ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 759/6946/20
Провадження № 51-5934 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100080001356, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,громадянина України, уродженця с. Гриценки Красилівського району Хмельницької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Кропивник Долинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у тому, що вони 07 березня 2020 року о 19:30 год. за попередньою змовою між собою, перебуваючи в лісовій зоні неподалік ресторану "Лісова корчма" за адресою: м. Київ, вул. Академіка Палладіна, 46-в, із застосуванням фізичного насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я, та з погрозою застосування предмету, схожого на ніж, вчинили розбійний напад на ОСОБА_3 і заволоділи його майном на загальну суму 8 481 грн.
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України, й призначено покарання кожному: за ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту строком на 6 місяців; за ч. 1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено остаточне покарання кожному у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Згідно з вироком, 07 березня 2020 року о 19:30 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля ресторану "Лісова корчма" за адресою: м. Київ, вул. Академіка Палладіна, 46-в, з метою провчити за поведінку в минулому ОСОБА_3 із застосуванням фізичної сили рук спільно відтягнули його до лісової зони, де, застосовуючи фізичне насильство, нанесли останньому декілька ударів руками та ногами в голову й тулуб, чим завдали легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та відкрито заволоділи його особистими речами й грішми в сумі 250 грн.
Місцевий суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України вказав, що органом досудового розслідування не надано доказів, що обвинувачені побили потерпілого з метою здійснити на нього напад та заволодіти його майном, а також що вони діяли за попередньою змовою групою осіб. Окрім того, суд виключив з обсягу доведеного обвинувачення посилання на завдання потерпілому діями обвинувачених поверхневої різаної рани на долоні лівої руки. Також суд виключив вказівку про вартість викраденого майна на загальну суму 8 481 грн., оскільки під час судового розгляду не надано жодного доказу вартості викраденого в потерпілого майна, крім суми готівкових грошей, а тому вважає її недоведеною поданими доказами.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо належності та допустимості доказів, а також щодо правильності кваліфікації дій обвинувачених у кримінальному провадженні. На його думку, сукупність доказів є достатньою для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Окрім того, стверджує, що апеляційний суд належним чином не вмотивував своє рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги прокурора й тим самим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства.
У запереченні захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану скаргу.
Захисники заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.