ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/8285/20
адміністративне провадження № К/9901/29146/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Клюци С.О.,
представника відповідача - Гаваздина М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року (головуючий суддя Пащенко К.С.) та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді - Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хольц Рітейл Україна" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хольц Рітейл Україна" (далі за текстом - ТОВ "Хольц Рітейл Україна", Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі за текстом - ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000240501, №0000250501 та №0000260501.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, позов задоволено повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року відмовлено Підприємству у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 98000,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року скасовано, заяву ТОВ "Хольц Рітейл Україна" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ "Хольц Рітейл Україна" витрати на правничу допомогу у сумі 98000,00 грн та судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2270 грн.
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області до Верховного Суду подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, що прийняті по суті спору, а також на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, ухвалену за наслідками вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем в суді першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 21 лютого 2012 року у справі №21-942во10, які зводяться на наступного: кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані таким товариством корпоративні права в розумінні абзацу другого підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.
Вимоги касаційної скарги в аспекті наведеної вище правової позиції Верховного Суду України, у сукупному взаємозв`язку із обставинами справи, яка розглядається, обґрунтовані тим, що кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документа (статуту), в якому саме й містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані поповненням статутного капіталу.
Натомість, застосований судами попередніх інстанцій правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 11 червня 2020 року у справі №816/403/17, на думку податкового органу, є нерелевантним до спірних правовідносин.
Посилаючись на встановлені податковою перевіркою порушення позивачем пункту 120-1.2 статті 120-1, пункту 201.1, пункту 201.10, пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині нескладення та нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за період податкових накладних за взаємовідносинами з постачання товарів/послуг контрагентам, відповідач, у розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Зокрема, у розглядуваному випадку Товариство здійснило реєстрацію податкових накладних із зазначенням операції "надання послуг", у той час як насправді відбувалась операція з "реалізації товару". При цьому, як вказує податковий орган, в ЄРПН відсутня реєстрація накладних із зазначенням господарської операції "реалізація товару" відповідно до номенклатури (в даному випадку - двері, ламінат, обшивка, плінтус тощо). В аспекті таких доводів відповідач вважає, що ототожнення позивачем операцій з "надання послуг" та "реалізації товарів" має наслідком втрату мети ведення ЄРПН, а саме - відстеження руху товарно-матеріальних цінностей, послуг у ланцюгу постачання від виробника до кінцевого споживача.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення. Апелюючи доводам контролюючого органу позивач зазначає, що збільшення статутного капіталу Товариство шляхом унесення внесків від учасників не вважається збільшенням активу та/або зменшенням зобов`язань, відтак, у позивача не виникало податкових зобов`язань з податку на прибуток за наслідками внесення засновниками коштів до статутного капіталу платника податку. Також, на думку позивача, наявність певних недоліків у реквізитах "Код послуги згідно з ДКПП" при можливості ідентифікації господарської операції свідчить про недоліки складених податкових накладних, однак жодним чином не спростовує факт їх реєстрації. Більш того, як вказує позивач, податковий орган не заперечує, що Товариство проводило господарську діяльність із роздібного продажу товарів у спірний період та не має претензій до визначених сум податку на додану вартість, та, врешті, погоджується з тим, що показники таких господарських операцій є ідентичними тим, що відображені у податкових накладних, натомість спірне питання полягає лише у формальному порядку заповнення податкових накладних. Окремо позивач звертає увагу на порушення податкових органом порядку прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки такі прийняті на підставі висновків акта перевірки, відповідь на заперечення, за якими були надані після винесення податкових повідомлень-рішень, що суперечить положенням пункту 86.7 пункту 86 ПК України.
Судом задоволено клопотання відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559), та здійснено його заміну на правонаступника, - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області із кодом ЄДРПОУ 43968084.
Представник відповідача в судових засіданнях підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Представники позивача в судових засіданнях повністю підтримали доводи та аргументи, наведені Товариством в судах попередніх інстанцій, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу без задоволення. Зазначали, що податковим органом неправильно трактовано податкові наслідки поповнення статутного капіталу Товариства з моменту новації зобов`язань за договорами безвідсоткової позики, яка відбулась в результаті застосування передбаченими вказаними правочинами відкладальної обставини - приведення до певної дати загальних зборів учасників Товариства, на яких було прийняте рішення про збільшення статутного капіталу підприємства та унесено відповідні зміни. Окремо наголошував на порушенні податковим органом процедури проведення перевірки, зокрема, в частині прийняття останній спірних податкових повідомлень-рішень до розгляду заперечень Товариства на акт перевірки.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Хольц Рітейл Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 1 січня 2016 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої 25 листопада 2019 року складено акт №298/09-19-05-05/39975389.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 5.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39, пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року за №397/3690, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого, наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153), пунктів 5, 6, 7, 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в сумі 354486 грн, за 2017 рік в сумі 4169200 грн, за І квартал 2018 року в сумі 4119000 грн, за І півріччя 2018 року в сумі 4050300 грн, за 3 квартали 2018 року в сумі 39536000 грн, за 2018 рік в сумі 6731600 грн, за І квартал 2019 року в сумі 6629400 грн, за І півріччя 2019 року в сумі 6493200 грн; заниження податку на прибуток всього в сумі 2344296 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 1409928 грн, за І квартал 2018 року в сумі 94824 грн, за І півріччя 2018 року в сумі 181558 грн, за 3 квартали 2018 року в сумі 453957 грн, за 2018 рік в сумі 504532 грн, за І квартал 2019 року в сумі 239103 грн, за І півріччя 2019 року в сумі 429836 грн;
- пункту 1201.2 статті 1201, пункту 201.1, пункту 201.10, пункту 201.16 статті 201 ПК України, внаслідок чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 1 січня 2017 року по 31 березня 2019 року податкові накладні за взаємовідносинами з постачанню товарів/послуг контрагентам на загальну суму 114589437,60 грн (в тому числі ПДВ 19098239,42 грн).
