ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 906/779/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
офісу ГП - Бересток Б.П.,
позивача-1 - не з`явився,
позивача-2 - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - не з`явився,
відповідача-3 - не з`явився,
третьої особи - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 (у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Розізнана І.В., Бучинська Г.Б.)
та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.02.2022 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі: 1. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, 2. Міністерства освіти та науки України
до: 1. Червоненської селищної ради в особі виконавчого комітету Червоненської селищної ради,
2. Релігійної організації "Свято-Різдва Христового жіночий монастир Житомирської єпархії Української православної церкви",
3. Житомирської єпархії Української православної церкви
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунальне підприємство "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради
про визнання недійсною угоди, визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету, визнання недійсними та скасування свідоцтва про право приватної власності, скасування державної реєстрації та припинення права приватної власності, витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Фонд, Позивач-1) та Міністерства освіти та науки України (далі - Міносвіти, Позивач-2) до Червоненської селищної ради в особі Виконавчого комітету Червоненської селищної ради (далі - Виконком, Відповідач-1), Релігійної організації "Свято-Різдва Христового жіночий монастир Житомирської Єпархії Української Православної Церкви" ради (далі - Релігійна організація, Відповідач-2) та Житомирської Єпархії Української Православної Церкви (далі - Житомирська Єпархія, Відповідач-3) про:
- визнання недійсною угоди від 20.09.2000, укладеної між ВАТ "Червонський цукровик" та Житомирським єпархіальним управлінням про безкоштовну передачу маєтку колишнього власника Червонського цукрового заводу Терещенко;
- визнання незаконним та скасування рішення Виконкому від 23.08.2002 № 64 "Про оформлення права колективної власності з видачею свідоцтва Свято-Різдва Христового Червоненського жіночого монастиря Житомирської Єпархії Української православної церкви в смт.Червоне по вул.Котовського, 3";
- визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 355498 від 04.10.2012 про право приватної власності на будівлі за Релігійною організацією, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, смт.Червоне, вул.Котовського, 3, яке видане Виконавчим комітетом Червоненської селищної ради;
- скасування за Релігійною організацією державної реєстрації права приватної власності та припинення права приватної власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю, будівлю монастиря літ.А-4, заг.пл. 2802,4 кв.м., господарську будівлю літ.Б-1, заг.пл. 1264,7 кв.м., господарську будівлю літ.В-1, заг.пл. 394,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 37795966), розташоване за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, смт. Червоне, вул. Котовського, 3;
- витребування з володіння Релігійної організації на користь держави, в особі Міносвіти, нерухомого майна: нежитлової будівлі монастиря літ.А-4, заг.пл. 2802,4 кв.м., господарської будівлі літ.Б-1, заг.пл. 1264,7 кв.м., господарської будівлі літ.В-1, заг.пл. 394,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 37795966), яке розташоване за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, смт.Червоне, вул.Котовського, 3.
1.2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилався на порушення права державної власності на спірне майно внаслідок дій Відповідачів, зокрема, на відсутність повноважень у Виконкому щодо розпорядження вказаним майном.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.02.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 906/779/21, відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що органом, уповноваженим на управління спірним майном, яке має ознаки об`єкту культурної спадщини, є відповідний спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини Житомирська обласна державна адміністрація. Натомість, Фонд та Міносвіти, в інтересах яких звернувся Прокурор, є неналежними позивачами у даній справі.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 6-55цс15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 та постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 921/403/17-г/6.
3.3. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, Прокурор також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- статей 89, 90 Цивільного кодексу Української РСР, статей 31, 33, 34 Закону Української РСР "Про власність" щодо належності до державної власності після проголошення незалежності України майна державних середніх спеціальних навчальних закладів, створених за часів існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік;
- статті 388 Цивільного кодексу України стосовно витребування на користь держави з чужого незаконного володіння державного майна, що вибуло з державної власності шляхом укладення приватним суб`єктом господарювання угоди безоплатної передачі у приватну власність майна середнього спеціального навчального закладу, із одночасною зміною профілю при діючій забороні на відчуження майна закладів освіти, їх перепрофіліювання.
3.4. Крім того, у якості підстави для подання своєї касаційної скарги заявник посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
4. Обставини встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Графом Адольфом Грохольським у селищі Червоне на Житомирщині був зведений у 1851 році палац, який в подальшому придбав відомий меценат і цукрозаводчик Микола Терещенко.
4.2. З 1948 року в приміщенні колишнього маєтку знаходилось фабрично-заводське училище, а з 1987 року - Червоненський філіал професійно-технічного училища № 32.
4.3. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1997 № 526 "Про вдосконалення мережі вищих та професійно-технічних навчальних закладів" Червоненський філіал професійно-технічного і училища № 32 ліквідовано.
4.4. Розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 11.08.1997 № 441 "Про взяття на облік та зняття з обліку пам`яток архітектури місцевого значення" взято на облік і охорону будинок-садибу Терещенка в смт. Червоне, Андрушівського району (охор. номер 148).
