ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 200/5338/19-а
адміністративне провадження № К/9901/9084/20, № К/9901/3814/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 200/5338/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, прийняте в складі: головуючого судді Кочанової П.В., і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Сіваченка І.В., Міронової Г.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач) з вимогами:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо непроведення повного розрахунку в день звільнення з Національної поліції 29.09.2017;
1.2. стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.10.2017 по 29.01.2019 в сумі 165 240 грн;
1.3. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області надати протягом одного місяця із дня набрання рішення суду законної сили звіт про виконання судового рішення.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що при звільненні 29.09.2017 відповідач протиправно не здійснив з ним усіх необхідних розрахунків. Так, лише після його неодноразових звернень відповідачем установлено, що позивачу не виплачено компенсацію за невикористані 17 днів відпустки. У зв`язку з цим 30.01.2019 на банківський рахунок позивача відповідачем зараховано 5 693,32 грн. Позивач уважає, що має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
3. Відповідач позов не визнав. На обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що ОСОБА_1 було звільнено на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.09.2017 №468/о/с. Цим же наказом встановлено невикористану відпустку за 2017 рік у кількості 17 діб. Отже, позивач був обізнаний про зазначені обставини ще у 2017 році, у зв`язку з чим убачається пропущення строків звернення до суду з указаним позовом. Щодо правильності розрахунку середнього заробітку, який підлягав стягненню, відповідач зазначив, що сума стягнення повинна бути значно меншою ніж та, яку розрахував позивач.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.09.2017 №468 о/с відповідно до розділу VII Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статі 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) ОСОБА_1 - начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції з 30.09.2017. Вислуга років на 30.09.2017 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складає - 14 років 07 місяців 27 днів, у пільговому обчисленні - 20 років 09 місяців 29 днів. Також у наказі зазначено, що необхідно вважати невикористану відпустку за 2017 рік у кількості 17 діб.
5. Грошовим атестатом №12 Головне управління Національної поліції в Донецькій області засвідчено, що ОСОБА_1 наказом від 07.11.2015 №49 о/с задоволений такими видами грошового забезпечення: посадовий оклад в сумі - 2 700,00 грн на місяць до 30.09.2017 включно; оклад за спеціальним званням в сумі - 2 000,00 грн на місяць до 30.09.2017; надбавка за стаж служби у розмірі 30% в сумі - 1 410,00 грн на місяць до 30.09.2017; премія затверджена НПУ у розмірі 66,940% - 2 045,02 грн з 16.09.2017 по 30.09.2017; премія затверджена НПУ у розмірі 63,670% - 1 945,12 грн з 01.09.2017 по 15.09.2017. Усього нараховано в сумі 10 100,14 грн до 30.09.2017. Відраховано податків в сумі 151,50 грн. Матеріальна допомога на оздоровлення з окладу у сумі 2 500,00 грн. У графі 14 зазначеного атестату вказано: "Відпустка не використана за 2017 рік у кількості 17 діб" і відсутня сума грошового забезпечення.
6. 15.01.2019 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області із запитом щодо надання інформації про розмір його грошового забезпечення, яке він отримав помісячно у 2017 році з 01.01.2017 по день його звільнення, указавши помісячно всі його складові частини (розміри окладу, премії, надбавки тощо).
7. 24.01.2019 Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління національної поліції в Донецькій області надано відповідь на запит позивача, в якій, зокрема, зазначено про те, що грошове забезпечення на день звільнення складало 10 200,03 грн, в тому числі: посадовий оклад - 2 700,00 грн; оклад за спеціальним званням - 2 000,00 грн; надбавка за вислугу років (30%) - 1 410,00 грн; премія (66,94%) - 4 090,03 грн. Отже, при звільненні з поліції було нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі 71 400,21 грн з розрахунку: посадовий оклад 2 700,00 грн, оклад за спеціальне звання (майор поліції) 2 000,00 грн + надбавка за вислугу років (30%) 1 410,00 грн + премія (66,94%) 4 090,03 грн=10 200,03 грн*14 повних років=71 400,21грн.
8. Як убачається з виписки Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (АТ КБ "Приватбанк") по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору ОСОБА_1 за період 30.01.2019 по 30.01.2019, від Головного управління Національної поліції в Донецькій області 30.01.2019 надійшла зарплата в сумі 5 693,32 грн.