За наслідками поданих Підприємством заперечень на акт перевірки відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань, наведених у них.
Окрім того, за результатами розгляду заперечення на первинний акт перевірки, висновки щодо встановлених порушень відповідачем викладено в наступній редакції:
- підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року № 39, в результаті чого встановлено: завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в сумі 20075 грн., за 2017 рік в сумі 4169200 грн., за 2018 рік в сумі 4169200 грн., за І півріччя 2019 року в сумі 4169200 грн.; заниження податку на прибуток всього в сумі 814314 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 814314 грн.;
- пункту 1201.2 статті 1201, пункту 201.1, пункту 201.10, пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року податкові накладні щодо взаємовідносин по постачанню товарів/послуг контрагентам на загальну суму 114589437,60 грн., в тому числі ПДВ 19098239,42 грн., в тому числі за: вересень 2017 року на суму ПДВ 398546,07 грн., жовтень 2017 року - 465975,46 грн., листопад 2017 року - 475033,50 грн., грудень 2017 року - 439326,02 грн., січень 2018 року - 455573,81 грн., лютий 2018 року - 681919,92 грн., березень 2018 року - 572120,67 грн., квітень 2018 року - 736492,17 грн., травень 2018 року - 714826,38 грн., червень 2018 року - 818673,85 грн., липень 2018 року - 1020803,68 грн., серпень 2018 року - 1041459,21 грн., вересень 2018 року - 1150060,57 грн., жовтень 2018 року - 1197896,92 грн., листопад 2018 року - 1086614,93 грн., грудень 2018 року - 973485,40 грн., січень 2019 року - 815786,22 грн., лютий 2019 року - 925867,15 грн., березень 2019 року - 1317958,13 грн., квітень 2019 року - 1363229,05 грн., травень 2019 року - 1302682,28 грн., червень 2019 року - 1143907,59 грн.
11 січня 2020 року позивачем подано заперечення на акт перевірки від 3 січня 2020 року №6/09-19-05-05/39975389.
Тією ж датою, на підставі акта перевірки від 25 листопада 2019 року №298/09-19-05-05/39975389, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000250501, яким Товариству визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1017893,00 грн, з яких: 814314,00 грн за основним платежем та 203579,00 грн за штрафними санкціями; №0000240501, яким Товариству визначено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4169200,00 грн; №0000260501, яким Товариству визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 9549119,71 грн за штрафними санкціями.
Відповідно до змісту листа від 17 січня 2020 року №213/10/09-19-05-05 "Про надання відповіді" висновки акта перевірки від 3 січня 2020 року №6/09-19-05-05/39975389 є законними та не містять порушень вимог чинного законодавства.
За результатами оскарження в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000240501, №0000250501 та №0000260501 рішенням Державної податкової служби України від 26 березня 2020 року №11095/6/99-00-08-05-01 залишено без змін, після чого позивач оскаржив їх до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем безпідставно нараховано Товариству грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 9549119,71 грн згідно із податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2020 року №0000260501, оскільки висновки контролюючого органу щодо нескладання та нереєстрації в ЄРПН податкових накладних за період з 1 січня 2017 року по 31 березня 2019 року щодо взаємовідносин по постачанню товарів/послуг контрагентам на загальну суму 114589437,60 грн, спростовуються матеріалами справи. Суди визнали, що внесення засновниками Товариства коштів до його статутного капіталу не спричинило отримання юридичною особою доходу, а тому у неї не виникло обов`язку в частині оподаткування такого доходу та, відповідно, нарахування й сплати податку на прибуток (податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000250501 та №0000240501). Окрім вказаного, суди констатували, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС в Івано-Франківській області з порушенням встановлених правил та процедур, визначених пунктами 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України, оскільки відповідачем прийнято спірні рішення до розгляду заперечень Товариства на акт позапланової перевірки.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.