ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 545/972/19
провадження № 51-4649 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_10,
суддів ОСОБА_11, ОСОБА_12,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13,
прокурора ОСОБА_14,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_15,
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170300000068, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ), раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 3 лютого 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 7 липня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 3 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 152 КК та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 129 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 2 ст. 152 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків приєднано невідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 3 листопада 2006 року з урахуванням ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2018 року із застосуванням п. п. "г" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 30 днів.
За ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено: в частині визнання засудженого винуватим за ч. 1 ст. 129 і ч. 2 ст. 186 КК та застосування положень ч. 1 ст. 70 КК вирок скасовано, а кримінальне провадження в цій частині закрито за відсутністю в його діях складу злочину. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 19 січня 2019 року близько 04:28 у потягу сполученням Полтава - Кобеляки - Ромодан зустрів потерпілу ОСОБА_2, 2000 року народження, яка направлялась до сел. Козельщина Полтавської області. Під час руху ОСОБА_1, скориставшись відсутністю інших громадян, зважаючи на молодий вік потерпілої, його перевагу у фізичній силі, демонструючи агресивну поведінку з метою її залякування, у вагоні потяга умисно, повторно, з корисливих спонукань, відкрито заволодів майном потерпілої - мобільним телефоном "Samsung Galaxy J8" вартістю 6673,10 грн, яким розпорядився на власний розсуд.
ОСОБА_1, позбавивши потерпілу можливості зателефонувати комусь та повідомити про його протиправні дії, демонструючи їй заховану в кишені куртки руку, наказав йти з ним до виходу з вагону потяга, погрожуючи зарізати її. Злякавшись, потерпіла через безпорадний стан вийшла з примусу засудженого з вагона потягу на станції Ткаченково та попрямувала з ним до лісу. При цьому ОСОБА_1 кілька разів повторив потерпілій, щоб поводила себе тихо, не кричала та виконувала його вказівки, неодноразово погрожуючи зарізати, викликав у неї відчуття страху за власне життя і реальні підстави побоюватись здійснення погроз вбивством.
Після цього ОСОБА_1, маючи злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру щодо потерпілої, користуючись перевагою в силі, ігноруючи прохання останньої припинити насильницькі дії, постійно здійснюючи психологічний тиск, подавив її волю, повторно вчинив з нею дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням у тіло потерпілої, без добровільної згоди останньої, після досягнутого, повторно здійснив з нею дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у її тіло, без добровільної згоди потерпілої.
Надалі знову подавив волю потерпілої та примусив її поїхати разом із ним за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ), де повторно зґвалтував її.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення щодо нього на підставах невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідності призначеного йому покарання тяжкості злочину і його особі та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначає, що статеві стосунки з потерпілою були за її добровільною згодою, а суд першої інстанції:
- не надав жодного доказу того, що він ґвалтував ОСОБА_2, а також того, що він їхав із потерпілою в одному потягу, за наявності показань свідків, які не підтвердили його присутності в потягу, обґрунтував свої висновки показаннями потерпілої, яка відмовилась у суді першої інстанції відповідати на його запитання;
- не дав можливості його адвокату допитати потерпілу;
- не обґрунтував, як потерпіла, яка була зґвалтована з погрозою вбивства, поїхала з ґвалтівником у зворотному напрямку до нього додому, пройшла через вагон, у якому було багато людей, а у нього вдома, згідно з показаннями його матері, їла з ним за столом;
- не з`ясував розкладу руху потягу Полтава-Кременчук зі станції Полтава-Південна, хоча були явні суперечності у часі руху поїзду, на якому їхала потерпіла, і нападі на неї;
- не взяв до уваги, що потерпіла була у стані алкогольного сп`яніння та своєю поведінкою привертала увагу, сама підійшла до нього на станції, а не в потягу, добровільно пішла до нього додому, де відбувся статевий акт за добровільною згодою, вільно себе почувала у вітальні будинку, їла з ним, пила горілку;
- не вирішив клопотання про допит свідка ОСОБА_3, який бачив його біля свого помешкання близько 05:00;
- не зважив на суперечності у показаннях потерпілої, яка їх змінювала, щодо того, на якій станції вони зійшли;
- не звернув уваги, що жодна із експертиз не дала висновку про те, що до потерпілої було застосовано фізичне насильство;
- також неправильно вказав дату, з якої починається строк відбування покарання, що суперечить рішенню про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, копію якого долучено до скарги;
- не обґрунтував призначення максимального покарання.
Засуджений також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував доводів його апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали вимоги касаційної скарги прокурор заперечувала щодо їх задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням вищенаведеного не є предметом дослідження Суду доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового слідства, а саме про те, що суд першої інстанції:
- не надав жодного доказу того, що він їхав із потерпілою в одному потягу;
- не взяв до уваги суперечностей у показаннях потерпілої, яка їх змінювала, щодо того, на якій станції вони зійшли;
- не обґрунтував, як потерпіла поїхала з ним у зворотному напрямку до нього додому, пройшла через вагон, у якому було багато людей;
- не з`ясував розкладу руху потягу Полтава -Кременчук;
- не взяв до уваги, що потерпіла була у стані алкогольного сп`яніння.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 послався на показання:
- потерпілої ОСОБА_2, яка підтвердила факти сексуального насильства з боку ОСОБА_1, позбавлення її можливості спілкування з іншими особами, в тому числі у зв`язку з відібранням мобільного телефону, неможливість з її боку запобігти насильницьким діям обвинуваченого, наявність у неї тілесних ушкоджень;
- свідка ОСОБА_4 про те, що потерпіла їхала до нього в гості потягом в смт Козельщина та розмовляла з ним по телефону, потім він почув крики потерпілої о 04:28, чужий чоловічий голос і слова: "Заріжу тебе, якщо не будеш робити те, що я скажу", заперечення потерпілої, її благання не робити їй нічого поганого. Цю розмову він чув, поки телефон потерпілої не відключився. О 05:09 свідок зателефонував до поліції. Після події потерпіла була дуже в пригніченому емоційному стані, боялася, що засуджений знайде її та якимось чином буде впливати на неї, бо йому відома інформацію про неї та її родину. Крім того, 29 січня 2019 року о 22:17 з номеру НОМЕР_1 йому телефонував чоловік, який представився адвокатом, уточнив, хто він, та повідомив, що в апеляційному суді буде розгляд скарги на запобіжний захід у справі, де потерпілою є ОСОБА_2, і його буде допитано як свідка 30 січня 2019 року. Потім він (свідок) поспілкувався з потерпілою, і вони зрозуміли, що це телефонував засуджений. Розмова збережена в телефоні свідка;