9. На запит ОСОБА_1 від 19.02.2019 щодо надання інформації про виплачені кошти у січні 2019 року, Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління національної поліції в Донецькій області листом від 28.02.2019 №35зі/26/02-2019 повідомлено останнього про те, що компенсація за невикористану в році звільнення відпустку складає із розрахунку: посадовий оклад 2 700,00 грн + оклад за спеціальне звання 2 000,00 грн + надбавка за вислугу років (30%) 1 410грн + премія (66,94%) 4 090,03 грн = 10 200,03/30днів*17днів = 5 780,00 грн. Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів на особовий рахунок ОСОБА_1, відкритий в АТ КБ "Приватбанк", зараховано 5 693,32 грн (платіжне доручення від 29.01.2019 №210). Що стосується терміну виплати компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, то повідомлено, що при формуванні відповіді на його запит від 21.01.2019 вх.№10зі було виявлено, що кошти за невикористану в році звільнення відпустку нараховані не були, про що було повідомлено по телефону. Також у листі проінформовано, що працівник, який допустив помилку, на теперішній час звільнений з Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Таким чином, в січні 2019 року була нарахована та виплачена компенсація за невикористану в році звільнення відпустку.
10. У зв`язку з несвоєчасною виплатою грошової компенсації позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 01.10.2017 по 29.01.2019.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку в день звільнення з Національної поліції. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.10.2017 по 29.01.2019 у розмірі 10 749,94 грн. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
12. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Водночас у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
13. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач допустив протиправні дії щодо несвоєчасної виплати позивачу компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, чим порушив права позивача. При визначенні суми суд першої інстанції врахував, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інші обставини справи.
14. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 в справі №200/5338/19-а змінено. В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова та цифри " 10 749, 94 грн" замінено словами та цифрами " 10 521,64 грн" В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 залишено без змін.
15. Змінюючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції керувався тим, що звільнення позивача відбулося 30.09.2017, середній розмір грошового забезпечення позивача повинен обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи перед звільненнями, за правилами передбаченими пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би встановлював правила такого обрахунку, на теперішній час не існує, а саме: за серпень та вересень 2017 року. Отже, помилковим є розрахунок позивача та суду першої інстанції, виходячи лише з одного місяця перед звільненням.
16. Стосовно посилання апелянта на пропуск строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Суд апеляційної інстанції вказав на наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду. Наголосивши, що статочний розрахунок з позивачем проведено 30.01.2019, при цьому про проведення остаточного розрахунку та виплати компенсації за невикористану відпустку позивачу стало відомо з відповіді відповідача від 28.02.2019, отож саме з цієї дати позивач мав би дізнатися про порушення своїх трудових прав.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. 07.02.2020 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020.
18. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
19. Скаржник зазначає, що загальна сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на його користь, становить 165 240 грн. Однак суди попередніх інстанцій стягнули на його користь лише 10 521,64 грн, застосувавши формулу зменшення не передбачену жодним нормативним актом. Необхідність стягнення повної суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні підтверджена судовою практикою, зокрема судовими рішенням Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №823/615/16, від 25.07.2019 у справі №806/82/17, від 06.08.2019 у справі №806/931/16, від 22.08.2019 у справі №п/811/570/16. Також, розраховуючи середній заробіток за час затримки розрахунку, суди попередніх інстанцій вказали суму грошового забезпечення на день звільнення - 10 100,14 грн на місяць, тоді як, згідно з листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.01.2019 №10зі/26/02-2019, його грошове забезпечення на день звільнення становило 10 200,03 грн і саме з цієї суми необхідно розрахувати середній заробіток. Суди попередніх інстанцій безпідставно, на думку скаржника, відмовили у встановленні судового контролю.
20. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
21. Ухвалою Суду від 17.03.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
22. Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити.
23. 30.03.2020 до Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020.
24. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким залишити позов без розгляду.
25. Скаржник зазначає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, оскільки фактичний розрахунок з ним було здійснено в січні 2019 року, а позов підписано лише 15.04.2019. Також, посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 у справі №826/15879/18, скаржник указує, що предметом цього спору є стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунку при звільненні, який не входить до складовою заробітної плати, а тому підстави для застосування статті 233 КЗпП України відсутні.
26. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
27. Ухвалою Суду від 01.06.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
28. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
30. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.