Постанова суду № 484/5710/19 від 12.12.2022 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 01 вересня 2019 року у розмірі 38 457,...

Постанова

Іменем України

12 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 484/5710/19

провадження № 61-9699св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "МЕГАБАНК",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2021 року в складі судді Літвіненко Т. Я. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Тищук Н. О., Кушнірової Т. Б., Лівінського І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "МЕГАБАНК" (далі - АТ "МЕГАБАНК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 01 вересня 2019 року у розмірі 38 457, 58 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 23 665, 82 грн, за відсотками - 5 325, 43 грн та штрафу - 9 466, 33 грн.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2020 року позов АТ "МЕГАБАНК" задоволено повністю.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2021 року заочне рішення від 16 березня 2020 року скасовано та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ "МЕГАБАНК" про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 23 червня 2017 року між ним та ПАТ "МЕГАБАНК", правонаступником якого є АТ "МЕГАБАНК", укладено кредитний договір № 61-005-170-К про відкриття рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС із відкриттям кредитної лінії. Згідно з пунктом 1.4 договору він є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ "МЕГАБАНК" (далі - Правила).

Позивач вважає вказаний договір недійсним, оскільки під час його підписання йому не надавалися для ознайомлення Правила в редакції, що діяли станом на 23 червня 2017 року. Крім того, працівник банку, яка оформлювала договір, не роз`яснила, що договір від 23 червня 2017 року є саме договором приєднання до Правил, що дало б йому можливість скористатись правом вимагати надати для ознайомлення засвідчений примірник Правил, а також вимагати роз`яснення їх основних умов.

Також, на думку ОСОБА_1, договір був укладений не у письмовій формі.

Крім того, AT "МЕГАБАНК" звертаючись з позовом до нього про стягнення заборгованості за договором, посилається на Правила зі змінами станом на 14 травня 2019 року, витяг з яких додано до позовної заяви, при цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом із Правил ознайомився ОСОБА_1, розумів та погодився з ними, підписуючи договір приєднання до Правил. Звертав увагу, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів не містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки (пені, штрафів) у відповідних розмірах і порядках нарахування.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2021 року провадження у справі за позовом АТ "МЕГАБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості закрито у зв`язку з погашенням позичальником боргу.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його зустрічного позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні кредитного договору позичальник був ознайомлений з його умовами, погодився з ними та підписав договір. За таких обставин підстави для визнання кредитного договору недійсним відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині визнання кредитного договору недійсним, мотивував постанову тим, що вирішуючи спір, місцевий суд врахував, що договір про відкриття рахунку, додаток до нього та заява-анкета містять усі необхідні реквізити, чітко визначають умови договору та підписані позичальником ОСОБА_1 особисто. Отже, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

05 жовтня 2022 року ОСОБА_1, засобами електронного зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року в указаній вище справі, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, зокрема положень частини 1 статті 634, статті 1055 ЦК України в редакції станом на 10 червня 2017 року (чинній на момент укладення договору), статті 13 Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції станом на 15 листопада 2016 року) у подібних правовідносинах, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. З урахуванням цього просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного в зазначеній постанові.

Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Заявник зазначає, що спірні правовідносини, з урахуванням встановлених у справі обставин регулюються положеннями частини другої статті 207, частини перших статей 634, 638, та статтею 1055 ЦК України в редакції станом на 10 червня 2017 року (чинній на момент укладення договору), статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування", в редакції станом на 15 листопада 2016 року. Проте наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права (положень закону) у подібних правовідносинах, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права у даній справі.

Судом першої інстанції помилково застосовано положення статей 526, 549, 551, 633, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та безпідставно не застосовано положення статті 13 Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції станом на 15 листопада 2016 року), яке підлягало застосуванню.

Апеляційним судом помилково застосовано положення статей 509, 633 ЦК України та частин першої та другої статті 9 Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції станом на 15 листопада 2016 року, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та безпідставно не застосовано положення частини другої статті 207, частини першої статті 638 ЦК України (в редакції станом на 10 червня 2017 року), які підлягали застосуванню.

