Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 686/14032/20
провадження № 61-7414св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про поновлення на роботі та сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 29 березня 2005 року його було прийнято на роботу в AT КБ "ПриватБанк" та згодом переведено на посаду заступника керівника напрямку по Hard Collection РП Південно-Західного РУ АТ КБ "Приватбанк", а 02 квітня 2020 року його було звільнено із займаної посади наказом № Э.НМ- УВ-2020-6755889-п від 02 квітня 2020 року за прогул, на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
За весь час роботи в банку жодних нарікань щодо виконання ним посадових обов`язків не було.
Наказ про звільнення позивач отримав поштою 02 квітня 2020 року, того ж дня з ним проведено грошовий розрахунок, сплачено заробітну плату та відпускні за відпрацьований період, але бонусну винагороду за системою стимулювання, яка передбачена наказом PR/1-6864232 від 03 червня 2019 року за результатами праці кожного працівника за березень 2020 року, не виплачено.
Підставою для звільнення, на думку роботодавця, стала його відсутність на робочому місці протягом трьох годин без поважних причин 03 березня 2020 року, а саме в період із 12 до 18 год.
Проте роботодавцем не взято до уваги, що 03 березня 2020 року він перебував на робочому місці до 12 год, де підготував список боржників, за місцезнаходженням яких виїхав після 12 год для вирішення питань щодо стягнення заборгованості, та близько 16 год 30 хв закінчив свою роботу з боржниками. Таким чином він закінчив свою роботу на 1 год 30 хв раніше, що не є прогулом.
Разом із тим, о 17 год цього ж дня він зустрівся зі своїм знайомим у кафе " Старий Друже", що знаходиться на вулиці Кам`янецькій у м. Хмельницькому . Близько 18.00 год між ним та іншим відвідувачем кафе виник конфлікт, після чого він зателефонував своєму брату ( ОСОБА_3 ) для того щоб він приїхав і допоміг вирішити конфлікт. Після цього, він разом із братом та працівниками поліції поїхали до відділку поліції для написання заяви про вчинення правопорушення, де з метою отримання правової допомоги зателефонував до працівника служби безпеки банку, яким у подальшому було ініційовано проведення службової перевірки за фактом відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.
Позивач зазначав, що надав свої пояснення роботодавцю, де вказав що пояснення у відділку поліції надавав 03 березня 2020 року після 18 год, а тому твердження роботодавця, що він був у кафе після 14 год є помилковим, оскільки в той день він працював за межами офісу майже до 16 год 30 хв і тільки після закінчення роботи з проблемними клієнтами банку зайшов до кафе. Про помилку, допущену працівниками поліції в частині фіксації часу події, повідомляв і на засіданні профспілки при вирішенні питання про його звільнення.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ № Э.НМ-УВ-2020-6755889-п від 02 квітня 2020 року про його звільнення з посади заступника керівника напрямку по Hard Collection РП Південно-Західного РУ АТ КБ "Приватбанк", поновити його на раніше займаній посаді, стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 1 403,19 грн середньоденної зарплати за весь час вимушеного прогулу за квітень та травень 2020 року в розмірі 56 127,84 грн та бонусну винагороду у розмірі 13 498,45 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 06 квітня 2022 року у складі судді Чевилюк З. А.частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Скасовано наказ № Э.НМ-УВ-2020-6755889-п від 02 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника напрямку по HardCollection РП Південно-Західного РУ АТ КБ "ПриватБанк".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керівника напрямку по HardCollection РП Південно-Західного РУ АТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 676 216,80 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Місцевий суд зауважив, що службове розслідування проведено 01 квітня 2020 року, тоді як згода профспілкового органу на звільнення позивача надана 23 березня 2020 року, що ставить під сумнів об`єктивність здійснених висновків профспілковим органом.
За положеннями посадової інструкції позивача до його посадових обов`язків належить виконання правил внутрішнього трудового розпорядку, а за невиконання вказаних правил передбачена відповідальність, у тому числі зауваження, депреміювання, догана, звільнення.
взявши до уваги факт недоведеності ознайомлення ОСОБА_1 з правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи, що визначений для працівника за його посадою, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у відсутності на робочому місці (у тому числі більше трьох годин протягом робочого дня) та безпідставність звільнення його з роботи відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Пояснення працівників банку на підтвердження законності звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з його відсутністю протягом робочого дня на роботі суд оцінив критично, оскільки вказані свідчення внаслідок трудових відносин працівників з банком мають сумнівний характер та об`єктивність їх не є беззаперечною.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку АТ КБ "ПриватБанк".
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2022 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції взагалі не встановив причин відсутності позивача на робочому місці 03 березня 2020 року після 12 год до закінчення робочого дня, чи виконання ним у цей час своїх посадових обов`язків поза межами приміщення роботодавця, а послався лише на те, що відповідачем не доведено ознайомлення ОСОБА_1 з правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи, що визначений для працівника за його посадою.
За положеннями пункту 2.1.5 посадової інструкції заступника керівника напрямку по HARD Collection РП до його посадових обов`язків належить виконання правил внутрішнього трудового розпорядку.
Позивач працював в АТ КБ "Приватбанк" з 2005 року, тобто більше 15 років, а тому йому не могли бути не відомі правила внутрішнього трудового розпорядку та графік роботи установи.
Апеляційний суд звернув увагу, що позивач у позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог, зазначав про необізнаність із правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком роботи установи, відсутність на роботі 03 березня 2020 року після 12 год і невиконання службових обов`язків, так як цей час є неробочим, взагалі не посилався, а вказував лише на виконання службових обов`язків у робочий час поза межами приміщення роботодавця і роботу з боржниками за місцем їх проживання, що, на думку апеляційного суду, місцевим судом не встановлено, а позивачем не доведено.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити за його недоведеністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 АТ представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Судом не встановлено обізнаність позивача з Правилами внутрішнього розпорядку та не встановлено чи взагалі такі правила існують у роботодавця.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 частини першої статті 40 та статей 52, 57, 66 КЗпП України щодо звільнення за прогул у випадку відсутності графіку роботи працівника та Правил внутрішнього розпорядку.
Провадження у суді касаційної інстанції
14 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 29 березня 2005 року по 02 квітня 2020 року працював на різних посадах у ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", що підтверджується записами в його трудовій книжці.
З 16 жовтня 2013 року ОСОБА_1 переведений на посаду заступника керівника напрямку Hard Collection РП Південно-Західного РУ АТ КБ "Приватбанк".
03 березня 2020 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
03 березня 2020 року є робочим днем для позивача, що не заперечується сторонами.
За фактом в АТ КБ "ПриватБанк" було проведено службову перевірку, за висновком якої підтверджено факт відсутності на роботі ОСОБА_1 03 березня 2020 року без поважних причин, зокрема відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.
На підставі наказу директора Хмельницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк", якому було делеговані повноваження за наказом №СП-2018-7297952 від 26 листопада 2018 року "Про передачу прав (делегування повноважень) Голови правління банку щодо підтвердження документів з персоналу (HR)", № Э.НМ-УВ-2020-6755889-п від 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за прогул на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
При звільнені позивача отримано згоду профспілкового органу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.