Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 149/1259/17
провадження № 51-2626км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_8,
суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_11,
прокурора ОСОБА_12,
захисника ОСОБА_13 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_15,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_13 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року стосовно ОСОБА_2
та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_14 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 21 січня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
у порядку ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, у порядку ст. 89 КК раніше не судимого,
засуджених за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня
2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначено кожному окремо покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 15 336 грн.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 визнано винуватими в тому, що 29 листопада 2016 року приблизно о 02:00 вони за попередньою змовою, з метою крадіжки чужого майна, приїхали автомобілем марки ВАЗ-2114, державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску,
який зареєстрований за ОСОБА_4 та котрим на підставі тимчасового реєстраційного талона мав право керувати ОСОБА_2, проникли всередину належного ОСОБА_3 гаражного приміщення, розташованого на АДРЕСА_1, шляхом підбору ключа до навісного замка вхідної брами, звідки викрали 300 кг гарбузового насіння
у 13 полімерних мішках та 190 кг очищеного волоського горіха в семи полімерних мішках, із викраденим майном з місця вчинення злочину зникли і розпорядились ним на власний розсуд, а саме реалізували його шляхом продажу ОСОБА_5 за 24 288 грн.
Вироком місцевого суду встановлено, що згідно з довідкою вартості станом на
29 листопада 2016 року вартість 1 кг гарбузового насіння становила 28 грн, а вартість 1 кг волоського горіха - 85 грн. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму
24 550 грн.
Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місцевий суд кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2022 року стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінено в частині розгляду цивільного позову.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 солідарно матеріальну шкоду в сумі 15 336 грн.
У решті вирок залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі з доповненнями до неї захисник засудженого ОСОБА_1
- адвокат ОСОБА_16, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо підзахисного і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначаючи стосовно порушень, допущених судами обох інстанцій, захисник фактично вдається до переоцінки доказів та аналізу фактичних обставин. Крім цього, вказує, що суд першої інстанції обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_1 фактичними даними, що містяться у протоколах пред`явлення для впізнання за фотознімками, які, на його думку, є недопустимими доказами через те, що таке впізнання слід було проводити безпосередньо за участю ОСОБА_1, а не за фотознімками. Зазначає, що під час судового розгляду в місцевому суді свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не змогли з упевненістю вказати на ОСОБА_1 як на особу, причетну до збуту насіння і горіхів, які надалі виявилися викраденими. Вважає, що головним підтвердженням незаконності вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 є те, що свідок ОСОБА_5 звертався із заявою до районного відділення поліції про те, що в м. Бердичеві упізнав особу, яка дійсно збувала йому насіння та горіхи, викрадені в потерпілого ОСОБА_3 . Вказує, що всі зазначені порушення, допущені під час розгляду кримінального провадження в місцевому суді, апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою. Також стверджує, що ОСОБА_1 призначили занадто суворе покарання, оскільки суди обох інстанцій не врахували того, що на утриманні засудженого перебуває неповнолітня дочка, його матір є інвалідом другої групи, а згідно з висновком органу пробації виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства.
У касаційній скарзі з доповненнями захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_13, указуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому детально описує сукупність доказів, на які послалися суди попередніх інстанцій на підтвердження винуватості ОСОБА_2, та фактично зазначає про те, що суди обох інстанцій дали їм неправильну оцінку.
