ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/13538/21
адміністративне провадження № К/990/25746/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Бужор А.Ю.,
представника Відповідача: Копилова В.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року (суддя Аверкова В.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року (головуюча суддя Єгорова Н.М., судді: Федотов І.В., Чаку Є.В.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Енергетична Компанія "Севастопольенерго"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (надалі також - Позивач, АТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2021 року №005821812.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на порушення Відповідачем строків проведення камеральної перевірки. По суті встановлених порушень Позивач зазначав про те, що помилка, допущена у декларації за 2016 рік (не подання додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2016 рік), була ним виправлена шляхом подання податкової декларації з податку на прибуток у 2017 році.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що спірна камеральна перевірка могла бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звітності, оскільки предметом камеральної перевірки була правильність оформлення податкової звітності за 2017 рік, а не своєчасність її подання. З огляду на те, що Відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації за 2017 рік у грудні 2020 року, суд першої інстанції дійшов висновку про проведення цієї камеральної перевірки з порушенням встановленого строку.
Судом першої інстанції також надано юридичну оцінку по суті виявлених порушень за наслідком вказаної камеральної перевірки й при цьому суд виходив з того, що хоча в податковій декларації за 2016 рік в рядку 03 РІ відсутня сума 46893335 грн, цю помилку Позивачем виправлено у річній декларації за 2017 рік, де у рядку 03 РІ зазначено суму 46893335 грн, тобто Позивачем виправлено помилку до проведення камеральної перевірки шляхом подання (відображення) уточнюючих показників у складі поточної декларації за 2017 рік. Тому судом, виходячи з аналізу норми пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), зроблено висновок про те, що у випадку отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, якому кореспондує обов`язок контролюючого органу прийняти таку декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії. Суд також зазначив, що Відповідачем не доведено, що така арифметична помилка призвела до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток, а допущення технічної помилки під час заповнення звітної декларації не можна вважати неправомірним заниженням Позивачем податку на прибуток, оскільки помилка полягала виключно у неправильному заповненні рядка декларації та не стосувалася зміни бази та об`єкта оподаткування податком на прибуток.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу стверджує про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
1 грудня 2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток АТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" за три квартали 2020 року, за результатом якої складено акт камеральної перевірки від 1 грудня 2020 року №3084/10-36-04-19/05471081, яким встановлено порушення пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України - неправомірно завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 46893335 грн, у тому числі по періодам: рік 2017 - 46893335 грн, рік 2018 - 46893335 грн, рік 2019 - 46893335 грн, три квартали 2020 року - 46893335 грн.
Головним управлінням ДПС у Київській області листом від 11 січня 2021 року за результатом розгляду заперечень від 28 грудня 2020 року залишено акт камеральної перевірки від 1 грудня 2020 року №3084/10-36-04-19/05471081 без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі акта камеральної перевірки від 1 грудня 2020 року №3084/10-36-04-19/05471081 Головним управління ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2021 року №005821812, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 46893335 грн.
Рішенням Державної податкової служби України від 23 квітня 2021 року №9237/6/99.00-00-01-03-06 податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2021 року №005821812 залишено без змін, а скарга Позивача - без задоволення.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані рішення без урахування правової позиції Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2021 року у справі №804/6320/17 щодо предмета камеральної перевірки. Стверджує, що контролюючим органом проведено перевірку декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2020 року на логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів.
Підставою ж касаційного оскарження скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зауважує, що пунктом 137.4 статті 137 ПК України встановлено, що податкова декларація розраховується наростаючим підсумком, тоді як відповідно до підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих років. Оскільки таке від`ємне значення відображається у рядку 04 податкової декларації за звітний рік, то цей показник підлягає перенесенню як різниця, на яку зменшується фінрезультат, через додаток РІ до декларації наступного року. Тому Відповідач звертає увагу, що зменшити фінрезультат до оподаткування можна лише на суму задекларованого податкового збитку минулого періоду (від`ємне значення об`єкта оподаткування, задеклароване в рядку 04 декларації). Відтак, якщо з певних причин збиток у декларації з податку на прибуток не був відображений, то спершу слід виправити помилку (задекларувати збиток у рядку 04) і лише після цього його можна враховувати як різницю, що зменшує базу оподаткування наступного періоду.
