Постанова
Іменем України
05 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 570/885/21
провадження № 61-8704св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Власик Вікторії Яківни на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2022 року у складі судді Кушнір Н. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права на користування житловим приміщенням та виселення.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 . В будинку зареєстрований внук попереднього власника спірного житлового будинку ОСОБА_2 .
Позивачка вказувала, що між сторонами відсутні договори щодо безоплатного користування будинком, відповідач не є членом сім`ї позивача, спільним побутом сторони не пов`язані. Зазначала, що немає доступу до будинку, оскільки відповідач чинить їй перешкоди у доступі до будинку, не впускає в будинок.
Вказувала, що ОСОБА_2 притягувався до кримінальної та неодноразово до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у здійсненні права власності житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом позбавлення ОСОБА_2 права користування житловим будинком за вказаною адресою та його виселення.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 лютого
2022 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, позовні вимоги задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 права користування будинком
АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 .
Судові рішення мотивовані наявністю законних підстав для виселення відповідача зі спірного житлового приміщення, оскільки останній не є власником спірної квартири, не є членом сім?ї позивачки, сторони спільного господарства не ведуть, спільним побутом не пов?язані. Крім того відповідач є співвласником іншої квартири, таким чином задоволення цих позовних вимог не буде порушувати справедливого балансу інтересів учасників справи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
31 серпня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Власинк В. Я через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що поведінка ОСОБА_1 є недобросовісною, оскільки приймаючи спадщину, вона знала про проживання у спірному приміщенні відповідача. Крім того, між батьком відповідача та позивачкою була домовленість про те, що ОСОБА_2 залишиться проживати у спірному житловому приміщенні.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського районного суду Рівненської області.
Зупинено виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2021 року та постанови Рівненського апеляційного суду від
04 серпня 2022 року закінчення касаційного провадження.
13 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою:
АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5
ОСОБА_5 спадкове майно після смерті матері ОСОБА_4 не прийняв.
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5, проживає та зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є співвласником квартири
АДРЕСА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваних частинах відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.