Захисник стверджує, що ряд доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує наявність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, є недопустимими. Так, на її думку, апеляційний суд поверхово спростував доводи сторони захисту щодо недопустимості фактичних даних, які містяться на відеозаписі з флешнакопичувача та у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, що суперечить практиці Верховного Суду. Зазначає, що таке пред`явлення для впізнання було проведено без попереднього допиту свідків, які впізнавали. Стверджує, що апеляційний суд, порушуючи принцип презумпції невинуватості, переклав обов`язок доведення невинуватості на ОСОБА_2, зауваживши, що сторона захисту не заявляла клопотань про виклик свідків, а також не називала прізвищ осіб, які б могли підтвердити версію її підзахисного щодо непричетності до інкримінованого йому злочину. Також зазначає, що апеляційний
суд мав право вийти за межі апеляційних вимог у частині пом`якшення покарання ОСОБА_2, зважаючи на те, що він є інвалідом другої групи, має ряд тяжких захворювань, згідно з висновком органу пробації його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, до того ж підзахисний раніше не судимий у порядку, передбаченому ст. 89 КК. Однак зазначені обставини апеляційний суд не дослідив. Також, як звертає увагу захисник, повний текст ухвали апеляційного суду не було проголошено, що, на її думку, є порушенням. На підставі вищевказаного вважає ухвалу апеляційного суду незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційних скарг захисників
ОСОБА_14 та ОСОБА_13, просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Захисники ОСОБА_16 і ОСОБА_15 підтримали касаційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 . Просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник ОСОБА_13 просила задовольнити вимоги, викладені в її касаційній скарзі, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 просив задовольнити касаційну скаргу захисника
ОСОБА_14, подану в його інтересах, з викладених у ній підстав, а також
підтримав доводи захисника ОСОБА_15, наведені під час касаційного розгляду.
Крім того, підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_13
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисників не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставлять питання в касаційних скаргах захисники.
Тобто захисники переважно не погоджуються з установленими судом фактичними обставинами справи, достовірністю доказів, а також стверджують про неповноту досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження стосовно підзахисних. Так, у касаційних скаргах ставиться під сумнів оцінка, надана судами обох інстанцій фактичним даним, що містяться, зокрема, у протоколах пред`явлення для впізнання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за фотознімками, а також у протоколах огляду речей від 02 грудня 2016 року та 08 квітня 2017 року, згідно з якими оглянуто відеозапис із камери відеоспостереження. Однак з урахуванням статей 433 та 438 КПК Суд позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів звертає увагу, що суди обох інстанцій надали оцінку вищевказаним доказам та спростували аргументи сторони захисту щодо їх недопустимості й недостовірності.
Верховний Суд вважає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Так, суд першої інстанції послався у вироку на показання потерпілого ОСОБА_3, який указав, що після виявлення крадіжки насіння та горіхів з його подвір`я через деякий час йому зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що якісь особи привезли в м. Бердичів на базар та здали схожі мішки із зернятами й горіхами. Надалі було встановлено, що вищевказані мішки викрадено в потерпілого і здано за грошові
кошти ОСОБА_5 . Крім того, місцевий суд зазначив, що свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6, хоча на час повторного судового розгляду кримінального провадження не змогли впізнати в засуджених тих осіб, які здавали насіння та горіхи на базарі, через те, що події відбувалися у 2016 році, однак на час проведення впізнання за фотознімками, вони безсумнівно впізнали ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як тих чоловіків, котрі здавали горіхи та насіння на базарі.
Крім того, зазначений вище висновок суду об`єктивно підтверджується фактичними даними, що містяться, зокрема: у протоколі огляду місця події від 30 листопада
2016 року та фототаблиці до нього, відповідно до яких оглянуто домоволодіння, належне потерпілому ОСОБА_3 ; протоколі огляду речей від 02 грудня 2016 року, згідно з яким оглянуто флешнакопичувач із відеофайлами, якими зафіксовано, що
29 листопада 2016 року о 07:55:20 на в`їзд до території ринку проїхав автомобіль (марки ВАЗ 2114, державний номерний знак НОМЕР_1 ) із причепом, у якому розміщені мішки білого кольору з якимось вмістом. У салоні перебувають два чоловіки, обличчя видно не чітко, однак видно, що один - за кермом, а інший - на передньому пасажирському сидінні. На іншому відеофайлі (час 08:36:46) зафіксовано рух цього ж автомобіля на виїзд з ринку з порожнім причепом; протоколі огляду речей від
02 грудня 2016 року, відповідно до якого оглянуто флешнакопичувач 08 квітня
2017 року. Також суд безпосередньо в судовому засіданні оглянув вищевказане відео з камер спостереження та констатував достовірність фактичних даних, зазначених у протоколах огляду флешнакопичувача від 02 грудня 2016 року і 08 квітня 2017 року.