Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 541/2038/20
провадження № 61-8337св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2021 року у складу колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 16 травня 2016 року він був прийнятий на посаду директора відокремленого структурного підрозділу Миргородського художньо-промислового коледжу імені Н. В. Гоголя Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" за строковим трудовим договором (контрактом) на визначений термін із 16 травня 2016 року до 16 травня 2021 року. Наказом проректора з науково-педагогічної роботи та економічного розвитку ОСОБА_2 від 01 жовтня 2020 року № 1087 його звільнено з 01 жовтня 2020 року за невиконання умов контракту на підставі підпункту 2 пункту 4.2 контракту від 16 травня 2016 року № 800, згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України. Висновок роботодавця про порушення умов контракту ґрунтується на результатах перевірки якості організації навчальної роботи в Миргородському художньо-промисловому коледжі імені М. В. Гоголя від 10 вересня 2020 року. Своє звільнення із займаної посади вважав незаконним, здійсненим із грубим порушенням вимог трудового законодавства, а також положень контракту, оскільки відповідач неправомірно перебрав на себе повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти та науки щодо проведення аудиту і здійснення оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти. Стверджував, що акт перевірки якості організації навчальної роботи в коледжі від 10 вересня 2020 року, як підстава для видання наказу про звільнення, є нікчемним, оскільки складений із порушенням норм законодавства, яке регламентує проведення заходів державного нагляду та контролю, а сама перевірка (аудит) проводилася в період із 02 вересня 2020 року до 10 вересня 2020 року під час перебування його (позивача) на лікарняному з 07 вересня 2020 року до 16 вересня 2020 року. Крім того, під час звільнення він брав участь у виборчому процесі і на нього поширювалися гарантії частини другої статті 237 Виборчого кодексу України. У зв`язку з наведеним просив:
- скасувати наказ Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" від 01 жовтня 2020 року № 1087 про звільнення згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України;
- поновити його на посаді директора Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка";
- стягнути із роботодавця на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 02 жовтня 2020 року до дня поновлення на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати 727,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" "Про звільнення ОСОБА_1" від 01 жовтня 2020 року № 1087. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора відокремленого структурного підрозділу Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка".
Стягнуто із Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 282,40 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що звільнення працівника проведено з істотним порушення норм законодавства про працю, що є підставою для скасування наказу роботодавця, поновлення позивача на займаній посаді з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому суд виходив із відсутності доказів визначення Статутом повноважень у посадових осіб університету по здійсненню аудиту (в тому числі внутрішнього недержавного) по наданню оцінки якості навчального процесу, контролю за належним провадженням фінансово-господарської діяльності відокремленого структурного підрозділу Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя. Тому виявлені в ході аудиту обставини не можуть слугувати допустимим доказом порушення ОСОБА_1 умов контракту та достатніми підставами для звільнення. Також міськрайонний суд вказав, що при звільненні позивача не дотримані передбачені статтею 237 Виборчого кодексу України гарантії щодо заборони під час виборчого процесу звільняти з роботи учасника виборчого процесу, яким був позивач, як кандидат у депутати, з ініціативи власника підприємства, установи, організації. Крім того, суд мотивував незаконність звільнення виданням наказу неуповноваженою особою, оскільки наказ про звільнення позивача видано не ректором університету, а проректором без підтвердження таких повноважень.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" задоволено частково. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 відповідно до наказу від 01 жовтня 2020 року № 1087 за невиконання умов контракту згідно з підпунктом 2 пункту 4.2 контракту від 16 травня 2016 року № 800 з підстав, передбачених контрактом, пунктом 8 статті 36 КЗпП України, з 01 жовтня 2020 року на 19 листопада 2020 року. Стягнуто з Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 25 459,00 грн. В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд вказав, що:
