ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 520/5668/19
адміністративне провадження № К/9901/3192/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/5668/19
за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року (суддя Зоркіна Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Ральченко І.М., Бартош Н.С.),
В С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі також - відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непоновлення пенсії; визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії, викладеного в листі від 02.01.2019; зобов`язання провести поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, тим, що пенсія позивачці вже була призначена й наразі мова йде виключно про її поновлення, а відтак питання громадянства в цьому випадку взагалі не є актуальним. Вказує також, що долучені до матеріалів справи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та пенсійне посвідчення достовірно підтверджують наявність у позивачки українського громадянства та посвідчують її особу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що позивачка виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
18.07.2018 представник позивачки, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав безпосередньо до відповідача нотаріально посвідчену та апостильовану особисту заяву останньої про поновлення пенсії.
Заява прийнята відповідачем разом із оригіналами документів, які надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом Управління від 18.07.2018.
До заяви додано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, копію пенсійного посвідчення, копії довідок про роботу позивачки на ВАТ "Турбоатом".
10.08.2018 додатково надано копію листа ГУ ДМС в Харківській області № 6301.6.2-16306/63.3-18 від 30.07.2018, у якому зазначено, що за даними обліку та моніторингу інформації про реєстрацію проживання ГУДМС України в Харківській області гр. ОСОБА_1 зареєстрованою/знятою з реєстраційного обліку на території Харківської області не значиться; позивачка документована паспортом гр. України серії НОМЕР_1 та відповідно до ст.5 Закону України "Про громадянство" від 18.01.2001 року є громадянкою України, втрата громадянства не оформлювалася; інформація щодо виходу з громадянства України належить до компетенції ДКС МЗС України.
За результатами розгляду наданих документів 17.08.2018 відповідачем винесено рішення про відмову у призначенні (поновленні виплати) пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав відсутності документів, які підтверджують належність до громадянства України та відсутності відомостей щодо реєстрації її на території Харківської області.
Листом від 02.01.2019 № 11/48-02-03 представника позивачки проінформовано про прийняте рішення та повідомлено про те, що рішення про відмову у призначенні/перерахунку (поновленні виплати) пенсії направлено на адресу заявниці, яка вказана у заяві та надано копію рішення.
Не погоджуючись з відмовою Управління у поновленні пенсії, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що, незважаючи на наявність у ОСОБА_1 конституційного права на виплату пенсії як громадянки, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон, останньою при зверненні до Управління із заявою про поновлення пенсії не дотримано вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, оскільки не подано документів які підтверджують громадянство України позивачки та місце її проживання (реєстрації). Паспорт же громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого закінчився, не може бути використаний як документ, що посвідчує громадянство України, особу заявника, її вік, місце проживання (реєстрації).
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивачка звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі наголошує на тому, що у випадку поновлення виплати пенсії законодавство не вимагає підтвердження громадянства. Окрім того вказує, що до заяви про поновлення виплати пенсії було додано пенсійне посвідчення позивачки, яке є належним документом, що посвідчує особу останньої.
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходить з такого.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходить з такого.
За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Спірним у цій справі є питання правомірність відмови у поновленні позиваці пенсії через ненадання нею паспорту громадянина України (або іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивачка, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Статтею 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.