ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 560/7672/21
адміністративне провадження № К/990/17335/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: А.В. Жука, Ж.М. Мельник-Томенко,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №560/7672/21
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року (головуючий суддя: Смілянець Е.С., судді: Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У червні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини НОМЕР_1, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в травні 2021 року звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги. Однак за результатами розгляду його заяви, відповідач листом від 4 червня 2021 року за № 350/184/151179 повідомив, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Не погоджуючись із відповіддю на вказану заяву, позивач звернувся до суду з цим позовом.
31 грудня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення про задоволення позову, яким:
- визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні;
- зобов`язав військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, що було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при обчисленні грошової допомоги при звільненні позивача протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача 60% щомісячної грошової винагороди, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 10 травня 2019 року у справі №820/5285/17, від 29 листопада 2019 року у справі №822/112/18, від 5 грудня 2019 року у справі №295/5200/18.
В січні 2022 року військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без руху у зв`язку з несплатою скаржником судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
22 червня 2022 року через систему "Електронний суд" військова частина НОМЕР_1 подала нову апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №560/7672/21. Одночасно з цим, заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач указав те, що військовою частиною НОМЕР_1 на виконання ухвали від 13 січня 2022 року, одразу після виділення коштів на сплату судового збору, а саме 21 лютого 2022 року було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №560/7672/21, однак 23 лютого 2022 року на офіційну електронну адресу військової частини від Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла ухвала про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 КАС у зв`язку з неусуненням апелянтом недоліків, датована 14 лютого 2022 року. На підставі викладеного, скаржник акцентував увагу на тому, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №560/7672/21 про повернення апеляційної скарги надійшла після усунення недоліків військовою частиною на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху.
27 червня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними причини пропуску строку апеляційного оскарження і залишив скаргу без руху.
Апеляційний суд дійшов висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору військовою частиною чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Одночасно з цим, суд надав апелянту 10 днів з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року, у якій вказати інші причини пропуску строку, якщо такі є.
На виконання вимог указаної ухвали, 29 червня 2022 року військова частина НОМЕР_1 через систему "Електронний суд" подала до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку.
В обґрунтування цього клопотання скаржник наполягав на тому, що у період з 18 лютого 2022 року до 3 квітня 2022 року посада юрисконсульта військової частини була вакантною, виконання обов`язків за цією посадою не здійснювалось протягом цього часу. Крім того, просив суд врахувати, що військову частину було переведено на організаційні штати воєнного часу у зв`язку з введенням на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
5 липня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд указав, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Одночасно з цим, суд зазначив, що сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Також суд указав, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Враховуючи указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", згідно якого скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється, суд апеляційної інстанції зауважив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
На основі цього суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску відповідного строку.
Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року, відповідач оскаржив її в касаційному порядку.
Скаржник просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким визнати поважними причини пропуску строку військовою частиною НОМЕР_1 на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що під час подання первісної апеляційної скарги ним дотримано процесуальні строки. Вказує, що ухвалою апеляційного суду від 14 лютого 2022 року неправомірно було повернуто його первісну апеляційну скаргу, оскільки судовий збір за подання первісної апеляційної скарги ним було сплачено 21 лютого 2022 року, а ухвалу про повернення апеляційної скарги військова частина отримала на офіційну електронну адресу лише 23 лютого 2022 року, тобто після усунення недоліків.
Також, скаржником зауважено, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що з 18 лютого 2022 року до 3 квітня 2022 року посада юрисконсульта юридичної групи А3808 була вакантною, виконання обов`язків за цією посадою не здійснювалось протягом вказаного строку.
Поряд з цим, скаржник зазначив, що з 11 лютого 2022 року згідно з розпорядженням від вищестоящого командування у військовій частині НОМЕР_1 були здійсненні заходи щодо приведення військової частини у вищий ступінь бойової готовності у зв`язку з можливою загрозою збройної агресії з боку РФ, а в подальшому на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року військову частину НОМЕР_1 переведено на організаційні штати воєнного часу. На переконання скаржника, дані обставини об`єктивно вказують на відсутність можливості здійснювати представництво військової частини НОМЕР_1 в суді.
Позивач ОСОБА_1, у межах встановленого строку, надав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просив касаційну скаргу відхилити, а ухвалу суду апеляційної інстанції від 5 липня 2022 року у справі №560/7672/21 залишити без змін. В обґрунтування наданого відзиву зазначає, що вважає аргументи військової частини необґрунтованими. Вказує, що військовою частиною сплату судового збору було прострочено ще до запровадження воєнного стану в Україні, а посилання на відсутність юрисконсульта та відсутність коштів на оплату судового збору, на переконання позивача не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку. Крім того, позивач зауважив на неналежному самопредставництві юридичної особи.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.