- пунктом 2.3 трудового контракту визначено коло обов`язків позивача, як директора коледжу. Згідно з пунктом 2.4 контракту університет має право організовувати і проводити контроль виконання вимог контракту; вимагати від директора надання звіту про його діяльність на посаді у визначений строк, або достроково, якщо останній допустив невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків, що викладені у пункті 2.3 цього контракту. Відповідно до наказу від 01 жовтня 2020 року № 1087 підставою для звільнення позивача стало невиконання ним без поважних причин посадових обов`язків, покладених на нього трудовим договором, зокрема, підпунктами 2, 7,12, 14, 16, 17, 19 пункту 2.3 контракту від 16 травня 2016 року № 800 та Положенням про коледж. Порушення, які стали підставою для звільнення ОСОБА_1, встановлені при перевірці діяльності Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя, яка проведена відповідно до наказу по університету від 31 серпня 2020 року № 185 "Про аудит діяльності Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" зі змінами відповідно до наказу від 01 вересня 2020 року № 192. Під час проведення перевірки виявлені порушення, допущені позивачем, як директором коледжу, внаслідок невиконання умов контракту, що зафіксовані в акті перевірки від 10 вересня 2020 року. Зокрема, це: неефективне використання коштів коледжу при виконанні завдань, визначених Положенням про коледж, включаючи здійснення видатків на утримання гуртожитків за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, надання матеріальної допомоги з підстав, що суперечать положенням колективного договору коледжу, встановлення та виплата надбавок і премій всупереч встановленому законом порядку та за відсутності підстав, передбачених законодавством; перебування близьких осіб у прямому підпорядкуванні всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції"; невиконання державного замовлення щодо підготовки студентів; порушення вимог постанови Головного державного санітарного лікаря України від 22 серпня 2020 року № 50 "Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах освіти на період карантину у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)"; неподання звіту до університету про результати виконання умов контракту, Положення про коледж та дотримання чинного законодавства України у сфері діяльності коледжу. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд визнає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що виявлені в ході аудиту обставини не можуть слугувати допустимим доказом порушення ОСОБА_1 умов контракту та достатніми підставами для звільнення. По-перше, належне обґрунтування правомірності проведення вказаної перевірки (аудиту) викладено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Законом не заборонено та університет має право на здійснення недержавного внутрішнього контролю над структурними підрозділами, а посилання в наказі про проведення аудиту від 31 серпня 2020 року № 185 на один із законів, що регулює питання проведення державного контролю (законів України "Про освіту", "Про фахову передвищу освіту"), не скасовує результатів перевірки та виявлених порушень у діяльності коледжу та позивача, як його директора. По-друге, порушення, які виявлені під час перевірки, документально підтверджуються доданими до акту матеріалами. Крім того, сам позивач частково погодився із порушеннями, що були вказані в акті перевірки від 10 вересня 2020 року та надав з цього приводу відповідні пояснення, викладені в пояснювальній записці на ім`я ректора університету. Сам факт проведення перевірки під час перебування позивача на лікарняному з 07 вересня 2020 року до 16 вересня 2020 року не впливає на результати перевірки та не спростовує встановлені в акті порушення. По-третє, суд першої інстанції, констатуючи в оскаржуваному рішенні про ненадання відповідачем доказів визначення Статутом повноважень у посадових осіб університету по здійсненню аудиту (в тому числі внутрішнього недержавного) по наданню оцінки якості навчального процесу, контролю за належним провадженням фінансово-господарської діяльності відокремленого структурного підрозділу, не виконав встановлений частиною п`ятою статті 12 ЦПК України процесуальний обов`язок суду щодо роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема, в цьому випадку, щодо надання відповідачем повного змісту Статуту Університету для перевірки вказаних обставин;
- усупереч частині шостій статті 95 ЦПК України суд першої інстанції за власною ініціативою не вирішив питання про витребування повного змісту Статуту Університету для перевірки вказаних обставин, не усунув сумнівів щодо посилань відповідача на його окремі положення, надавши перевагу доводам позивача щодо неправомірності проведення аудиту діяльності коледжу, що за наслідками призвело до хибних висновків суду. Тоді, як наказ про проведення перевірки виданий ректором у межах його повноважень, визначених п.6.3, 6.4, 6.5 Статуту Університету, повний зміст якого надано відповідачем до апеляційної скарги, що з наведених вище підстав та у межах повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених статтею 357 ЦПК України, колегією суддів приймається до уваги при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення. Крім того, в університеті діє Положення про проведення аудиту діяльності відокремлених структурних підрозділів Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", ухвалене протоколом Вченої ради від 03 квітня 2020 року № 11 і затверджене наказом ректора університету від 12 травня 2020 року № 82, яким унормовані питання щодо проведення перевірки структурних підрозділів. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що Університет, самостійно створивши комісію, до складу якої входив проректор з науково-педагогічної роботи та економічного розвитку ОСОБА_2, керуючись статутом, положенням про відокремлений структурний підрозділ Миргородський художньо-промисловий коледж імені М. В. Гоголя Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", положенням про проведення внутрішнього аудиту відокремлених структурних підрозділів Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", правомірно здійснив перевірку відокремленого структурного підрозділу Миргородський художньо-промисловий коледж імені М. В. Гоголя Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" на предмет дотримання останнім якості організації навчальної роботи, в тому числі, перевірив та дослідив питання, що стосуються фінансово-господарської діяльності та з інших питань. За таких обставин підстави для звільнення позивача за невиконання умов контракту згідно з підпунктом 2 пункту 4.2 контракту, за пунктом 8 статті 36 КЗпП України наявні та належно підтверджені;
- ОСОБА_1 був зареєстрований як кандидат у депутати по округу № 2 з виборів до Миргородської міської ради від Полтавської обласної організації політичної партії "Сила і честь". Доводи відповідача про те, що в порушення вимог частини восьмої статті 227 Виборчого кодексу України рішення про реєстрацію кандидата в депутати, зокрема ОСОБА_1, виборчою комісією розміщено на її офіційному веб-сайті не 26 вересня 2020 року, як того вимагав закон, а 23 жовтня 2020 року, тобто вже після звільнення позивача, не спростовують висновку про те, що на ОСОБА_1, як учасника виборчого процесу, поширюються гарантії, передбачені частиною другою статті 237 Виборчого кодексу України. З огляду на те, що позивач підлягав звільненню у зв`язку з невиконанням ним умов контракту, на підставах, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України, тому порушення гарантії, передбаченої частиною другою статті 237 Виборчого кодексу України, належить усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після завершення виборчого процесу;
- апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення з підстав, які не оспорювалися та визнавалися позивачем, зокрема, щодо правомірності підписання наказу про звільнення не ректором університету, а проректором з науково-педагогічної роботи та економічного розвитку. Колегія суддів приймає до уваги приєднаний до апеляційної скарги доказ, а саме копію довіреності від 17 липня 2020 року № 15-10/1226, яка не була предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки позивачем не оспорювався наказ про звільнення з підстав його підписання неуповноваженою особою. Натомість, указана довіреність підтверджує повноваження проректора з науково-педагогічної роботи та економічного розвитку ОСОБА_2 на вчинення дій від імені університету, в тому числі, призначати та звільняти працівників університету, директора навчально-наукового інституту, директора коледжу.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У травні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:
- у своїй постанові суд апеляційної інстанції перерахував документи, додані до апеляційної скарги, які не були надані відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, проте які подані відповідачем до суду апеляційної інстанції без клопотання про поновлення строку на подання доказів у справі. У порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції вважав ці докази належними та допустимими;
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів у справі відповідач не подав, а суд апеляційної інстанції без вирішення питання про визнання поважними причин пропущення процесуального строку на подання доказів, послався на ці документи, як на докази у справі, чим порушив положення частини третьої статті 367 ЦПК України та ухвалив рішення на підставі недопустимих доказів;
- апеляційний суд безпідставно послався на частину шосту статті 95 ЦПК України при дослідженні Статуту університету з огляду на те, що цей доказ не був поданий до суду першої інстанції;
- апеляційний суд належним чином не перевірив усіх обставин справи, підстав, на які він (позивач) посилався у позовній заяві, внаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст відзиву
У липні 2021 року до Верховного Суду від представника Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" надійшов відзив, у якому він просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість висновку апеляційного суду про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Стверджує, що наказ про звільнення підписаний повноважною особою (проректором). Суд першої інстанції не дослідив Статут університету, яким передбачене повноваження проректора підписувати такі накази. Апеляційний суд виправив це порушення. Суд апеляційної інстанції належним чином оцінив усі наявні у справі докази та встановив усі фактичні обставини для правильного вирішення спору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.