УХВАЛА
08 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 701/1475/19
Провадження № 14-107цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддів: Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В.,Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Маньківська селищна рада Черкаської області, Приватне підприємство "Земекспертцентр", про встановлення земельного сервітуту, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року, додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з указаним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що відповідно до державного акта на право власності на землю від 20 листопада 2001 року серії ЧР № 11-6-1031 вона є власником земельної ділянки площею 2,3833 га, кадастровий номер: 712311500:02:001:0569 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Маньківського району Черкаської області й використовується за цільовим призначенням.
З моменту отримання земельної ділянки у власність і до 19 травня 2019 року вона не мала жодних перешкод у доступі до неї, однак починаючи з 19 травня 2019 року ОСОБА_2, якому на праві постійного користування належить сусідня земельна ділянка з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669, почав чинити перешкоди у доступі до її земельної ділянки.
Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у відповіді на її запит щодо надання інформації про можливість встановлення проїзду до її земельної ділянки повідомило, що згідно з інформацією, наданою Відділом у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до карт роздержавлення села Дзензелівка Маньківського району Черкаської області проїзд між земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569 та земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669 не передбачений.
Ураховуючи викладене та те, що вона не має доступу до своєї земельної ділянки, ОСОБА_1 просила встановити постійний безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду до належної їй земельної ділянки, яка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Маньківського району Черкаської області через земельну ділянку ОСОБА_2 .
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено постійний безоплатний земельний сервітут площею 0,0082 га (82 кв. м) для проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом сільськогосподарського призначення до земельної ділянки ОСОБА_1 через земельну ділянку, що належить на праві постійного користування ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова А. А. про стягнення судових витрат задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 6 537,60 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачці на праві власності, а відповідачу на праві постійного користування належать сусідні земельні ділянки. Вхід до земельної ділянки ОСОБА_1 можливий тільки через земельну ділянку ОСОБА_2, який чинить їй перешкоди у доступі до неї.
Указане підтверджено і висновком проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи, відповідно до якого можливість влаштування проїзду між земельними ділянками з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569 та земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669, без встановлення земельного сервітуту відсутня.
Встановивши, що єдиним способом захисту порушеного права позивачки є встановлення безстрокового та безоплатного земельного сервітуту, що передбачено статтею 402 ЦК України, суд визнав ці позовні вимоги обґрунтованими та їх задовольнив.
Додаткове рішення мотивовано тим, що належними та допустимими доказами у справі доведено суму фактично сплачених (понесених) позивачкою витрат на правничу допомогу адвоката Іванова А. А., а також витрати пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи, отже такі вимоги підлягають задоволенню.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09 вересня 2022 року, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року змінено, викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, а саме:
"Встановити на користь ОСОБА_1 постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом сільськогосподарського призначення до земельної ділянки з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569, яка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського (Маньківського) району Черкаської області через земельну ділянку, кадастровий номер 7123181500:02:001:0669, що знаходиться у державній власності та належить на праві постійного користування ОСОБА_2, відповідно до варіанту зазначеному у висновку експерта від 12 січня 2021 року 385/20/33-40/21-23 (додатки 2 та 3 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 385/20/33-40/21-23 від 12 січня 2021 року).
План (додатки 2 та 3 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 385/20/33-40/21-23 від 12 січня 2021 року) вважати невід`ємною частиною рішення суду". В решті рішення районного суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що право позивачки на обслуговування і користування нею своєю земельною ділянкою є порушеним зі сторони відповідача, і єдиним способом захисту порушеного права є встановлення безстрокового та безоплатного земельного сервітуту. Проте колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що судом першої інстанції не деталізовано згідно планів, які є невід`ємною частиною експертизи, на яку саме частину земельної ділянки відповідача поширюється право сервітуту, що може потягнути за собою певні складнощі при виконанні ухваленого рішення, у зв`язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення місцевого суду.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року залишено без змін.
У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ситник Т. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року, додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити та здійснити новий розподіл судових витрат.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 26 серпня 2020 року у справі № 663/158/17, від 12 січня 2022 року у справі № 663/917/17 та від 18 січня 2021 року у справі № 372/1567/17 де вказано, що чинним законодавством передбачений чіткий порядок встановлення земельного сервітуту, який у тому числі передбачає обов`язкове ініціювання заінтересованою особою питання щодо встановлення сервітуту перед іншою особою. Закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки, крім того відповідач вправі розраховувати на компенсацію сплачуваного ним земельного податку.
Заявник також зазначав, що рішення судів попередніх інстанцій не містять вичерпних висновків щодо того, чому саме встановлено безоплатний сервітут і чи буде встановлення сервітуту у такий спосіб найменш обтяжливим для відповідача. А відтак, виникла необхідність у тлумаченні Верховним Судом порядку застосування статті 98 ЗК України "Зміст права земельного сервітуту" в частині, коли власник або землекористувач земельної ділянки може набувати за рішенням суду право безоплатного земельного сервітуту, а коли ж платного, та чи буде безоплатний сервітут найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Також у касаційній скарзі заявник вказував на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення місцевого суду, чим вийшов за межі позовних вимог та порушив принцип диспозитивності, що не узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц та від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц.
Щодо оскарження додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, то заявник зазначав, що розподіляючи витрати на правову допомогу, суди не звернули увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 та порушили критерії обґрунтованості, розумності розміру судових витрат та їх співмірності із урахуванням складності справи.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду вказалана таке.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.