ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 303/1007/17
провадження № 51-1679 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
в режимі відеоконференції
захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070120001369, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Березники Свалявського району Закарпатської області, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у виді застави.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі
10 000 гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04 травня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вказаними судовими рішеннями також засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він
30 листопада 2016 року, за попередньою змовою з ОСОБА_3 на незаконне заволодіння транспортним засобом марки "HYUNDAI TUCSON", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 238 340 грн, який належить ОСОБА_2, перебуваючи у вказаному автомобілі в смт. Чинадійово по вул. Волошина Мукачівського району, неподалік
АЗС "WOG", близько 23 год 40 хв., з метою заволодіння вказаним автомобілем застосували до ОСОБА_2 насильство, яке виразилось у нанесенні
ОСОБА_3 декількох ударів заздалегідь підготовленим ножем по тілу потерпілого. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 з ОСОБА_3 витягнули потерпілого з автомобіля та нанесли йому удари ногами і руками по тілу, після чого заволоділи вищезазначеним автомобілем. Спричинені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тілесні ушкодження ОСОБА_2 відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Стверджує, що призначене йому вироком місцевого суду покарання, яке залишене апеляційним судом без змін, у виді дев`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, є явно несправедливим через суворість, оскільки суд першої інстанції за відсутності обставин, які обтяжують покарання, та враховуючи дані про його особу, міг призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 289 КК України, а тому цей суд не дотримався загальних засад при призначенні покарання. Вважає, що суди належним чином не обґрунтували своїх висновків щодо призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Також зазначає, що в порушення вимог ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) суди безпідставно не зарахували у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, з моменту затримання його
03 грудня 2016 року по день внесення застави - 01 лютого 2017 року.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисники ОСОБА_11, ОСОБА_10 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 289 КК Україниу касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість у зв`язку із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна є необґрунтованими.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання, які пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з позиції суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.