Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 331/1383/20
провадження № 61-7109св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 03 грудня 2021 року у складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив зняти арешт з нерухомого майна під реєстраційним номером обтяження 12634735, накладений на підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19 червня 2012 року за виконавчим провадженням № 32212025, згідно з виконавчим листом № 1-376/11 від 10 жовтня 2011 року; об`єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно; власник ОСОБА_4 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що йому на праві спільної сумісної власності належить 1/4 частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Інші 3/4 часток зазначеної квартири належать його батьку ОСОБА_4, який помер, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Маючи намір оформити спадщину після смерті батька він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 14 лютого 2020 року звернулися до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Ракитянської Т. Г. від якого дізналися, що не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_4, оскільки все нерухоме (невизначене) його майно перебуває під арештом.
Згідно з Інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 19 червня 2012 року зареєстровано обтяження під № 12634735 - у вигляді арешту всього нерухомого (невизначеного) майна ОСОБА_4 .
Виконавче провадження № АСВП 32212025 щодо примусової конфіскації всього належного майна ОСОБА_4 на користь держави дійсно перебувало у Відділі державної виконавчої служби. Державним виконавцем не було виявлено нерухомого майна у боржника, відповідно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не були внесені відомості щодо конкретного об`єкта обтяжень, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповіддю Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Олександрівський ВДВС у місті Запоріжжі) від 14 лютого 2020 року.
Враховуючи викладене, він позбавлений можливості оформити спадщину після померлого, тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя рішенням від 03 грудня 2021 року позов задовольнив.
Зняв арешт з нерухомого майна (квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ) під реєстраційним номером обтяження 12634735, накладений на підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19 червня 2012 року за виконавчим провадженням № 32212025, згідно з виконавчим листом № 1-376/11 від 10 жовтня 2011 року; об`єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно; власник ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що арешт на майно ОСОБА_4 накладений внаслідок виконання покарання, призначеного останньому вироком Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 вересня 2011 року у справі № 1-376/11, тому після закриття виконавчого провадження та смерті ОСОБА_4 неможливо знову порушувати питання щодо конфіскації майна останнього.
Зареєстроване 19 червня 2012 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження під № 12634735 у вигляді арешту всього нерухомого (невизначеного) майна ОСОБА_4 на підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 19 червня 2012 року згідно з виконавчим листом № 1-376/11 від 10 жовтня 2011 року, виданим Жовтневим районним судом міста Запоріжжя, перешкоджає позивачу в реалізації його законних прав, як співвласника цього майна, так і в оформленні спадщини після померлого батька.
Запорізький апеляційний суд постановою від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 03 грудня 2021 року залишив без змін.
Стягнув з ГУ ДПС у Запорізькій області на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у справі у розмірі 1 261,20 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, встановив факт невизнання та обмеження права позивача на спірне майно. Позивачем правильно обрано спосіб захисту своїх прав, заявлено позовні вимоги до належних відповідачів.
Спір правильно розглянутий у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права. Враховуючи правові підстави позову, те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника (засудженої особи, яка померла), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, приймаючи до уваги, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування за заповітом, тому вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ГУ ДПС у Запорізькій області подало у липні 2022 року до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 03 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що дії ГУ ДПС у Запорізькій області не призвели до порушення прав позивача, тому контролюючий орган не має бути відповідачем у справі. Дії (чи бездіяльність) саме ГУ ДПС у Запорізькій області не перешкоджають позивачу у реалізації його прав.
Судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) та у постанові Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (провадження № 61-12594св21).
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Жовтневого районного суду міста Запоріжжя.
Справа № 331/1383/20 надійшла до Верховного Суду 09 листопада 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності 1/4 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2, виданим 15 березня 2000 року Жовтневою районною адміністрацією. Крім цього, даним свідоцтвом підтверджується, що інші 3/4 частки квартири належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Факт зміни прізвища ОСОБА_7 на прізвище " ОСОБА_8" підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3, виданим 20 квітня 2019 року Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Факт зміни прізвища третьої особи ОСОБА_9 на прізвище " ОСОБА_10" підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4, виданим 20 серпня 2015 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.
Отже, померлий ОСОБА_4 був не єдиним власником квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з інформацією Олександрівського ВДВС у місті Запоріжжі, викладеною у листі № 11728/6 від 14 лютого 2020 року, державним виконавцем після накладення арешту на все майно ОСОБА_4 не було виявлено нерухомого майна останнього, відповідно, питання щодо виділу в натурі належної боржнику частки в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала в спільній сумісній власності, - державним виконавцем також не вирішувалось. 16 квітня 2013 року виконавче провадження закрито.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.