Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 753/16338/19
провадження № 61-8681св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 через адвоката ОСОБА_4, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою та зняття з реєстраційного обліку.
Позовні вимоги мотивував тим, що за наслідками проведених державним підприємством "Сетам" (далі - ДП "Сетам") електронних торгів по реалізації предмету іпотеки, він став власником квартири АДРЕСА_1 .
Зазначив, що попереднього власника квартири ОСОБА_4 знято з реєстрації обліку за місцем проживання у зазначеній квартирі.
Послався на те, що звертався до відповідачів з письмового вимогою звільнити квартиру, знятися з реєстраційного обліку, передати квартиру та віддати ключі від не.
Проте ця вимога останніми проігнорована. Будь-яких усних чи письмових домовленостей між відповідачами та ним стосовно їх проживання у квартирі АДРЕСА_2 не існує та жоден із відповідачів не є його членом сім`ї чи родичем.
Вважає, що ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без належних правових підстав продовжують проживати у квартирі та чинять перешкоди у здійсненні ним права власності, тому їх дії порушують його права, як власника цієї квартири, а його порушене право підлягає захисту.
Просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою та зняття їх з реєстрації в цій квартирі та виселення із квартири ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про виселення із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заяву мотивував тим, що він, як власник квартири, отримав до неї доступ, відповідачі у спірній квартирі не проживають, в квартирі відсутні меблі, техніка, засоби гігієни, продукти харчування. Просив продовжити розгляд справи в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою та зняття їх з реєстрації в цій квартирі.
Ухвалою від 19 серпня 2020 року Дарницький районний суд м. Києва закрив провадження в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення із квартири ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Виключив із числа відповідачів ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням від 20 травня 2021 року Дарницький районний суд м. Києва позов задовольнив частково.
Визнав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
У решті позову відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував припиненням права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, а також похідним характером прав відповідачів на користування нею від прав колишнього власника.
Місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у спірній квартирі.
На рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.
Постановою від 22 листопада 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року задовольнив частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року в частині визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: кв. АДРЕСА_1, скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що єдиною перешкодою у здійсненні позивачем права власності є реєстрація ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, яка, виходячи з встановлених обставин справи жодним чином не вказує про їх фактичне користування квартирою.
Зазначив, що у разі звернення нового власника житла або його представника із заявою про зняття з реєстрації осіб, місце проживання яких зареєстроване за адресою такого житла, з документами, що посвідчують особу, як представника, а також документами що свідчать про відчуження житла, здійснюється зняття з реєстрації місця проживання осіб, місце проживання яких зареєстроване у такому житлі.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий суд, задовольняючи ці вимоги, фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог, посилаючись на порядок, визначений статті 405 ЦК України, на яку, як правову підставу звернення з позовом, позивач не посилався.
Зазначив, що у процесі розгляду справи судом першої інстанції, після зміни позовних вимог, фактично між сторонами перестав існувати спір, підстави позову не змінювались, а сам позов є передчасним, оскільки до реєстраційних органів з вимогою про зняття з реєстрації позивач не звертався.
На постанову суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 через адвоката Гуримського О. В. подав касаційну скаргу.
Постановою від 17 травня 2022 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через адвоката Гуримського О. В., задовольнив частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції постанову мотивував тим, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки поданим позивачем доказам на предмет їх належності і допустимості на підтвердження перешкод з боку відповідачів у користуванні, розпорядженні належним йому житловим приміщенням, не перевірили, чи був обізнаний позивач на момент придбання квартири за договором купівлі-продажу про наявність зареєстрованих у ній осіб, та не дали оцінки, чи не повинен він був передбачити відповідні наслідки за наведених умов.
Виходив з того, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанцій належним чином не дослідив причини не проживання відповідачів у спірній квартирі, не встановив, чи збалансовує рішення, ухвалене судом першої інстанції, інтереси ОСОБА_1 як власника квартири та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які також зареєстровані у цій квартирі, а також не встановив наявність у відповідачів іншого житла, яке можна було б вважати їхнім постійним місцем проживання, про що зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу.
Верховний Суд вважав, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги, передбачені процесуальним законодавством України, щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, й не перевірив по суті рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості, та не вирішив спір відповідно до вимог закону.
ОСОБА_1 15 серпня 2022 року подав до суду апеляційної інстанції заяву про відмову від позову.
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.
Прийняв у ОСОБА_1 відмову від позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод користування квартирою та зняття з реєстраційного обліку, визнавши нечинним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року.
Провадження у справі закрив.
Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 скористався правами, передбаченими положеннями частини першої статті 206, пункту 4 частини першої статті 255, статті 373 ЦПК України.
Зазначив, що підстав для відмови у прийнятті поданої заяви не вбачає. За змістом заяви, наслідки закриття провадження у справі ОСОБА_1 зрозумілі.
Вважає за можливе подану у справі заяву задовольнити, прийняти відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод користування квартирою та зняття з реєстраційного обліку.
Дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови від поданого у справі позову та необхідність визнання нечинним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 14 вересня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявники зазначили порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивували тим, що представник відповідачів заперечував проти задоволення заяви позивача про відмову від позову у зв`язку з тим, що спір про право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі частини другої статті 109 ЖК Української РСР не вирішений.
Зазначили, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
На думку заявників, апеляційний суд не з`ясував та не перевірив чи існують між сторонами неврегульовані питання, а саме наявність спору про право користування жилим приміщенням відповідачами, які на підставі частини другої статті 109 ЖК Української РСР мають законне право на користування зазначеною квартирою.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Гуримського О. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Зазначив, що оскаржена ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, оскільки, зокрема, відповідає волевиявленню ОСОБА_1 на право відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу.
Вважає, що представник відповідачів безпідставно посилається у касаційній скарзі на пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що за відомостями з державних реєстрів від 14 січня 2019 року, квартира АДРЕСА_1, належала ОСОБА_4 на праві приватної власності в частці 1/1 за договором купівлі-продажу від 05 вересня 2005 року.
Рішенням від 04 жовтня 2013 року Дарницький районний суд м. Києва у справі № 753/9736/13, яке набрало законної сили, стягнув зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2 059 182,94 грн заборгованість у розмірі; 3 441 грн судових витрат, а всього стягнув 2 062 623,94 грн.
Відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки ВП № 57401979 від 29 липня 2019 року, приватний виконавець виконавчого округу м. Київ, при примусовому виконанні виконавчого листа № 753/9736/13 виданого 18 грудня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2 059 182,94 грн боргу, 3 441 грн судових витрат, а всього 2 062 623,94 грн передав на реалізацію спірну квартиру, що належала ОСОБА_4 .
Згідно із протоколом від 19 липня 2019 року № 420238 відбулись торги щодо реалізації квартири АДРЕСА_1, переможцем торгів став ОСОБА_1 за ціною продажу - 4 466 970,90 грн.
Відповідно до копії свідоцтва від 29 липня 2019 року ОСОБА_5 належить на праві власності спірна квартира, придбана ним за 4 466 970,90 грн, яка раніше належала ОСОБА_4 .
Державна реєстрація права власності відбулась 29 липня 2019 року, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності в розмірі частки 1 ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києві про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: кв. АДРЕСА_1, станом на 12 лютого 2019 року зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а станом на 05 серпня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - дата реєстрації 09 серпня 2007 року.