Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 932/6886/21
провадження № 61-6126св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, законним представником яких є ОСОБА_4 ; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Сулімовим Олегом Петровичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання, заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, законним представником яких є ОСОБА_4 .
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона є донькою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. була заведена спадкова справа № 1/2021. До складу спадщини увійшло, зокрема, нерухоме майно.
Заявницею було подано заяву про прийняття спадщини та вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька.
При цьому, спадкодавець мав зареєстроване місце проживання на території України та Республіки Кіпр.
Зі змісту листа Державної податкової служби України № 14633/К/12-0016 від 08 червня 2012 року вбачається, що обов`язок визначення статусу резидента України покладається на особу, відповідальну за перевірку правильності сплати податку до бюджету. В такому випадку цей обов`язок покладається на нотаріуса.
У зв`язку із цим нею до нотаріуса було направлено запит з метою визначення статусу спадкодавця як резидента України.
Нотаріус у своїй відповіді зазначила, що з урахуванням поданої інформації про наявність у спадкодавця крім громадянства України також громадянства іншої держави (Республіки Кіпр), а також перебування ОСОБА_5 протягом тривалого часу за кордоном, встановити факт його постійного проживання в Україні за наявними у спадковій справі матеріалами не є можливим. З урахуванням вищевикладеного не можна зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_5 був резидентом України в розумінні підпункту "в" підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Нотаріус також рекомендувала для встановлення факту проживання ОСОБА_5 на території України звернутися до суду.
Заявниця стверджує, що спадкодавець постійно проживав на території України, оскільки мав більш тісні особисті та економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) саме в Україні. При цьому вінмав постійне місце роботи, бізнес, рухоме та нерухоме майно на території України. Також він сплачував податки в Україні. Крім того, ОСОБА_5 мав нерухоме майно, зокрема, на території міст Києва та Дніпра, місце проживання його було зареєстроване в м. Києві. Крім того, спадкодавець був власником майна на території Автономної Республіки Крим.
Тому ОСОБА_1 просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 на території України по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання задоволено.
Встановлено факт постійного проживання на території України спадкодавця ОСОБА_5 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4, яка є законним представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вимога ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання спадкодавця на день його смерті на території України (з метою визначення статусу спадкодавця, як резидента України) не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Питання щодо визначення статусу резидента (встановлення факту резидентства) вирішується спеціально уповноваженими органами. Вказаний ОСОБА_1 факт, зважаючи на мету його встановлення, не може бути встановлений судом в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 липня 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сулімова О. П. звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у вказаній цивільній справі.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
03 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 рокусправу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.