Пояснює, що наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яка передбачає додатки, зокрема й додаток РІ до рядка 03 РІ декларації "Різниці", за наявності, відповідно, у звітному періоді різниць, у тому числі і від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного періоду. У разі виправлення помилок за допомогою поточної декларації заповнюється додаток ВП.
Наголошує, що Позивачем неправильно відображено від`ємне значення об`єкта оподаткування минулих періодів у податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік, в додатку ВП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період, що уточнюється рік 2016 у рядку 03 РІ Різниці, які виникають відповідно до розділу III ПК України (+,-) задекларовано суму у розмірі -46893335 грн, однак за даними податкової декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період "рік" 2016 року відсутній додаток РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що й мало наслідком безпідставне завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 46893335 грн, зокрема по періодам: рік 2017: 46893335 грн, рік 2018: 46893335 грн, рік 2019: 46893335 грн, три квартали 2020 року: 46893335 грн.
Також, посилаючись на норму підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України стверджує про те, що додаток ВП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період, що уточнюється за період 2016 рік, Позивачем подано неправомірно, оскільки платником самостійно прийнято рішення щодо недекларування перенесення збитків за 2015 рік до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (рядок 03 РІ на суму - 46893335 грн).
Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 9 лютого 2016 року у справі №826/3285/15 та від 5 червня 2018 року у справі №803/1315/17 скаржник також акцентує й на проведенні камеральної перевірки у межах встановленого у статті 102 ПК України 1095-денного строку, позаяк строки проведення камеральної перевірки з інших питань, у тому числі своєчасності сплати податкових зобов`язань, встановлені ПК України, а також відповідно до Закону України №1797-VІІІ, який набрав чинності під час перевірки, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає про те, що Відповідач безпідставно посилається на норму статті 76 ПК України у редакції на 1 січня 2016 року, тобто до внесення змін згідно з Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" здійснюючи у грудні 2020 року перевірку декларації з податку на прибуток за 2017 рік.
Наполягає, що спірна камеральна перевірка мала бути проведена у строк 30 днів після подання декларації, а оскільки така декларація з податку на прибуток за 2017 рік, що була предметом камеральної перевірки щодо правильності арифметичного та методологічного заповнення, була подана 26 лютого 2018 року, камеральна перевірка у 2020 році цієї декларації є неправомірною, а висновки такими, що не можуть прийматися до уваги.
Вважає помилковими посилання контролюючого органу на те, що предмет камеральної перевірки складали три квартали декларації 2020 року (на предмет логічного взаємозв`язку), позаяк в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні чітко вказано період, за який Відповідачем встановлено завищення від`ємного значення податку на прибуток - 2017 рік, тобто по декларації, поданій 26 лютого 2018 року.
По суті виявленого порушення Позивач акцентує на тому, що у Відповідача відсутні претензії щодо складу та підтвердження від`ємного значення податку на прибуток, натомість у акті перевірки йдеться фактично про методологічну помилку у заповненні декларації, а саме, порядку перенесення від`ємного значення. Висновки щодо рішення Позивача щодо недекларування збитків за 2016 рік є помилковим, оскільки поданий до контролюючого органу Звіт про фінансовий результат за 2016 рік містить такі дані (рядки 2355 та 2465).
Щодо виправлення показників декларації шляхом подання уточнюючого розрахунку Позивач посилається на положення пункту 50.1 статті 50 ПК України зауважуючи на тому, що вправі не подавати такий розрахунок оскільки помилку, допущену у декларації з податку на прибуток за 2016 рік (пустий рядок 03 РІ та відсутній додаток РІ зі збитками минулого період у розмірі 46893335 грн) було виправлено у складі декларації з податку на прибуток за 2017 рік, тобто наступного податкового періоду.
З огляду на те, що акт камеральної перевірки декларації 2017 року складено поза строком, встановленим пунктом 76.3 статті 76 ПК України та не враховує, що показник від`ємного значення податку на прибуток 2017 року є способом виправлення помилки у складі поточної декларації, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акта камеральної перевірки, є протиправним.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Верховний Суд, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
За змістом судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в основу висновків судів про протиправність та скасування оскаржуваного Позивачем до суду податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2021 року №005821812 покладено, зокрема, висновки про порушення податковим органом строку проведення камеральної перевірки, на підставі якого винесено спірний індивідуальний акт.