Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 761/18533/20
провадження № 61-10183св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Адміністрація Державної прикордонної служби України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва
у складі судді Волошина В. О. від 22 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
Мельника Я. С., від 15 вересня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У червні 2020 року Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про зобов`язання виселитись та знятись з реєстрації із службової квартири.
На обґрунтування позовних вимог Адміністрація Державної прикордонної служби України зазначила, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі та був звільнений 06 серпня 2019 року.
Під час проходження військової служби у Білгород-Дністровському прикордонному загоні відповідач та члени його сім`ї були забезпечені службовим житлом - двокімнатною квартирою житловою площею 53,1 кв. м за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була виключена зі складу службового житла та приватизована членами сім`ї ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В подальшому ОСОБА_1 було переведено для проходження військової служби до Адміністрації Державної прикордонної служби України, де він був забезпечений службовою житловою площею для тимчасового проживання на період проходження служби у вигляді двокімнатної службової квартири АДРЕСА_2, на родину з
3-х осіб: ОСОБА_1, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .
Після звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення з усіх видів забезпечення останній був повідомлений про необхідність здачі службового житла (службової квартири АДРЕСА_3 ), йому запропоновано разом із членами його сім`ї у добровільному порядку вивільнити та здати зазначене службове житло.
Адміністрація Державної прикордонної служби України посилалася на те, що у добровільному порядку відповідачі не виконують законні вимоги про звільнення службового житла, у зв`язку із чим на підставі положень статті 124 Житлового кодексу України просила суд зобов`язати ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 виселитись із службової квартири АДРЕСА_3 та знятись із реєстрації за указаною адресою.
Стислий виклад позиції відповідачів
ОСОБА_1 проти позову заперечував в частині вимог до нього та його неповнолітнього сина - ОСОБА_3, посилаючись на відсутність правових підстав для їх виселення із службової квартири, з огляду на відсутність іншого житла, строк військової служби, наявності на його утриманні неповнолітньої дитини та положення статті 125 ЖК України, які забороняють його виселення без надання іншого жилого приміщення. Зазначав, що квартиру у місті Білгород-Дністровському набула у власність його дружина у період, коли вони не перебували у шлюбі, при цьому для отримання службового житла у місті Києві він здав постійне житло, надане йому у місті Львові.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого
2022 року позов Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 виселитися із службової квартири за адресою:
квартира АДРЕСА_3 .
Зобов`язано ОСОБА_2 знятися з реєстрації за адресою вказаної службової квартири.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, з огляду на відсутність у ОСОБА_1, ОСОБА_3 іншого житла, загальний стаж військової служби ОСОБА_1, а також положення статей 124, 125 ЖК України, відсутні правові підстави для виселення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зі спірного службового житла.
Водночас позовні вимоги Адміністрації Державної прикордонної служби України, заявлені до ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 22 лютого 2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із службової квартири, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 розлучений і не забезпечений іншим житлом, прослужив в органах та підрозділах Державної прикордонної служби 34 роки і 6 місяців, а тому виселення його із наданої йому у 2018 році службової квартири без надання іншого житла становитиме для нього надмірний тягар, свідчитиме про непропорційне втручання у його право на житло, не відповідатиме переслідуваній легітимній меті.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду Адміністрація Державної прикордонної служби України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень Адміністрація Державної прикордонної служби України зазначила неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, постанові Верховного Суду
від 17 квітня 2020 року у справі № 463/6203/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Посилається заявник і на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірне житло є службовим та було надано ОСОБА_1 у тимчасове користування. Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення, а також беручи до уваги те, що він забезпечений іншим житлом, яке було йому надано раніше та не було здане (квартира АДРЕСА_1 ), відсутні підстави для його проживання у спірній службовій квартирі.
Адміністрація Державної прикордонної служби України вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 125 ЖК України до спірних правовідносин та не встановили стаж роботи ОСОБА_1 саме у Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка є власником службового житла та надала його своєму працівнику (військовослужбовцю) для тимчасового проживання.
При цьому посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень абзацу третього статті 125 ЖК України у подібних правовідносинах, а саме щодо характеристики стажу, який ураховується при встановленні неможливості виселення зі службового приміщення без надання іншого жилого приміщення - певної кількості років перебування на військовій службі в установі (військовому підрозділі), що надала службове житло, чи наявності певної кількості років на військовій службі взагалі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, витребувано матеріали цивільної справи
№ 761/18533/20 із суду першої інстанції.
03 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить залишити без задоволення касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги, посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, які сформульовані у справах з правовідносинами, які не є подібними до спірних правовідносин, а також помилковість доводів щодо відсутності у нього стажу роботи, необхідного для застосування положень статті 125 ЖК України. З огляду на те, що органи Державної прикордонної служби становлять єдину систему, стаж роботи ОСОБА_1 становить більше 30 років.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Держава в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12 грудня 2017 року.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 січня 2018 року за № 4 зазначена вище квартира була включена до складу службових жилих приміщень Адміністрації Державної прикордонної служби України.
На підставі протоколу № 72 спільного рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України від 05 лютого 2018 року за
№ 72 та розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 02 квітня 2018 року за № 199 ОСОБА_1 та членам його сім`ї
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була надана службова квартира
АДРЕСА_3 .
06 серпня 2019 року з ОСОБА_1 було припинено контракт та звільнено його з військової служби.
20 серпня 2019 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Листом від 08 січня 2020 року за вих. № 0.704-187/0/6-20 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила ОСОБА_1 про необхідність здачі службового житла (службової квартири АДРЕСА_3 ) та запропонувала у добровільному порядку вивільнити та здати зазначене службове житло.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року (справа № 495/3960/20), яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.
У відповідності до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.