ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М, Власова Ю. Л., Сімоненко В. М., Штелик С. П.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року (у складі колегії Пасічник С. С., Васильєвої І. А., Гімона М. М., Шишова О. О., Яковенка М. М.)
27 липня 2022 року представником ОСОБА_1 - Паламарчуком Дмитром Юрійовичем надіслано до Верховного Суду як суду першої інстанції адміністративний позов до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 15 лютого 2022 року № 126/0/15-22 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
03 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Верховний Суд керувався тим, що професійна діяльність суддів є публічною службою, а відтак для звернення до суду із цим позовом встановлено місячний строк. Суд, проаналізувавши положення чинного процесуального законодавства, ураховуючи обізнаність позивачки та її представника про дату засідання Вищої ради правосуддя, на якому повинно було розглядатись та вирішуватись питання порядку денного щодо ОСОБА_1, зробив висновок, що в цьому випадку відлік строку для звернення до суду з позовною заявою необхідно обраховувати з 16 лютого 2022 року, а відтак констатував пропуск останнього, зважаючи на подання позову лише 27 липня 2022 року. При цьому Верховний Суду складі Касаційного адміністративного суду відмітив, що адміністративний позов не містить чіткої позиції позивачки з питання дотримання або пропуску нею строку звернення до суду, а також вказав, що наведені в ньому причини, визначені як такі, що вплинули на звернення до суду лише наприкінці липня 2022 року, фактично зводяться до ненаправлення ОСОБА_1 . Вищою радою правосуддя копії спірного рішення та отримання його лише 08 червня 2022 року на запит після повернення до міста Києва. Втім, як зазначив у своїй ухвалі Верховний Суд, у позовній заяві не наведено жодних причин і не подано відповідних доказів на підтвердження непереборних обставин, які унеможливили звернення ОСОБА_1 або її представника до Вищої ради правосуддя за отриманням копії рішення в більш ранній строк, а також підготовку та подання позовної заяви в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) та ознайомлення з його змістом і мотивами.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначив, що в позовній заяві міститься посилання на пункт 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", проте документів на підтвердження того, що до позивачки підлягають застосуванню положення вказаної норми законодавства, до позовної заяви не додано, як і не надано доказів сплати судового збору.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачкою надіслано докази, які підтверджують наявність у неї пільг щодо сплати судового збору (встановлення особі безстроково ІІ групи інвалідності), а також клопотання про поновлення строку звернення до суду.
22 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду позовну заяву повернуто позивачці на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд керувався тим, що в надісланому на адресу суду клопотанні адвокат Паламарчук Д. Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1, визнав, що перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався 16 лютого 2022 року та, відповідно, був пропущений, однак посилався на ті ж обставини, які вже наводились у позовній заяві та оцінка яким надана в ухвалі від 03 серпня 2022 року (щодо відсутності ОСОБА_1 за станом здоровʼя на засіданні Вищої ради правосуддя 15 лютого 2022 року, на якому розглядалось питання про її звільнення з посади; ненадіслання копії прийнятого рішення на її адресу, а його направлення 18 лютого 2022 року до Апеляційного суду міста Києва для подальшої передачі позивачці, хоча в штаті такого ОСОБА_1 не перебувала; введення в Україні воєнного стану, у зв`язку із чим позивачка та її представник, побоюючись за своє життя, змушені були виїхати з міста Києва та були позбавлені можливості без загрози своїй безпеці займатись збиранням доказів). Водночас Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду взяв до уваги доводи про введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану та повʼязані із цим обмеження та з урахуванням цього зауважив, що позивачкою та її представником так і не було наведено жодних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у них можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) й ознайомлення з його змістом і мотивами. Суд першої інстанції зазначив, що доводи позивачки про невідповідність надісланої відповідачем 08 червня 2022 року на запит адвоката копії оспорюваного рішення вимогам підпункту 5.2.2 та пунктів 5.23, 5.26 ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" не спростовують можливості на її підставі ознайомитись зі змістом рішення як таким.
