ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 211/77/21
провадження № 51-2184км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_2.,
суддів ОСОБА_3., ОСОБА_4.,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_5.,
прокурора ОСОБА_6.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_8. на вирок Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040720000757, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 3 серпня 2021 року, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого рогу від 25 березня 2022 року ОСОБА_1 засудженого за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 3 серпня 2021 року та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 в період з 17 червня 2020 року по 8 жовтня 2020 року вчинив 9 епізодів крадіжок, поєднаних з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд вироком від 21 червня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасував та постановив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання цим вироком та покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 3 серпня 2021 року зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений та захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через суворість, просять скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказують на те, що апеляційний суд не врахував тих обставин, що засуджений більшу частину майна потерпілим повернув, вину визнав в повному обсязі, перебував на обліку в психоневрологічному диспансері, за місцем проживання характеризується задовільно, що призвело до призначення більш суворого покарання. Також зазначають, що суд безпідставно виключив обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор заперечувала проти їх задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК в касаційних скаргах не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Доводи, викладені у касаційних скаргах засудженого та його захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК слід розуміти сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.