, просив підтвердити таку інформацію, на що він відповів відмовою. Цю квитанцію наступного дня ОСОБА_2 залишив у його кабінеті, коли прийшов до відділення банку, ніби забув її. 22 жовтня 2018 року під час зустрічі він повернув ОСОБА_2 забуту в офісі квитанцію, і після цього його затримали працівники СБУ, які тримали його за руки і перевіряли вміст його кишень.
Оцінюючи показання свідків, місцевий суд дійшов висновку, що показання працівників банку не містять інформації про час, місце, спосіб вчинення злочину, тобто про подію кримінального правопорушення, а в них наявна інформація про банки і банківську діяльність, про виконання кожним із цих працівників своїх посадових обов`язків, про принципи роботи банківського програмного забезпечення, про доступи до банківської інформації на підставі посадових обов`язків та виконуваної роботи й міркування кожного з них на предмет доступу до інформації щодо виписок з рахунків клієнтів банку - фізичних і юридичних осіб. Показання свідка ОСОБА_14 підтверджують лише те, що вона надала ОСОБА_2 номер мобільного телефону ОСОБА_1 .