В оскаржуваних рішеннях судами не встановлено умови Правил, розміщених на офіційному сайті банку, до яких приєднався споживач (позивач) шляхом укладення єдиного договору. Примірник вказаних Правил або його копія банком не надавалися та судом не витребовувались.

У судових рішеннях не встановлено факту власноручного підписання або накладення електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін на Правила, до яких за умовами єдиного договору приєднався споживач (позивач), та не встановлено факту передання (надання) споживачу ОСОБА_1 примірника зазначених Правил, як невід`ємної частини єдиного договору.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано врахував висновки Верховного Суду в справі № 393/126/20 та безпідставно не врахував аналогічні висновки у справі № 342/180/17, хоча предметом позову в цих справах є стягнення заборгованості за кредитним договором, що не є тотожним із предметом позову в цій справі, яким є визнання договору недійсним.

Не доведення банком дотримання форми договору є підставою для визнання такого договору недійсним або неукладеним в залежності від предмета позову, або відмови у задоволенні вимог банка про стягнення заборгованості саме з мотивів недотримання письмової форми договору. Перш ніж оцінювати зміст кредитного договору суди мають встановити спочатку факт його укладення, враховуючи при цьому його структуру.

При цьому немає значення, у якій редакції банк надає суду Умови та правила надання послуг, як невід`ємну частину кредитного договору, оскільки ненадання банком кредитного договору у повному обсязі з підписами сторін свідчить про не доведення у встановленому законом порядку дотримання сторонами письмової форми кредитного договору, що є підставою для визнання такого договору недійсним або неукладеним в залежності від предмета позову, або відмови у задоволенні вимоги банка про стягнення заборгованості саме з мотивів не доведення дотримання сторонами письмової форми договору, а не з мотивів, як зазначену у висновку Верховного Суду в справі № 342/180/17, що банк не надав підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови або неодноразової зміни банком розміщених на його сайті Умов та правил надання послуг.

З урахуванням викладеного, заявник в касаційній скарзі також просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (положень частини першої статті 634, статті 1050 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору, статті 13 Закону України "Про споживче кредитування", в редакції станом на 15 листопада 2016 року, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2022 року АТ "МЕГАБАНК" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на правильність та обґрунтованість рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2021 року і постанови Миколаївського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 23 червня 2017 року між ПАТ " МЕГАБАНК", правонаступником якого є АТ " МЕГАБАНК, та відповідачем було укладено кредитний договір № 61-005-170-К про відкриття рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС із відкриттям кредитної лінії.

Згідно з умовами договору ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та видано платіжну картку міжнародної платіжної системи із загальним розміром кредитної лінії 25 000,00 грн з процентною ставкою за користування кредитною лінією за операціями, які здійснені в торгово-сервісних мережах у пільговий період (55 днів) з дати першого зняття коштів в розмірі 0,01% річних, з процентною ставкою за користування кредитною лінією за операціями, які здійснені в торгово-сервісних мережах у розмірі 40,00% річних та з процентною ставкою за користування кредитною лінією за операціями зняття готівки в розмірі 38,00% з кінцевим терміном повернення кредиту 02 червня 2020 року.

За пунктом 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, на підставі отриманої від клієнта Заяви-Анкети встановленого зразка, видає платіжну картку міжнародної платіжної системи, здійснює обслуговування Картрахунку Клієнта та надає кредитні кошти (встановлює ліміт кредитної лінії) в сумі та на умовах визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору банк зобов`язується приймати та зараховувати на картрахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з картрахунку та проведення інших операцій за цим рахунком, з урахуванням встановленого ліміту кредитної лінії, відповідно до законодавства України.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що картка використовується клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших банківських операцій передбачених чинним законодавством України, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1.4 договору цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в AT "МЕГАБАНК", а картка, що видається на підставі цього договору є власністю банку. Цей договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку та іншими додатковими угодами і додатками складають єдиний договір. Підписи Сторін під цим договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому після підписання сторонами цього договору Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно з підписанням цього договору.

