ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа №380/3644/20
адміністративне провадження № К/9901/19893/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голова Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняк Роман Михайлович про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, прийняте у складі судді Братичак У.В.,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Судової-Хомюк Н. М. (головуючий), Сеник Р.П., Хобор Р.Б.,
додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року, прийняте у складі судді Братичак У.В.,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Судової-Хомюк Н. М. (головуючий), Сеник Р.П., Хобор Р.Б.,
додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Судової-Хомюк Н. М. (головуючий), Сеник Р.П., Хобор Р.Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голова Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняк Роман Михайлович, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 17.04.2020 № 212-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС;
1.3. стягнути з Львівської митниці ДФСи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2020 року по день поновлення на посаді;
1.4. визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів з забезпечення переведення ОСОБА_1 на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС, - Галицької митниці Держмитслужби, у зв`язку зі звільненням з причини реорганізації Львівської митниці ДФС, та зобов`язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу № 2 митного поста "Рава-Руська" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;
1.5. визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо не пропонування вакантної посади та не переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації ОСОБА_1, або нижчу посаду за згодою останнього, та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати ОСОБА_1 вакантну посаду та перевести (призначити) ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу № 2 митного поста "Рава-Руська" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;
1.6. стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000,00 грн.
1.7. стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин. Вказує на те, що станом на 25.03.2020 у Галицькій митниці Держмитслужби серед 270 вакантних посад було наявних 5 вакантних посад головного державного інспектора відділу №2 митного поста "Рава-Руська", а тому інформація, зазначена Львівською митницею ДФС у попередженні про наступне вивільнення від 11.03.2020 не відповідає дійсності. При цьому вказує на те, що з дня прийняття наказу Львівською митницею ДФС від 21.12.2019 №666 "Про попередження про наступне вивільнення" та до 28.02.2020 Львівська митниця ДФС не повідомляла позивача про можливе вивільнення з посади, не сприяла та не забезпечила його переведення на одну із численних вакантних посад у її правонаступника Галицької митниці Держмитслужби, проігнорувала право позивача на переважне право на залишення на роботі, яке він мав у зв`язку із наявністю у нього більш високої кваліфікації та тривалого безперервного стажу роботи у митних органах України з 1992 року. Окрім того зазначає, що персональні дані позивача були незаконно розміщено в соцмережі Facebook, що завдало йому моральної шкоди. Також посилається на те, що у Львівській митниці ДФС не проводилась переатестація чи інші заходи перевірки кваліфікації та доброчесності працівників, в результаті яких вони, в тому числі і позивач, могли б бути звільнені, але з інших підстав, ніж передбачені п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП реорганізація державного органу, у зв`язку з якою позивача фактично було звільнено з посади оскаржуваним наказом. Вважає, що відповідачі протиправно застосували до вказаних правовідносин норми КЗпП України, що стосуються вивільнення працівників у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників. Разом з тим, зазначає, що відповідачі порушили принцип рівності трудових прав громадян та принцип забезпечення рівного доступу до державної служби.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 17.04.2020 № 212-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС з 23 квітня 2020 року.
3.3. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Львівської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2020 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 71854 грн. 20 коп (без врахування податків та інших обов`язкових платежів).
3.4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач видав оскаржуваний наказ про звільнення без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, без дотримання принципу рівності перед законом, безсторонності, добросовісності та пропорційності та відповідно є дискримінаційним. Таких висновків суди дійшли на підставі того, що відповідач у процесі реорганізації митниці, шляхом приєднання, не запропонував позивачу вакантні посади у іншому новоствореному митному органі.
4.1. Зокрема суди попередніх інстанцій зазначили, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.
4.2. Також суди вказали, що рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів передбачених ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу правової визначеності, адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення. Враховуючи викладене, оскаржуваний наказ прийнято у спосіб та не на підставі визначеній ст. 87 Закону України "Про державну службу".
4.3. Суди попередніх інстанцій при вирішенні позовної вимоги щодо поновлення позивача зазначили, що оскільки позивач був звільнена з Львівської митниці ДФС, то він підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого його було протиправно звільнено. Окрім того, оскільки позивача звільнено з Львівської митниці ДФС, яка на час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції не виключена з ЄДРПОУ, запису про її припинення немає, відповідно саме з Львівської митниці ДФС необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
4.4. Поряд із цим стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів із забезпечення переведення позивача на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС - Галицької митниці Держмитслужби, у зв`язку зі звільненням з причини реорганізації Львівської митниці ДФС; зобов`язання Львівської митниці ДФС забезпечити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу № 2 митного поста "Рава-Руська" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби; визнання протиправною бездіяльності Галицької митниці Держмитслужби щодо непропонування вакантної посади та непереведення позивача на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації позивача, або на нижчу посаду за згодою останнього; зобов`язання Галицької митниці Держмитслужби запропонувати позивачу вакантну посаду та перевести (призначити) позивача на посаду головного державного інспектора відділу № 2 митного поста "Рава-Руська" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі є передчасними, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити повністю.
4.5. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 50000 грн, то судами зазначено, що позивач не надав суду жодних пояснень в обґрунтування розрахунку суми моральної шкоди (чому виходив саме з відповідної суми коштів, що оцінював для розрахунку тощо). Окрім того, не надав жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з оскаржуваними діями відповідача, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я тощо. Також не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи суму шкоди (кратність співвідношення з мінімальною заробітною платою, прожитковим чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян тощо), а відтак суди дійшли висновку, що у задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити повністю.
