У Х В А Л А
07 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/11872/21
Провадження № 12-35гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачкиКатеринчук Л. Й.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 910/11872/21
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя - Коротун О. М., судді Майданевич А. Г., Ткаченко Б. О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року (суддя Мудрий С. М.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Релігійної організації "Благодійне місійне товариство "Слово життя" та Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті
про визнання недійсними рішень загальних зборів і правління та скасування реєстраційної дії (запису) у ЄДР
У С Т А Н О В И Л А
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Релігійної організації "Благодійне місійне товариство "Слово життя" (далі - релігійна організація, відповідач 1) та Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті (далі - відповідач 2), у якому просив:
- визнати недійсними рішення, оформлені протоколом загальних зборів членів релігійної організації від 13 листопада 2020 року № 13/11-2020;
- визнати недійсними рішення, оформлені протоколом засідання правління релігійної організації від 14 листопада 2020 року № 14/11-2020;
- скасувати реєстраційну дію (запис) № 1000701070004037627 в ЄДР про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи), проведеної щодо релігійної організації 01 грудня 2020 року державним реєстратором відповідача 2.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані рішення прийнято щодо прав та обов`язків позивача (зокрема, припинено його повноваження як керівника (президента) відповідача 1) неуповноваженими особами, оскільки позивач не скликав ані загальних зборів, ані засідання правління релігійної організації, на яких прийнято ці рішення; позивача як члена товариства не було повідомлено про час і місце проведення зборів та щодо питань їх порядку денного, тому позивач на зборах присутній не був та участі у них не брав.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року у позові відмовлено з підстав недоведення позивачем порушення його корпоративних прав як члена товариства-відповідача 1 у зв`язку із прийняттям оспорюваних рішень загальними зборами і правлінням відповідача 1, за захистом яких він звернувся до господарського суду. Зважаючи на те, що у відповідача 1 як релігійної організації не передбачено формування статутного капіталу із визначенням у ньому часток членів такої організації, суд першої інстанції дійшов висновку, що у членів відповідача 1, зокрема позивача, відсутні корпоративні права в розумінні статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
4. З огляду на відмову у задоволенні вимог про визнання недійсними оспорюваних рішень загальних зборів і засідання правління відповідача 1 місцевий господарський суд не вбачав підстав для задоволення похідної вимоги щодо скасування реєстраційної дії (запису) в ЄДР про внесення змін до відомостей про юридичну особу (зміна її керівника), проведеної 01 грудня 2020 року щодо відповідача 1 державним реєстратором відповідача 2.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
6. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що хоча у позивача відсутнє корпоративне право в розумінні статті 167 ГК України, як зазначив місцевий суд, однак у нього наявні права, передбачені Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон № 987-XII). Спір у справі виник щодо правомірності ухваленого релігійною організацією рішення про звільнення її керівника, тобто спір не є корпоративним, однак відноситься до спорів щодо управління такою юридичною особою і має розглядатися у порядку господарського судочинства.
7. Розглядаючи спір по суті, апеляційний суд дійшов висновку, що як приписи Закону № 987-XII, так положення статуту відповідача 1 не містять вимог до порядку прийняття нових членів релігійної організації; при цьому прийняття таких членів відбувалося у довільній формі, у тому числі в усній формі, а відтак збори членів відповідача 1, які проведено 13 листопада 2020 року, були повноважними і відбулися у порядку, який не суперечить Закону № 987-XII та статуту відповідача 1. Суд апеляційної інстанції врахував, що рішення про прийняття до членів релігійної організації приймалося її правлінням, а не президентом, з огляду на що дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про те, що він як керівник (президент) відповідача 1 особисто не приймав нових членів цієї організації.
8. Апеляційний суд відхилив посилання позивача на його неналежне повідомлення про дату проведення загальних зборів, зазначивши про те, що як положеннями Закону № 987-XII, так статуту відповідача 1 не визначено порядку повідомлення членів релігійної організації та її президента про проведення загальних зборів цієї організації. Суд зауважив на тому, що з огляду на особливості діяльності відповідача 1 як релігійної організації такий порядок міг визначатися її учасниками на власний розсуд (усним повідомленням, запрошенням у приміщення організації тощо). Суд урахував, що загальні збори відповідача 1 відбулися за наявності кворуму, що свідчить про обізнаність його членів про їх проведення.
9. Також суд апеляційної інстанції зауважив про те, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, спрямовані на поновлення позивача на посаді президента релігійної організації; однак ефективним способом захисту, який буде відповідати принципу процесуальної економії, окрім вимоги про скасування рішення загальних зборів є вимоги про скасування наказу і поновлення позивача на роботі. Утім скасування рішення відповідача 1 про звільнення позивача з посади президента релігійної організації не призведе до повного та ефективного поновлення його прав. Водночас апеляційний суд зазначив, що спір про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є предметом розгляду Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/18982/20.
10. У жовтні 2022 року позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2022 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року скасувати, прийняти у цій справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень позивач послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зауваживши про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/4998/20 (провадження № 12-81гс20) (щодо підвідомчості господарським судам спорів між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) щодо управління такою юридичною особою), а також висновків Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 922/333/19 та від 05 листопада 2020 року у справі № 910/12792/19 (щодо вимог до відомостей, які зазначаються у повідомленні про проведення загальних зборів учасників товариства).
12. Також підставою касаційного оскарження позивачем визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статей 7, 10 Закону № 987-XII стосовно створення, діяльності, управління місійними товариствами, що утворені і діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, у питаннях, які пов`язані із скликанням загальних зборів і засідання правління місійного товариства, порядку і процедури прийняття осіб до членів місійного товариства або їх виключення із членів такого товариства.
13. Позивач зауважив на тому, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27 травня 2020 року у справі № 910/13499/19, позаяк правовідносини у зазначеній справі не є подібними із правовідносинами у справі, що розглядається. Так, у справі № 910/13499/19 судами застосовано норми права, що стосуються релігійних громад, діяльність яких урегульована статтею 8 Закону № 987-XII, тоді як у справі № 910/11872/21 стороною спору (відповідач 1) є місійне товариство, правовий статус якого визначено статтями 7, 10 Закону № 987-XII і яке діє на підставі свого статуту (положення), що реєструється у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та вирішив здійснити перегляд судових рішень у відкритому судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
15. Згідно з частиною четвертою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
16. Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
17. Ухвалою від 24 листопада 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 910/11872/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2022 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України.
18. За змістом частини четвертої статті 236 ГПК України вбачається, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при виборі та застосуванні таких норм права.
19. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справах № 910/4998/20 (провадження № 12-81гс20) та № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20), шляхом його уточнення із зазначенням про те, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатися в порядку господарського судочинства як спори між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), проте за своєю суттю вони не є корпоративними, тому до них не підлягають застосуванню норми корпоративного права та правові висновки Верховного Суду у корпоративних спорах.