Таким чином, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зробив висновок, щопозивачка не усунула недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а тому така підлягає поверненню відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтувала тим, що оскаржуване судове рішення є невмотивованим, не відповідає вимогам обґрунтованості та законності, а також завданню адміністративного судочинства з таких підстав:
- Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не врахував, що станом на момент введення воєнного стану в Україні (24 лютого 2022 року) позивачка перебувала в межах місячного строку звернення до суду та не передбачала і не могла передбачити, що буде позбавлена можливості його підготувати та подати до суду у строк до 15 березня 2022 року;
- висновок суду першої інстанції про ненаведення позивачкою обставин, за яких вона не подала позовну заяву в місячний строк з дати 08 червня 2022 року, а зробила це 27 липня 2022 року, є передчасним, оскільки суд не надав оцінку доводам позивачки щодо дати отримання відповіді на адвокатський запит, що зумовила можливість складання позову. Ця інформація повідомлялась суду з метою дотримання правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 522/7674/18, та показати добросовісність дій позивачки і її представника;
- суд першої інстанції не надав оцінку тим обставинам, що з 24 лютого 2022 року факти обстрілів міста Києва та боїв у Київській області є загальновідомими, триваючими, такими, що тривали в момент подання позову та клопотання про поновлення строків, а тому згідно з положеннями статті 78 КАС України є такими, які не потребують доказування. Також не враховано обставин, наведених позивачкою, які, на її думку, загрожували її життю і здоровʼю, про евакуацію її з родиною після початку ракетних обстрілів 24 лютого 2022 року в будинок родичів за адресою: АДРЕСА_1, який був пошкоджений внаслідок вибуху та вибухової хвилі, а сама позивачка та члени родини зазнали легких ушкоджень, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування від 21 квітня 2022 року та копією акта про пожежу, складеного 10 травня 2022 року. У подальшому позивачка евакуювалась у с. Рубченки Білоцерківського району Київської області, де відновлювала стан здоровʼя, однак у цьому районі був відсутній інтернет-звʼязок до 27 квітня 2022 року;
- суд першої інстанції не надав оцінку щодо обставин про розміщення повідомлень на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації з березня по травень 2022 року із закликами не повертатися в місто у звʼязку із проведенням у передмісті та на околицях столиці аварійно-відновлювальних заходів, розмінування місцевості та знешкодження вибухонебезпечних предметів, а також через загрозу ракетних ударів;
- суд першої інстанції не врахувавлиста Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 як доказу дії обставин непереборної сили;
- суд не навів мотивів, чому відхилено доводи про те, що доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень було закрито;
- поза увагою суду залишилась та обставина, що з 24 лютого 2022 року позивачка не мала можливості зустрітися зі своїм представником - адвокатом Паламарчуком Д. Ю. для надання йому необхідних документів та доручення про надання правової допомоги щодо оскарження спірного рішення від 15 лютого 2022 року, оскільки останній з березня 2022 року займався волонтерською діяльністю та звʼязок з ним був відсутнім, що підтверджується посвідченням Благодійного фонду "БОН"№ 129;
- суд першої інстанції помилково не взяв до уваги та не дослідив такі докази: лист-відповідь Вищої ради правосуддя № 2665/0/9-22 від 03 червня 2022 року; адвокатський запит Паламарчука Д. Ю. до Вищої ради правосуддя (повторно) від 16 червня 2022 року (вих. № 16-06/А3-01); лист-відповідь Вищої ради правосуддя № 3423/0/9-22 від 27 червня 2022 року на адвокатський запит від 16 червня 2022 року вих. № 16-06/А3-01 (вх. № П-332/4/7-22 від 21 червня 2022 року); лист Апеляційного суду міста Києва вих. № 1/0801/2022 від 25 травня 2022 року;наказ Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року № 04-ОС "Про зарахування ОСОБА_1"; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідуваньвід 21 квітня 2022 року; акт про пожежу, складений 10 травня 2022 року; витяг із застосунку "Дія" від ОСОБА_3 про пошкоджене або втрачене нерухоме майно; посвідчення Благодійного фонду "БОН" № 129; скриншот вебсторінки https://alarmmap.online/district/24з інформацією про повітряні тривоги по області станом на 10 серпня 2022 року; довідки до акта огляду медико-експертною комісією серії АВ № 0651512 Спеціалізованої радіологічної МСЕК Міністерства охорони здоровʼя від 02 березня 2017 року; лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 про засвідчення обставин непереборної сили; лист Торгово-промислової палати України "Щодо надання інформації на адвокатський запит" від 08 серпня 2022 року № 1052/05-5; лист-відповідь Вищої ради правосуддя від 05 серпня 2022 року № П-332/5-4255/0/9-22. Позивачка просить дослідити нові докази, які не могли бути надані раніше, у звʼязку з видачею Апеляційним судом міста Києва копії оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя лише 02 вересня 2022 року;
- не надано оцінку доводам позивачки щодо неможливості отримання інформації, необхідної для подання позову з вебсайту відповідача. Так, до 18 лютого 2022 року позивачка перебувала в лікарняному закладі внаслідок ускладнень після перенесеного захворювання на COVID-19 та лише з 19 лютого 2022 року перебувала вдома (19 та 20 лютого 2022 року - вихідні дні). З 21 лютого по 23 лютого 2022 року позивачка здійснювала фактичні дії для підготовки доказової бази для подання позову у строк до 15 березня 2022 року;
- в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви, з яких відхилене посилання на підстави для поновлення процесуальних строків згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України. У лютому 2022 року позивачка перебувала на лікуванні внаслідок захворювання на COVID-19;
- суддею Гімоном М. М. було заявлено самовідвід від участі в цій справі, однак ухвалою суду в його задоволенні було відмовлено. Наявність у судді Гімона М. М. сумнівів щодо своєї неупередженості в цій справі сприймається позивачкою як обставина, яка могла повпливати на постановлення оскаржуваної ухвали, а отже, є такою, що порушує право ОСОБА_1 на справедливий суд у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція);
- суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не врахував тривалість строку, який пропущено; поведінку позивачки та її представника протягом цього строку, а відтак порушено право ОСОБА_1 доступу до правосуддя, яка діяла добросовісно, але пропустила строк звернення до суду з поважних причин.
10 листопада 2022 року постановою Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду взяв до уваги доводи про введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану та пов`язані із цим обмеження та з урахуванням цього зауважив, що позивачкою та її представником не було наведено жодних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у них можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) й ознайомлення з його змістом і мотивами. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржниці щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
З висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося та відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України висловлюємо окрему думку.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France"), заява № 23805/94).
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.