ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 817/1550/16
адміністративне провадження № К/9901/32146/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року (суддя Дудар О.М.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року (судді: Шинкар Т.І., Обрізко І.М., Кухтей Р.В.) у справі №817/1550/16 за позовом начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванни Василівни про визнання протиправною бездіяльності, стягнення винагороди, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - відповідач-1, ГТУЮ у Рівненській області), начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванни Василівни (далі - відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення винагороди, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивачка, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просила суд:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо виконання нею вимог Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126 та виплати позивачу винагороди державного виконавця в сумі 84515,22 грн;
-стягнути з відповідача-1 невиплачену позивачу винагороду державного виконавця за забезпечення своєчасного виконання виконавчих документів в повному обсязі в сумі 84515,22 грн;
-стягнути з відповідача-1 матеріальні збитки, завдані невиплатою заробітку (винагороди державного виконавця), який підлягає до включення в розрахунок допомоги по вагітності та пологах, в сумі 44556,12 грн;
-стягнути з відповідача-2 моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка з 27 липня 2012 року перебувала на посаді начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області та з 11 лютого 2015 року на неї покладено виконання обов`язків начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Позивачка входила до складу виконавчої групи з виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" і протягом 2015 року подавала заяви про виплату винагороди учасникам виконавчої групи. Однак, всупереч вимог Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило І.В. у визначені законодавством строки не видала наказу про розмір винагороди позивача і не здійснила таку виплату. При цьому, виплату такої винагороди здійснено решті учасникам виконавчої групи, що на думку позивачки, свідчить про упереджене ставлення до неї.
Позивачка уважає безпідставними посилання відповідачів на обставину відсутності бюджетних коштів для виплати винагороди державного виконавця, оскільки Порядок виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126, не ставить в залежність здійснення виплати до необхідності врахування наявності бюджетних асигнувань. У зв`язку з цим уважає наявними підстави для стягнення в судовому порядку невиплаченої винагороди державного виконавця в сумі 84515,22 грн та, окрім того, указує на завдання їй матеріальних збитків у сумі 44556,12 грн внаслідок неврахування цієї винагороди при розрахунку допомоги по вагітності та пологах та моральної шкоди, яку оцінює на суму 50000,00 грн.
Також зазначає, що правомірність створення виконавчої групи, до якої входила позивачка та підстави виплати їй винагороди державного виконавця не оспорюються відповідачами. Крім того, станом на час допущення оспорюваної бездіяльності у начальника управління будь-які зауваження з приводу цих обставин були відсутні. З приводу порушень строків здійснення виконавчих проваджень указувала, що жодних порушень нею допущено не було, враховуючи, що виконавче провадження було зведене і строки його здійснення обраховувались з моменту приєднання кожного з виконавчих документів. Звернула увагу на те, що у разі відсутності бюджетних асигнувань на виплату такої винагороди остання не могла виплачуватись іншим учасникам виконавчої групи. Також, на переконання позивачки, фактично, кошти на виплату винагороди державним виконавцям передбачені кошторисом управління, а в разі їх відсутності начальник управління могла звернутися до розпорядника бюджетних коштів із бюджетним запитом.
