ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 460/4437/16-к
провадження № 51-2319км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7,
суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Львівського апеляційного суду від 08 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Яворівського районного суду Львівської області від 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки і 1 місяць.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Яворівського районного суду Львівської області від 04 лютого 2021 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання
у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Вирішено питання щодо речових доказів та про стягнення судових витрат
у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 квітня
2016 року близько 23:00 в м. Яворові Яворівського району Львівської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повідомивши ОСОБА_2
та ОСОБА_3 неправдиву інформацію про те, що житловий будинок, розташований на АДРЕСА_2, належить його бабці, запропонував останнім відпочити в цьому будинку. Після того, як ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2
та ОСОБА_4 проникли у вказаний будинок, ОСОБА_1 умисно повторно викрав
з будинку майно ОСОБА_5 загальною вартістю 1280 грн, заподіявши їй матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_1 24 лютого 2017 року близько 15:00 на
АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повторно шляхом вільного доступу таємно викрав з кімнати вищевказаної квартири майно ОСОБА_6 загальною вартістю 1270 грн, заподіявши йому матеріальної шкоди на вказану суму.
Львівський апеляційний суд 08 липня 2022 року скасував згаданий вирок в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким визнав винуватим
ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 3 роки, ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки
1 місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі
на строк 3 роки 2 місяці.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Яворівського районного суду Львівської області від 04 лютого.2021 року, призначив ОСОБА_1 остаточне покарання
у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування зазначених вимог вказує на безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України та залишення апеляційним судом поза увагою правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі 760/26543/17. Крім цього, стверджує, що апеляційний суд необґрунтовано призначив засудженому покарання за злочин, вчинений ним 24 лютого 2017 року, зі звільненням від його відбування
на підставі ст. 75 КК України, оскільки цей злочин було скоєно в період іспитового строку, визначеного йому вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2016 року. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції під час призначення покарання на підставі ст. 75 КК України не врахував та не надав об`єктивної оцінки усім обставинам, які мають значення для призначення покарання, а саме ступеню тяжкості вчиненого, даним про особу винного, та дійшов необґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1
без реального відбування покарання, не навівши при цьому належних і достатніх мотивів прийнятого рішення.
На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подав заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів, просить залишити вирок суду апеляційної інстанції без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила
її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
За змістом ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими
в частинах 1 - 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.