ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 905/458/21
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Баранця О. М. (головуючий), Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області
на рішення Господарського суду Донецької області
у складі судді Чернова О. В.
від 02 червня 2021 року
та постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі суддів Шевель О. В., Крестьянінова О. О., Тарасової І. В.
від 23 вересня 2021 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія"
до Служби автомобільних доріг у Донецькій області
про стягнення 2 627 037,64 грн
за участю представників:
від позивача: не з`явилися
від відповідача: не з`явилися
18 листопада 2022 року під час роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку у залі судових засідань № 203 у судовому засіданні у справі № 905/458/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представник відповідача - Служби автомобільних доріг у Донецькій області не приєднався до судового засідання внаслідок власної технічної неможливості, про що Верховним Судом був складний акт № 39/2022 від 18 листопада 2022 року.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
12 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості на підставі договору № 2-20 від 16 квітня 2013 року у розмірі 935 781,08 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 1 691 256,56 грн за період з 13 квітня 2018 року по 29 вересня 2020 року.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість з оплати отриманих за договором № 2-20 від 16 квітня 2013 року послуг, що підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 22 березня 2018 року у справі № 905/2828/17. Проте з дати набрання зазначеним судовим рішенням законної сили відповідач лише частково погасив цю заборгованість, що свідчить про несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором та є підставою для стягнення з нього трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 935 781,08 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 1 691 256,56 грн за період після набрання зазначеним судовим рішенням законної сили (з 12 квітня 2018 року по 29 вересня 2020 року).
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Господарський суд Донецької області рішенням від 12 березня 2018 року у справі № 905/2838/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" до Служби автомобільних доріг у Донецькій області задовольнив частково, а саме: стягнув із Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" заборгованість за договором на виконання робіт № 2-20 від 16 квітня 2013 року у розмірі 31 425 333,30 грн, з яких: 14 051 389,20 грн - основна заборгованість за договором, 1 545 267,84 грн - три відсотки річних за період з 02 квітня 2014 року по 30 листопада 2017 року, 15 828 676,31 грн - інфляційні втрати за період з 01 травня 2014 року по 30 листопада 2017 року. Також суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення пені з огляду на сплив позовної давності до цієї позовної вимоги, про застосування якої заявив відповідач.
Рішення Господарського суду Донецької області від 12 березня 2018 року у справі № 905/2838/17 в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили. На виконання зазначеного судового рішення Господарський суд Донецької області видав відповідний наказ.
Господарський суд Донецької області у зазначеному рішенні встановив факт прострочення Службою автомобільних доріг у Донецькій області виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман - Артемівськ - Горлівка та встановив розмір основної заборгованості відповідача за договором № 2-20 від 16 квітня 2013 року - 14 051 389,20 грн.
Однак Служба автомобільних доріг у Донецькій області лише частково погасила зазначену суму основної заборгованості, встановлену судовим рішенням, сплативши 7 500 000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями меморіальних ордерів № 12 від 18 грудня 2019 року, № 2 від 22 січня 2020 року, № 3 від 21 лютого 2020 року, №1 від 17 березня 2020 року та платіжних доручень № 404 від 20 травня 2020 року, № 589 від 09 липня 2020 року та № 485 від 16 червня 2020 року.
З огляду на те, що сума основної заборгованості за договором № 2-20 від 16 квітня 2013 року не була сплачена Службою автомобільних доріг у Донецькій області своєчасно Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" 12 березня 2021 року звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 935 781,08 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 1 691 256,56 грн за період прострочення з 12 квітня 2018 року по 29 вересня 2020 року, тобто після набрання рішенням Господарського суду Донецької області від 12 березня 2018 року у справі № 905/2838/17 законної сили.
3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх ухвалення.
Господарський суд Донецької області рішенням від 02 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2021 року, позовні вимоги задовольнив частково: стягнув зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" 2 560 719,60 грн, з яких: 927 822,83 грн - три відсотки річних та 1 632 896,77 грн - інфляційні втрати, а також стягнув витрати по сплаті судового збору у розмірі 38 412,55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2-20 від 16 квітня 2013 року в частині сплати основної заборгованості є доведеним та підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 12 березня 2018 року у справі № 905/2838/17;
- проведений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат є арифметично неправильним, оскільки позивач неправильно визначив період їх нарахування, залишив поза увагою те, що рішення Господарського суду Донецької області від 12 березня 2018 року у справі № 905/2838/17 набрало законної сили 12 квітня 2018 року, з огляду на що початком періоду нарахування трьох відсотків річних є 13 квітня 2018 року, а не 12 квітня 2018 року, не врахував усі фактично сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості суми. При цьому суди визнали правильним та обґрунтованим поданий відповідачем контррозрахунок трьох відсотків річних у розмірі 927 822,83 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 632 896,77 грн;
- позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності, перебіг якої переривався поданням позивачем позову про стягнення з відповідача основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у грудні 2017 року (справа № 905/2838/17) та здійсненням відповідачем часткового погашення боргу за договором.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, відхилив доводи відповідача щодо необхідності врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у справах № 910/16978/19 та № 910/14532/19, та виходив з того, що залишення позову без розгляду на цій підставі є правом, а не обов`язком суду, тобто законодавець встановив можливість вирішення зазначеного питання із застосуванням судового розсуду. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду щодо суті судового розсуду, викладені у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 925/409/20.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач - Служба автомобільних доріг у Донецькій області просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 02 червня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2021 року, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" залишити без розгляду.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідач послався на пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме: частину четверту статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 та у постанові Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 910/14532/19 щодо застосування цих норм та умов для залишення позову без розгляду у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Також скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 925/409/20, які не є релевантними для цієї справи.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.
7. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Кондратова І. Д., Кібенко О. Р., Стратієнко Л. В.) ухвалою від 14 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження у справі № 905/458/21 за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від 02 червня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2021 року, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 січня 2022 року о 15:15 год.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Кондратова І. Д., Кібенко О. Р., Стратієнко Л. В.) ухвалою від 25 січня 2022 року передав справу № 905/458/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з огляду на необхідність відступу від висновку щодо застосування частини першої статті 313, частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати від 02 грудня 2021 року у справі № 905/460/21.
Колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 25 січня 2022 року у справі № 905/458/21 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначила про те, що:
- погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а також вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції по суті спору ухвалені з правильним застосуванням та додержанням норм матеріального і процесуального права;
- на розгляді Верховного Суду перебувала справа № 905/460/21, правовідносини в якій є подібними правовідносинам у цій справі, оскільки спір у справі № 905/460/21 та у цій справі № 905/458/21 виник між тими ж сторонами та з приводу аналогічного предмету спору;
- Верховний Суд за результатом розгляду справи № 905/460/21 прийняв постанову від 02 грудня 2021 року, в якій, керуючись статтею 313 Господарського процесуального кодексу України скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог та залишив позов без розгляду. При цьому Верховний Суд врахував та послався у зазначеній постанові на висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19, та виходив з того, що суди попередніх судових інстанцій безпідставно розглянули спір по суті, оскільки у суду першої інстанції при розгляді справи були наявні усі обставини для залишення позову без розгляду, а саме: позивач був належним чином повідомлений судом про розгляд поданого ним позову, але жодного разу (тричі) не з`явився у судові засідання та не надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Передаючи справу № 905/458/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 25 січня 2022 року зазначила про необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 905/460/21 щодо застосування частини першої статті 313, частини четвертої статті 202 та пункт 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила про те, що:
- висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19, не підлягав врахуванню та був безпідставно врахований Верховним Судом при здійсненні касаційного провадження у справі № 905/460/21, оскільки був зроблений судом касаційної інстанції за наслідком перевірки правильності дій суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду за касаційною скаргою позивача саме на ухвалу суду, а не за наслідком перевірки ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень по суті спору;
- суд касаційної інстанції не може скасувати рішення та залишити позов без розгляду лише з тих підстав, що позивач не з`являвся в судові засідання місцевого господарського суду та не надавав відповідної заяви, якщо це порушення не призвело до прийняття неправильного рішення;
- Верховний Суд при здійсненні касаційного провадження у справі № 905/460/21 не врахував положення частини другої статті 311 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 25 квітня 2022 року прийняв касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від 02 червня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 905/458/21 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, призначив розгляд касаційної скарги Служби автомобільних доріг у Донецькій області на 17 червня 2022 року о 10:30 год. у приміщенні Касаційного господарського суду.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 17 червня 2022 року зупинив касаційне провадження за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від 02 червня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 905/458/21 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наукового висновку фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді щодо порушених у справі № 905/458/21 правових питань.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 19 жовтня 2022 року поновив касаційне провадження у справі № 905/458/21, призначив розгляд касаційної скарги Служби автомобільних доріг у Донецькій області на 18 листопада 2022 року о 11:30 у приміщенні Касаційного господарського суду.
Позиція Верховного Суду
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені відповідачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, перевіривши наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 313, частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 905/460/21, вважає, що підстави для відступу від зазначених висновків Верховного Суду відсутні, а касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
8.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що доводи відповідача у касаційній скарзі не стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору у справі по суті, а зводяться до порушення судами норм процесуального права: частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та наявності підстав у межах цієї справи для залишення позовної заяви без розгляду.
З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, керуючись межами розгляду справи судом касаційної інстанції, встановленими у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, врахувавши доводи касаційної скарги, здійснює перевірку правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій у цій справі саме норм процесуального права, зокрема частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
8.2. Щодо права учасника справи на участь у судовому засіданні.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.
Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.
Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
8.3. Наслідки неявки позивача в судове засідання. Загальний аналіз частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання.
Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.
8.4. Характеристика положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України за методом правового регулювання цих норм.
У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов`язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи "імперативна" заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.
8.5. Щодо першої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: належного повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.
8.6. Щодо другої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.
Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Як уже зазначалося, пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов`язковою, вони зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.
Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умови, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.