5. 23 грудня 2020 року позивач подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу професійну допомогу в сумі 5000 грн.
6. Додатковим судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., понесені ним у суді першої інстанції.
7. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної, виходив з того, що оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є співмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
8. 27 квітня 2021 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просила суд апеляційної інстанції стягнути витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 2500 грн.
9. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1250 гривень.
10. Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що відзив на апеляційну скаргу, підготовлений представником позивача, по суті є компіляцією фрагментів, абзаців позовної заяви та рішення суду першої інстанції у цій справі, тобто фактично такий відзив ґрунтується на уже готовому текстовому матеріалів. Критична оцінка заявленої вартості послуги щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу зумовлює висновок про її не співмірність з обсягом наданої послуги, затраченим ним часом на надання таких послуг, а тому не підлягають відшкодуванню у повному обсязі, оскільки такі є необґрунтовано завищені. А тому, враховуючи те, що адвокатом було підготовлено відзив, а також те, що адвокат брав участь у судовому засіданні, апеляційний суд вважає що, враховуючи обсяг фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтованим буде стягнення на користь позивача понесених судових витрат на суму 1250 грн.
ІІІ. Касаційне оскарження
11. Не погодившись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Галицька митниця Держмитслужби подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить:
11.1. Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
11.2. Скасувати додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
11.3. Скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої апеляційної інстанцій - відмовити.
12. Ця касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
12.1. У касаційній скарзі вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону N 889-VIII в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-XI "Про внесення змін до Митного кодексу та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" (далі - Закон №440-XI).
12.2. На думку представника відповідача, аналіз положень статті 87 Закону N 889-VIII в редакції до та після 13 лютого 2020 року, а також положень статей 40 та 49-2 КЗпП України свідчить, що внаслідок набрання змін, внесених Законом №440-XI відбулась суттєва зміна правового регулювання процедури припинення державної служби внаслідок реорганізації державного органу. Починаючи з 13 лютого 2020 року для припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації або реорганізації державного органу роботодавець (суб`єкт призначення або керівник державної служби) вже не зобов`язаний пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.
12.3. У скарзі зазначено, що оскаржуваний наказ про звільнення виданий відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства, яка і встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі, оскільки у вказаному наказі зазначена підстава для його видання - попередження про наступне вивільнення від 11 березня 2020 року, яке відбулось у зв`язку із реорганізацією Львівської митниці ДФС відповідно до постанов Кабінету Мінвстрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення державної податкової служби України та Державної митної служби України", від 02 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби".
12.4. Також у касаційній скарзі наголошено представником Митниці, що пропонування позивачу вакантних посад при їх наявності, проте, за відсутності обов`язку щодо їх пропонування - не є порушенням законодавства про працю.
12.5. Оскаржуючи додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року, скаржник указує, що судами не були враховані висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17 щодо неспівмірності витрат на правову допомогу із складністю цієї справи.
12.6. Зазначає, що стягуючи з відповідачів 5000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу суди не звернули увагу, на те, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є доцільними, дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків. З оскаржуваного додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду не зрозуміло, яким чином критерій "розумності" судами застосовано для визначення саме такої суми відшкодування. Витрати на правничу допомогу мають бути доведені, як такі що були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
12.7. Оскаржуючи додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року скаржник указує, що підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу та сума гонорару оплаченої за її написання не є співмірною із категорією даної справи. Так, як правова позиція сторони не змінювалася, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача виклав ту саму позицію, що і в позовній заяві. Тому не зрозумілим є така сума гонорару. Окрім того, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача; а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Представником позивача не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та відповідає зазначеній сумі (2500 грн.).
13. 26 липня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, де він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
14. Крім того, 16 вересня 2022 року скаржником до Верховного Суду подано заяву про поворот виконання судового рішення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
15. ОСОБА_1 з 03.07.1992 року працював в митних органах України, 15.06.2019 наказом Львівської митниці ДФС №453-о призначений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС.
16. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
17. Згідно з п.1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
18. В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
19. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної митної служби" від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України", функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
20. З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
21. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
22. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.
23. 09.12.2019 позивач звернувся до в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби з заявою, в якій просив призначити його на посаду головного державного інспектора відділу №2 митного поста "Рава-Руська" Галицької митниці Держмитслужби в порядку переведення з Львівської митниці ДФС.
24. 03.01.2020 відповідач повідомив позивача про те, що його заява буде врахована та додатково розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби, з врахуванням кваліфікаційних вимог та досвіду роботи, у термін визначений для проведення реорганізації митниць ДФС.
25. Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ №666 Про попередження про наступне вивільнення, яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УШ Про державну службу згідно зі списком, в який був включений ОСОБА_1 .
26.Наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені.
27. Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 "Про попередження про наступне вивільнення" наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VІІ та п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України згідно списку, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу "Про попередження про наступне вивільнення" зазначений позивач.
28. Із попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомлений 11.03.2020.
29. В подальшому, наказом Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 № 212-о ОСОБА_1 звільнений 22.04.2020 із посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, із змінами, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
30. Вважаючи вказаний наказ відповідача протиправним, позивач звернувся цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
31. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
33. Дія Закону №889-VIII поширюється на державних службовців, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; інших державних органів (пункти 2, 8 частини другої статті 3 цього Закону).
34. Приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII закріплено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
35. Частиною п`ятою статті 22 Закону №889-VIII визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
37. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.
38. Приписами частини першої статті 87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.