4.5. Згідно акта від 10.02.1998 комісією в складі представників від Житомирського обласного управління народної освіти та ВАТ "Червоненський цукровик" проведено приймання-передачу Червоненського філіалу професійно-технічного училища № 32 до ВАТ "Червоненський цукровик", зокрема, наступного майна: - будинок учбового корпусу 3-х поверховий загальною площею 3930 м.кв. кубатурою 13394 м куб. балансовою вартістю 816223 грн; - учбово-виробничі майстерні загальною площею 2016 м.кв. кубатурою 6653 м.куб. балансовою вартістю 261193 грн; - склад, погріб, гараж, балансовою вартістю 23275 грн; - матеріальний склад балансовою вартістю 2545 грн; - туалет балансовою вартістю 3029 грн; - мережа водопроводу балансовою вартістю 2144 грн.
4.6. 08.08.2000 голова правління ВАТ "Червонський цукровик" адресував Житомирському єпархіальному управлінню лист за вих. № 01/326, яким повідомив про згоду на передачу на баланс Житомирській єпархії у безкоштовне користування приміщення бувшого маєтку цукрозаводчика Терещенка і частину прилеглої до нього території.
4.7. 20.09.2000 між ВАТ "Червонський цукровик" та Житомирським єпархіальним управлінням укладено угоду, відповідно до якої ВАТ "Червонський цукровик" безкоштовно передає, а Житомирське єпархіальне управління приймає у власність маєток колишнього власника Червонського цукрового заводу Терещенко (п.1.1 угоди).
4.8. Додатком до угоди визначено перелік будівель, що передаються, а саме: основна будівля "3-2 поверх будинок"; будівля бувших майстерень ПТУ; гаражі; підсобні приміщення, що належали ПТУ.
4.9. Комісією в складі представників Житомирської єпархії та ВАТ "Червонський цукровик" 30.01.2001 проведено прийомку-передачу бувшого Червоненського філіалу професійного-технічного училища № 32, що зафіксовано актом від 30.01.2001, зокрема: - будинку учбового корпусу 3-х поверхового, загальною площею 3930 м.кв. кубатурою 13394 м.куб.; - приміщення майстерні загальною площею, 2016 м. кв. кубатурою 6653 м.куб.; - склад, погріб, гараж; - матеріальний склад; - туалет; - мережу водопроводу.
4.10. 24.04.2001 Державним комітетом України у справах релігій зареєстровано статут Релігійної організації, відповідно до відомостей якого адресою монастиря визначено смт. Червоне, Андрушівського району, Житомирської області, індекс 13234.
4.11. Рішенням Виконкому від 30.08.2002 № 64 "Про оформлення права власності на жіночий монастир" вирішено оформити право колективної власності з видачею свідоцтва Свято-Різдва Христового Червоненського жіночого монастиря Житомирської Єпархії Української Православної Церкви на нерухоме майно, що знаходиться в смт.Червоне, по вул. Котовського, 3.
4.12. На підставі вищезгаданого рішення, 29.12.2002 Виконкомом видано свідоцтво про право власності, відповідно до якого спірне майно в цілому належить Свято-Різдва Христового Червоненському жіночому монастирю Житомирської Єпархії УПЦ.
4.13. Надалі, у зв`язку з втратою свідоцтва про право власності, 04.10.2012 Виконкомом видано дублікат свідоцтва про право власності серії САЕ №355498 на нерухоме майно, що знаходиться по вул. Котовського, 3 в смт. Червоне Андрушівського району, Житомирської області в складі: нежитлової будівлі монастиря літ. А-4, загальною площею 2802,4 кв.м; господарської будівлі літ. Б-1, загальною площею 1264,7 кв.м; господарської будівлі літ. В-1, загальною площею 394,5 кв.м.
4.14. Згідно дублікату свідоцтва про право власності серії САЕ №355498 КП "Бердичівське міське бюро технічної інвентаризації" 29.10.2012 здійснено державну реєстрацію права приватної власності за Свято-Різдва Христового Червоненським жіночим монастирем Житомирської Єпархії Української Православної Церкви на нерухоме майно в наведеному вище складі (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 37795966, запис № 685, в книзі 25) за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, смт. Червоне, вул. Котовського, 3.
4.15. За результатами опрацювання інформаційного листа Житомирської обласної прокуратури щодо захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини від 20.01.2021 № 15/2-73вих-20окв-21 та наступним ознайомленням з публікацією в мережі Інтернет стосовно об`єктів культурної спадщини регіону (Журнал Житомира від 21.01.2021 (zhzh.com.ua/news/2021-01-21-9060) щодо наміру Відповідача-2 продати палац Терещенка на Житомирщині, Бердичівська окружна прокуратура провела перевірку законності набуття права власності на спірне нерухоме майно.
4.16. За наслідками даної перевірки Прокурор в інтересах держави в особі Позивачів подав до суду відповідний позов з метою відновлення в судовому порядку права держави Україна на вищезгадане майно.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
5.3. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).
5.4. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
5.5. Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
5.6. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
5.7. Так, у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
5.8. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 Цивільного кодекс України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
5.9. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).
5.10. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
5.11. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.
5.12. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
5.13. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
5.14. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.
5.15. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
5.16. Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).