ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 280/3724/21
адміністративне провадження № К/990/3943/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (суддя: Кисіль Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року (судді: Дурасова Ю.В., Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої частини заробітної плати,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністратвиним позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просила:
- стягнути з Держави України в особі відповідача Запорізької обласної прокуратури на її користь неотриману частину заробітної плати, а саме посадового окладу, надбавки за вислугу років та премії, визначених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 26 березня 2020 року у розмірі 1 154 590,87 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на користь позивачки заробітної плати за період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року, з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнути з відповідача на користь позивачки недоотриману частину заробітної плати за статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 27березня 2020 року по 29 грудня 2020 року у сумі 316666,76 грн.
Позов обґрунтований тим, що з 08 серпня 2012 року по 29 грудня 2020 року позивачка працювала в органах прокуратури. Вказує, що у період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року заробітна плата нараховувалась, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 5 660грн., встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року № 505, а не статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", посилаючись на норми Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" зазначає, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. Також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р (ІІ)2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року окружні прокуратури створені не були, позивачка у цей період не обіймала посаду прокурора окружної прокуратури, а обіймала посаду прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області.
Суди попередніх інстанцій вказували, що дія статті 81 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній у період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року, не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур, оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Звернули увагу, що положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 не визнані неконституційними, відтак дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачці оплати праці у період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року у інший спосіб, ніж встановлений пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113, що виключає бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах відносно неналежного розрахунку заробітної плати позивачки та, відповідно, підстав для зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за спірний період.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями суддів попередніх інстанцій позивачка звернулась з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржниця вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697, пункту З розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої частини заробітної плати.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивачка працювала в органах прокуратури з 08 серпня 2012 року по 29 грудня 2020 року. З 15 грудня 2015 року по 29 грудня 2020 року працювала на посаді прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області.
24 грудня 2020 року керівником Запорізької обласної прокуратури був виданий наказ № 2485к про звільнення позивачки з посади та з органів прокуратури Запорізької області з 29 грудня 2020 року за пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно розрахункового листа Запорізької обласної прокуратури щодо заробітної плати позивачки за 2020 рік, у період з березня 2020 року по грудень 2020 року заробітна плата нараховувалася та виплачувалася з урахуванням розміру посадового окладу 5660 грн. Відповідно, премія, надбавки та індексація заробітної плати, інші виплати, обчислювалися з урахуванням розміру посадового окладу.
Позивачка вважає протиправним те, що у період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року заробітна плата виплачувалась із урахуванням посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2021 року № 505, а не посадового окладу, визначеного у відповідності до положень частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з наступного.