Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 369/13625/19
провадження № 61-1084св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович,
заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" (стягувач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Опалюк Сергій Валерійович, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Ковальчук Л. М. від 10 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В. від 24 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі - ПАТ АКБ "Львів") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ АКБ "Львів" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ "Львів" заборгованість за кредитним договором у розмірі 501 915,11 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 397 161,67 грн; заборгованість за процентами - 86 887,96 грн; заборгованість з комісії за адміністрування кредитом - 3 971,60 грн; нарахована пеня за період з 05 травня 2014 року до 16 квітня 2015 року - 13 893,88 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П.
Скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що приватний виконавець не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження, оскільки заява АТ АКБ "Львів" щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 369/5170/15-ц, виданого 25 травня 2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, яка отримана приватним виконавцем 16 вересня 2019 року, була направлена з порушенням строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Посилаючись на викладене, а також з огляду на положення статей 12, 42, 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження", статті 447 ЦПК України, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Голяченка І. П. щодо винесення постанови від 17 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60081538;
- скасувати постанову від 17 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60081538, винесену приватним виконавцем Голяченком І. П.;
- скасувати постанову від 17 вересня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди, винесену в рамках виконавчого провадження № 60081538;
- скасувати постанову від 17 вересня 2019 року про арешт майна боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 60081538;
- скасувати постанову від 17 вересня 2019 року про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 60081538.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із правомірності дій приватного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.
Після повернення виконавчого листа 11 грудня 2018 року стягувач, враховуючи положення частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", мав право пред`явити виконавчий документ до виконання в строк до 11 грудня 2021 року.
16 вересня 2019 року стягувач звернувся до приватного виконавця Голяченка І. П. із заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого листа від 25 травня 2016 року у справі № 369/5170/15-ц.
За таких обставин строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем не було пропущено.
Приватний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна та коштів боржника відповідно до положень статей 42, 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстав для визнання неправомірними дій приватного виконавця та скасування вказаних постанов відповідно до статті 447 ЦПК України немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
17 січня 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Опалюк С. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги у повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані рішення та дії приватного виконавця суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, зокрема постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Невиконання ухвали Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року про витребування виконавчого провадження у Києво-Святошинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ставить під сумнів існування такого виконавчого провадження.
Усупереч вимогам частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник не отримав постанови від 17 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 60081538.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 інші учасники справи до суду не подавали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме надання відповідної довідки суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду або інших належних доказів в оригіналах чи належним чином завірених їх копій, на підтвердження недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копії судового рішення, або наведення інших підстав з відповідними доказами, а також роз`яснено про наслідки невиконання ухвали суду.
Заявник вимоги ухвали суду касаційної інстанції виконала.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року поновлено ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Опалюк С. В., строк на касаційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/13625/19.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у справі № 369/5170/15-ц, яке набрало законної сили 04 квітня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1. на користь ПАТ "АКБ "Львів" заборгованість за кредитним договором від 05 травня 2014 року № 002.112 у загальному розмірі 501 915,11 грн та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
25 травня 2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області видав виконавчий лист у справі № 369/5170/15-ц про стягнення з ОСОБА_1. на користь ПАТ "АКБ "Львів" заборгованості за кредитним договором від 05 травня 2014 року № 002.112 у загальному розмірі 501 915,11 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П. від 17 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60081538 з виконання виконавчого листа № 369/5170/15-ц, виданого 25 травня 2016 року. Згідно з супровідним листом від 17 вересня 2019 року № 429 вказану постанову було направлено сторонам виконавчого провадження.
Також 17 вересня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Київського області Голяченко І. П. виніс постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
Суди встановили, що у виконавчому листі від 25 травня 2016 року у справі № 369/5170/15-ц міститься запис: "Пов. 1/37 ЗУ "Про ВП" - 11.12.18 Ст-нь не проводилось".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року заявник зазначає порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).
Статтею 447 ЦПК України визначено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник ОСОБА_1 як на підставу для задоволення вимог її скарги на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П. посилалася на те, що приватний виконавець не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження, оскільки заява АТ АКБ "Львів" щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 369/5170/15-ц, виданого 25 травня 2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, яка отримана приватним виконавцем 16 вересня 2019 року, була направлена з порушенням строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відхилили зазначені доводи ОСОБА_1, встановивши правомірність дій приватного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.