За пунктом 2.1 договору банк надає клієнту у тимчасове користування грошові кошти шляхом сплати з картрахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах ліміту кредитної лінії, визначеного цим договором.

Пунктами 2.5-2.7 договору передбачено, що при використанні ліміту кредитної лінії сплата процентів за користування кредитними коштами та комісій здійснюється клієнтом не пізніше передостаннього робочого дня кожного місяця, наступного за звітним, та у день повернення кредитної лінії за розрахунковий період, який починається з останнього робочого дня місяця, що передує поточному і закінчується передостаннім робочим днем поточного місяця. При використанні ліміту кредитної лінії клієнт щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, забезпечує надходження коштів на картрахунок в розмірі мінімального обов`язкового платежу, розмір якого визначений Тарифами банку.

Відповідно до пункту 4.1 договору, своїм підписом клієнт підтверджує, що один оригінал цього договору із додатками, картка та ПІН-код до неї, Витяг з правил користування платіжною карткою, Тарифи, ним отримані, з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, з сукупною вартістю кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням овердрафту/кредитної лінії та реальною річною процентною ставкою, а також графіком платежів у письмовій формі ознайомлений.

Згідно з пунктом 4.13 договору, сторони погоджують та своїм підписом клієнт підтверджує таке:

- договір з усіма додатками та Правила, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті Договору чи додатках до нього, так і у Правилах;

- сторони домовились про особливий порядок внесення змін до Договору, передбачений Правилами та умовами цього Договору, у зв`язку з чим клієнт підписанням договору підтверджує, що внесення змін із дотриманням цього порядку не є односторонньою зміною умов укладеного Договору, Правил, Тарифів, тощо;

- з Правилами та Тарифами, які розміщені на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або у відділеннях Банку, а також умовами Договору ознайомлений і згодний. Шрифт тексту, що застосований у Правилах, Тарифах та Договорі жодним чином не ускладнюють його читання та розуміння змісту та суті цих документів;

- укладання цього договору відповідає його інтересам, внутрішній волі та волевиявленню, а також підтверджує відсутність будь-якої умови чи обставини, які б клієнт вважав незрозумілими, обтяжливими для нього та такими, що порушують та позбавляють його прав, які він звичайно мав до укладання цього Договору.

Додатком № 1 до договору "Тарифний пакет "Кредитна карта" встановлено обов`язок позичальника до 25 числа місяця, наступного за місяцем виникнення заборгованості, сплачувати обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Порушення цього правила передбачає сплату штрафу у розмірі 40 % від суми використаного ліміту, у разі порушення строків більш, ніж на 90 календарних днів поспіль (пункт 4.6 додатку № 1 до Договору).

Договір від 23 червня 2017 року № 61-005-170-К про відкриття рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії, додаток до нього та заява-анкета підписані ОСОБА_1 особисто. Факт підписання цих документів, як і факт отримання грошових коштів за кредитним договором, ОСОБА_1 не оспорював, а посилався лише на те, що під час підписання зазначеного договору йому не були надані для ознайомлення Правила обслуговування клієнтів в ПАТ "МЕГАБАНК" в редакції, що діяли станом на 23 червня 2017 року, а також не роз`яснено, що підписаний ним договір є саме договором приєднання до вказаних Правил.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2020 року, ухваленим в цій справі, з ОСОБА_1 на користь АТ "МЕГАБАНК" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 23 червня 2017 року, яка виникла станом на 01 вересня 2019 року у розмірі 38 457, 58 грн, з яких заборгованість за кредитом - 23 665, 82 грн, відсотки - 5 325, 43 грн, штраф - 9 466, 33 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2021 року заочне рішення від 16 березня 2020 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду першої інстанції закрито, у зв`язку з відмовою останнього від поданої ним апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Постанова суду апеляційної інстанції переглядається лише в частині зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним.

................

Перейти до повного тексту