Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 357/12599/19
провадження № 61-9945св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний реєстратор комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Турбаніст Іван Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., від 20 вересня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", третя особа - державний реєстратор КП "Агенція адміністративних послуг" Турбаніст І. В., про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно, припинення права власності на нерухоме майно та поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 10 червня
2019 року АТ "Укрсоцбанк" набуло права власності на дачний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", на підставі рішення державного реєстратора КП "Агенція адміністративних послуг" Турбаніста І. В. про державну реєстрацію прав.
Вважав, що перехід права власності на предмет іпотеки відбувся за відсутності відповідних правових підстав, оскільки йому не було надіслано письмової вимоги про усунення порушень, не проведено оцінку предмета іпотеки, державним реєстратором не встановлено факту невиконання умов правочину, відсутній окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, державна реєстрація права власності проведена за наявності заборони на відчуження майна, іпотекодержателем вже були використані інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки (виконавчий напис нотаріуса від 07 серпня 2017 року про звернення стягнення на дачний будинок та земельну ділянку, а також подано у березні 2018 року позов про звернення стягнення на зазначене майно).
Посилаючись на наведене та з урахуванням зміни позовних вимог,
ОСОБА_1 просив суд: скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за АТ "Альфа-Банк" на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер: 47322684 від 12 червня 2019 року, та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер: 3220489500:01:027:0238, індексний номер: 47323666 від 12 червня
2019 року; припинити право власності АТ "Альфа-Банк" на зазначений дачний будинок та земельну ділянку; поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на указане майно за
ним.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Білоцерківського районного суду Київської області
від 15 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за
АТ "Альфа-Банк" на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1, індексний номер: 47322684,
від 12 червня 2019 року, та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер: 3220489500:01:027:0238, індексний номер: 47323666, від 12 червня
2019 року.
Припинено право власності АТ "Альфа-Банк" на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 31970582, та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер: 3220489500:01:027:0238, номер запису про право власності: 31971365.
Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1850702532204, та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер: 3220489500:01:027:0238, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1850741032204, за ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Білоцерківського районного суду Київської області від 09 квітня
2021 року заяву АТ "Альфа-Банк" про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 15 жовтня 2020 року скасовано та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за
АТ "Альфа-Банк" на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1, індексний номер: 47322684,
від 12 червня 2019 року та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер: 3220489500:01:027:0238, індексний номер: 47323666, від 12 червня
2019 року.
Припинено право власності АТ "Альфа-Банк" на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 31970582, та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер: 3220489500:01:027:0238, номер запису про право власності: 31971365.
Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1850702532204, та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер: 3220489500:01:027:0238, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1850741032204 за ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірна державна реєстрація права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем проведена з порушенням положень статті 35, частин першої, п`ятої статті 37 Закону України "Про іпотеку", пунктів 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), оскільки іпотекодержателем не надіслано іпотекодавцю вимогу про усунення порушень, не проведено оцінку предмета іпотеки, не надано договору про задоволення вимог іпотекодержателя, розрахунку заборгованості та її безспірності. Крім того, у порушення умов пункту 4.5 іпотечного договору використано декілька способів звернення стягнення на предмет іпотеки до здійснення спірної державної реєстрації права власності у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково, рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про здійснення спірної державної реєстрації з порушення положень статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку" та пунктів 57, 61 Порядку, оскільки позивач був повідомлений про розмір заборгованості та попереджений про звернення стягнення на майно в разі її не повернення в спосіб, передбачений договором, а застосування кредитором іншого способу звернення стягнення, передбаченого умовами договору, за умови відсутності реалізації майна та задоволення вимог кредитора, не порушує норм чинного законодавства.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10 жовтня 2022 року засобами поштового звʼязку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року і залишити в силі рішення Білоцерківського районного суду міста Києва від 19 жовтня
2021 року.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17,
від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц,
у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі
№ 367/7589/15-ц, від 13 листопада 2020 року у справі № 303/4230/18,
від 18 травня 2022 року у справі № 357/4329/19 (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент укладення іпотечного договору положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" було передбачено, що правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки є лише договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який сторони спору не укладали. Заявник стверджує, що в порушення пункту 4.9 іпотечного договору його, як іпотекодавця, не було повідомлено про передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателя.
Посилається також на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на подання державному реєстратору неповного пакету документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності, зокрема відсутність документу, що підтверджує факт виконання відповідних умов правочину. Звертає увагу, що при проведенні оцінки не проводився огляд предмета іпотеки, а тому висновок про вартість майна від 25 лютого 2019 року не є належним і допустимим.
Формальним вважає висновок апеляційного суду щодо неналежного способу захисту його прав в частині вимог про скасування записів про державну реєстрацію.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
25 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому 03 листопада 2022 року, АТ "Альфа-Банк" посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги, а також на реалізацію банком у законному порядку права на звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого пунктом 4.5 іпотечного договору.
Відзив на касаційну скаргу,поданий АТ "Альфа-Банк" 02 грудня 2022 року, без клопотання про продовження процесуального строку, на підставі частини другої статті 125 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 квітня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 04/І-223, за умовами якого ОСОБА_1 на забезпечення виконання усіх своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 11 квітня 2008 року № 385/58/08-Пі передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: дачний будинок, загальною площею 456,6 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею
0,12 га, кадастровий номер 3220489500:01:027:0238, цільове призначення - ведення садівництва.
10 червня 2019 року державним реєстратором Турбаністом І. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на дачний будинок за
АТ "Укрсоцбанк", індексний номер: 47322684 від 12 червня 2019 року, та земельну ділянку, індексний номер: 47323666 від 12 червня 2019 року.
На підставі зазначеного рішення було внесено запис про реєстрацію права власності на вказане майно до Державного реєстру речових прав за
АТ "Укрсоцбанк".
03 грудня 2019 року припинено юридичну особу - АТ "Укрсоцбанк", його правонаступником є АТ "Альфа-Банк".
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
У частині першій статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.
Згідно із частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку", у редакції, яка діяла на час укладенні договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.