Стосовно завданих позивачці матеріальних та моральних збитків пояснила, що про її вагітність начальнику управління було відомо, а невиплата винагороди державного виконавця суттєво вплинула на розрахунок їй допомоги по вагітності та пологах. Через проблеми зі здоров`ям позивачка змушена була звертатися за медичною допомогою до Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України та Інституту педіатрії, акушерства та гінекології, якими рекомендовано оперативне хірургічне втручання, проте, внаслідок відсутність коштів, необхідну медичну допомогу позивачка не отримала.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванни Василівни щодо невиконання нею вимог Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126 та невиплати начальнику відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126, винагороди державного виконавця у загальній сумі 84515,22грн; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1. винагороду державного виконавця у загальній сумі 84515,22 грн; присуджено на користь начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 за рахунок Головного територіального управління юстиції у Рівненській області моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду 08 листопада 2017 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області задоволено частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванни Василівни щодо невиконання нею вимог Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126 та невиплати начальнику відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126, винагороди державного виконавця у загальній сумі 78292,04 грн.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 винагороду державного виконавця у загальній сумі 78292,04 грн.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 матеріальні шкоду у сумі 6391,42грн.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1082,85 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд першої інстанції про те, що винагорода державного виконавця, яка виплачувалася на підставі статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", залежить від якості, результативності праці, тому, така не може вважатися одноразовою виплатою, а відтак, є складовою оплати праці у вигляді додаткової заробітної плати та належить до структури заробітної плати. Суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача-1 на відсутність бюджетних коштів, як на причину неможливості виплати позивачу винагороди державного виконавця, є безпідставними та вказав, що з наданих відповідачем доказів у справі слідує, що іншим державним виконавцям, у тому числі й тим, що входили до складу виконавчої групи з виконання виконавчого провадження про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", виплачувалася винагорода на основі поданих ними у ті ж періоди заяв. Суди зазначили, що у цій справі повноваження щодо погодження заяви державного виконавця для виплати винагороди або, за відсутності підстав для виплати, повернення заяви державному виконавцю регламентовано Порядком №126.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У поданій касаційній скарзі відповідач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Підставою касаційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження позивач вказує на те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 3 Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126 щодо порушення строків із стягнення у повному обсязі виконавчого збору.
Позиція інших учасників справи
Від позивачки до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому вона просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а рішення судів попередніх інстанції без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 грудня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивачка призначена на посаду начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області наказом Головного управління юстиції у Рівненській області від 27 квітня 2012 року №324/к.
Наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 11 лютого 2015 року №97/04/к на позивачку покладено виконання обов`язків начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
На підставі постанови від 03 січня 2013 року утворено виконавчу групу з виконання виконавчого провадження про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", до якої увійшли ОСОБА_1, як керівник виконавчої групи, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як члени виконавчої групи.
На ім`я начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області подано заяви про виплату винагороди членам вказаної виконавчої групи, які затверджені ОСОБА_1 та погоджені в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дмитрієнко С.В., а саме: від 15 квітня 2015 року на суму 4512,58 грн (вх. №6375/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 15 квітня 2015 року на суму 4347,20 грн (вх. №6374/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 17 квітня 2015 року на суму 5297,66 грн (вх. №6372/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 17 квітня 2015 року на суму 3239,30 грн (вх. №6373/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 20 квітня 2015 року на суму 4022,39 грн (вх. №6369/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 07 травня 2015 року на суму 1852,86 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 07 травня 2015 року на суму 4409,79 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 07 травня 2015 року на суму 4127,28 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 4376,52 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 3934,86 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 4310,62 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 3793,34 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 4335,17 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 12 травня 2015 року на суму 4175,98 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 12 травня 2015 року на суму 4891,34 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 12 травня 2015 року на суму 3793,34 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 12 травня 2015 року на суму 4539,73 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 13 травня 2015 року на суму 4631,06 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 14 травня 2015 року на суму 4589,02 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 14 травня 2015 року на суму 4302,60 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 15 травня 2015 року на суму 808,58 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 15 травня 2015 року на суму 67,72 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 01 липня 2015 року на суму 3949,62 грн (погоджена начальником управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кайданович І.М.), на загальну суму 84515,22 грн.
Листом від 18 грудня 2015 року за №12863/02-11/29 за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області позивачу повідомлено, що станом на 18 грудня 2015 року в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишаються невиплаченими на її користь 25 заяв про виплату винагороди державного виконавця на загальну суму 97517,15 грн.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року №202/98-ВР (що був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин), працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну виконавчу службу" №202/98-ВР заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби, зазначеного у частині першій статті 6 цього Закону, складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством. За забезпечення реального, своєчасного і законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 46 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (що був чинним станом на час існування спірних правовідносин), передбачено, що за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій він має право на винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору. Порядок виплати, розмір винагороди та критерії оцінки роботи державного виконавця встановлюються Кабінетом Міністрів України.