ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 160/14915/21
адміністративне провадження № К/990/8307/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року (головуючий суддя -Віхрова В.С.), постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Чепурнова Д.В., Мельник В.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправною бездіяльність Управління, яка полягає у не відкритті виконавчого провадження для виконання виконавчого листа №160/2563/21.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що державний виконавець, в порушення вимог частин п`ятої, шостої статті 26 та абз.3 частини першої статті 28 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), не здійснив розгляд її заяви про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа у справі №160/2563/21, виданого 17 травня 2021 року.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року у справі №160/2563/21 задоволено позов ОСОБА_1 :
- визнано протиправними дії головного державного виконавця Бикова А.В. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечена примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Виконавець) щодо порушення строків винесення та направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2020 року;
- визнано протиправними дії Виконавця щодо порушення строків перевірки виконання рішення суду у справі №160/10651/20 відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII;
- зобов`язано Виконавця повторно провести перевірку виконання рішення суду у справі №160/10651/20 відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII.
4. 17 травня 2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у вищенаведеній справі.
5. 09 серпня 2021 року ОСОБА_1 направлено на адресу відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження, до якого додано виконавчий лист у справі №160/2563/21.
6. Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом (25 серпня 2021 року) та станом на день подання уточненої позовної заяви (18 жовтня 2021 року), позивачка не отримала постанови про відкриття виконавчого провадження або інших відомостей від відповідача стосовно поданого виконавчого листа.
7. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, позовні вимоги задоволено частково.
8.1. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невжиття заходів, передбачених Законом № 1404-VIII, за заявою ОСОБА_1 від 09 серпня 2021 року про примусове виконання виконавчого листа у справі №160/2563/21, виданого 17 травня 2021 року.
8.2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
8.3. Стягнуто на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Управління судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову до суду у розмірі 454,00 грн.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
9. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
11. У касаційній скарзі Управління вказало про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 7 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" в частині належного повідомлення особи (фізичної чи юридичної) про перенаправлення документа за належністю у випадку відсутності підстав для його розгляду. Відповідачем наголошено, що до підвідомчості Управління не входить здійснення виконання виконавчого документу, поданого ОСОБА_1, а тому, за результатами розгляду заяви позивачки, виконавчий документ був направлений до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
12. Позивачка не скористалась правом, передбаченим статтею 338 КАС України, на подачу відзиву.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
13. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
15. Згідно із пунктом 10 частини четвертої статі 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
16. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
17. Пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
18. Частинами п`ятою, шостою статті 26 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
19. Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
20. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон "Про звернення громадян").
21. Згідно зі статтею 12 Закону "Про звернення громадян" дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.