1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 757/31634/15-ц

провадження № 61-6471св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Липкижитлосервіс", Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2022 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкориної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Липкижитлосервіс", Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про зобов`язання вчинити дії, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок нарахувань за послуги централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) за опалювальні сезони 2006/2007 рр., 2007/2008 рр., 2008/2009 рр., 2009/2010 рр., 2010/2011 рр. з урахуванням показників загальнобудинкового приладу обліку спожитого тепла та вимог розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2002 року № 2306 і від 14 жовтня 2003 року № 1907.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року у складі судді Новака Р. В. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довів факт порушення відповідачами його прав і обрав неправильний спосіб захисту, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 03 червня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилався на те, що він не отримував копії рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, про існування цього рішення дізнався випадково 11 травня 2021 року, переглядаючи в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) стан розгляду іншої справи за його позовом до цих же відповідачів. При цьому 20 грудня 2018 року та 17 лютого 2020 року він подавав до місцевого суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, прохання повідомити про стан розгляду справи, на що жодної відповіді не отримав. Згідно з відомостями ЄДРСР оскаржуване рішення було оприлюднено в цьому реєстрі лише 28 грудня 2020 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 рокуна підставі частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з поданням апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що будучи обізнаним про розгляд справи місцевим судом, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу більш ніж через чотири роки з дня складення повного тексту рішення та не надав доказів на підтвердження пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що встановлення дня складення повного тексту судового рішення має вирішальне значення для правильного вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження. Згідно з відомостями ЄДРСР рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, в якому не зазначено дати складання його повного тексту, було оприлюднене в реєстрі лише 28 грудня 2020 року. При цьому в матеріалах справи відсутні докази отримання ним копії оскаржуваного рішення. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки не встановив день складення повного тексту рішення місцевим судом, що давало б можливість дійти висновку про пропуск присічного строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною другою статті 358 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.

09 листопада 2022 року справа № 757/31634/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії").

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України", заява № 32053/13).

Матеріалами цієї справи підтверджується, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 03 червня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд цієї справи судом першої інстанції, про що свідчать подані ним до суду заява про уточнення (зміну) позовних вимог та клопотання про розгляд справи без його участі, а також - зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення. Апеляційна скарга на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року подана 03 червня 2021 року, тобто після спливу більше одного року з дня складення повного тексту судового рішення. При цьому апеляційний суд не зазначив в оскаржуваній ухвалі дату складення повного тексту.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 292 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом (далі - ЦПК України 2004 року), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 294, частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Згідно з частинами другою, третьою статті 222 ЦПК України 2004 року копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення з викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.


................
Перейти до повного тексту