ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 280/2481/21
адміністративне провадження № К/990/3530/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (суддя: Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року (судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, третя особа Офіс Генерального прокурора, про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до суду з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора, в якому з урахуванням уточнень просив:
- стягнути із Запорізької обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі №808/7862/14 за період з 14 листопада 2019 року по 24 січня 2021 року у сумі 785 454 грн. (сімсот вісімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні);
- зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу з 25 січня 2021 року заробітну плату, включаючи оплату часу відпусток, виходячи з розміру окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, з виплатою різниці між нарахованою сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою виплатою за вказаний період.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 808/7862/14 позивача поновлено на посаді заступника прокурора Запорізької області з 24 жовтня 2014 року. В частині поновлення на посаді заступника прокурора Запорізької області рішення допущено до негайного виконання. Позивач стверджує, що рішення суду про поновлення позивача на роботі виконано лише 25 січня 2021 року. Натомість середній заробіток за період невиконання рішення, в порушення вимог статті 236 Кодексу законів про працю України виплачено не було, тому вважає дії відповідача протиправними. Крім того, зазначає, що з 25 січня 2021 його посадовий оклад нараховувався не в розмірі, встановленому статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", а у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. В подальшому, положення, на підставі яких нараховувався посадовий оклад, були визнані неконституційними, у зв`язку з чим позивач вважає, що прокуратурою не виплачено йому частину заробітної плати, що свідчить про протиправність дій відповідача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 808/7862/14 за період з 14 листопада 2019 року по 22 січня 2021 року в сумі 259 260 грн, а в іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України дійшов висновку що період затримки виконання рішення суду у справі № 808/7862/14 встановлено з 14 листопада 2019 року по 22 січня 2021 року, оскільки позивача лише 25 січня 2021 року наказом Генерального прокурора № 23к поновлено на посаді заступника прокурора Запорізької області з 24 жовтня 2014 року.
Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати на підставі стаття 81 Закону України "Про прокуратуру", суд першої інстанції виходив з того, що дія вказаної статті в частині визначення розміру посадового окладу з розрахунку до прожиткового мінімуму, можливо бути застосована до позивача виключно в разі успішного проходження ним атестації та переведення до обласної прокуратури, що в даному випадку відсутнє, а тому оплата праці позивача з 25 січня 2021 року правомірно здійснюється відповідачем, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та у скасованій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд прийшов до висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню саме з Офісу Генерального прокурора, оскільки лише, генеральний прокурор має повноваження на поновлення позивача на посаді, а не Запорізька обласна прокуратура, в зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо стягнення, саме, з Запорізької обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Касаційна скарга позивача подана на підставі пунктів 1,3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції в цій справі не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 380/9167/20, також у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №280/5260/19, від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а.
Позивач вказує, що в зазначених справах Верховний Суд погодився із рішеннями першої та другої інстанцій, відповідно до яких, незважаючи на те, що позивачів поновлював на робот Офіс Генерального прокурора, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення стягувався з обласних прокуратур, у яких позивачі і отримували заробітну плату. У цих справах позивачі поновлювалися на роботі в прокуратурах областей, оскільки їх посади входили до штатного розпису останніх. Відповідно заробітна плата нараховувалась та виплачувалась прокуратурами областей, та, як наслідок, середній заробіток за час вимушено прогулу внаслідок незаконного звільнення, стягувався за рішеннями судів саме з обласних прокуратур. Також позивач зазначає, що предметом позовних вимог у наведених та у цій справах є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. У цих справах позивачів, як і ОСОБА_1, було поновлено наказами Генерального прокурора, оскільки питання про призначення та звільнення з посад, які обіймали позивачі, віднесено до компетенції Генеральної прокуратури (заступники прокурора області та прокурори району).
Також відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Позиція інших учасників справи
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 808/7862/14 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України № 1450-к від 23 жовтня 2014 року про звільнення позивача з посади заступника прокурора Запорізької області; поновлено позивача на посаді заступника прокурора Запорізької області з 24 жовтня 2014 року та стягнуто з прокуратури Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року в сумі 1 099 680,00 грн., а в іншій частині позову відмовлено.
Рішенням суду допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Запорізької області.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №808/7862/14 рішення Запорізького окружного адміністративного суду залишено без змін.
Наказом Генерального прокурора № 23-к від 25 січня 2021 року позивача на виконання рішення суду поновлено на посаді заступника прокурора Запорізької області (а.с. 13 т.1).
Відповідно до довідки Прокуратури Запорізької області №21-567 вих-261 від 02 червня 2021 року визначено, що за вересень 2014 року нараховано 18270,00 грн.: на 21 робочий день = 870 грн. середньоденна заробітна плата. У серпні 2014 року позивач перебував у відпустці. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення складало 870,00 грн.
Спір у справі, виник з приводу наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду у справі № 808/7862/14 за період з 14 листопада 2019 року (Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 808/7862/14) по 24 січня 2021 року (наказ Генерального прокурора № 23-к від 25 січня 2021 року про поновлення на посаді) та нарахування та виплати недотриманої частини заробітної плати відповідно до статті 81 Закону України " Про прокуратуру".
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою та другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.