Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 711/8611/20
провадження № 61-9806 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2022 року у складі судді Позарецької С. М.
та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року
у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., Гончар Н. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - служба
у справах дітей Черкаської міської ради, про усунення перешкод
у спілкуванні з онуками, встановлення способу участі баби у вихованні
та спілкуванні з онуками.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_2
та ОСОБА_3, яка є її донькою, перебували з листопада 2012 року
у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Соснівського районного суду
м. Черкаси від 19 вересня 2016 року (справа № 712/5765/16-ц) було розірвано. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1
та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вона є бабусею малолітніх дітей з боку матері, а ОСОБА_4 - бабусею
зі сторони батька.
Під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 між ними часто виникали конфлікти, ОСОБА_2 застосовував фізичне насилля відносно ОСОБА_3, що підтверджується відповідними зверненнями
її та ОСОБА_3 до правоохоронних органів, а також зверталася
за медичною допомогою.
Вказувала, що 11 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір, яким було визначено місце проживання дітей разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі № 712/12893/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до неї та ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради, про відібрання малолітніх дітей
від інших осіб, та за зустрічним позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним скасовано та ухвалено нове про задоволення позову ОСОБА_2 та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 . Відібрано малолітніх ОСОБА_5,
ОСОБА_6, від неї та ОСОБА_3 . Повернуто малолітніх дітей
за місцем проживання батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Після прийняття вказаної постанови апеляційного суду вони дійшли згоди щодо місця проживання дітей (онуків) разом із нею.
Вказувала, що обидва онуки проживали в її сім`ї за адресою: АДРЕСА_2, діти відвідували заняття по грі на фортепіано,
з вивчення іноземної мови, займалися у спортивній секції. Вона займалася їх вихованням, забезпечувала харчуванням тощо.
Однак, 20 вересня 2020 року ОСОБА_2, після зустрічі з дітьми,
не повернув їх, а 28 вересня 2020 року - перевів їх до іншого навчального закладу. Після цього, вона постійно намагалася зустрітися з онуками,
про що вони також просили їх батька, але останній застосував до них фізичне насильство, у зв`язку з чим вона зверталася до служби у справах дітей, але їй було відмовлено.
Вказувала, що вона намагалася узгодити з батьком дітей -
ОСОБА_2 можливість відвідувати її онуків, брати участь в їхньому вихованні, просила співпрацювати з психологом, який допоміг би дітям пройти адаптаційний період у новій школі, однак останній відмовив.
Позивач зазначала, що 28 вересня 2020 року між нею та ОСОБА_4 - матір`ю ОСОБА_2, на території Черкаської гімназії № 9 імені О. М. Луценка, виник конфлікт, під час якого ОСОБА_4 агресивно
й нецензурно висловлювалася та умисно нанесла їй тілесні ушкодження,
у результаті чого за її заявою було відкрито кримінальне провадження
№ 1202025610000643 від 30 вересня 2020 року відносно ОСОБА_4
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).
Вони не можуть дійти згоди щодо її участі у вихованні та спілкуванні
з онуками, чим чинять їй, як бабі, перешкоди у цьому.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути
їй перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з онуками
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
- визначити їй наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні з онуками у формі особистих періодичних побачень та спільного відпочинку, а саме:
- перший та третій вихідні дні місяця: забравши дітей у п`ятницю після школи до 19:00 год. суботи без присутності батьків дітей,
з можливістю відвідування її місця проживання, навчальних, розважальних та розвиваючих закладів та місць дитячого дозвілля і відпочинку;
- кожен понеділок та середу з 15:00 год. по 20:00 год., з дотриманням розпорядку дня дітей (прийоми їжі, виконання домашніх завдань)
без присутності батьків дітей з можливістю відвідування її місця проживання, навчальних, розважальних та розвиваючих закладів
та місць дитячого дозвілля і відпочинку;
- осінні та весняні канікули - по 3 дні з ночівлею за її місцем проживання без присутності батьків дітей з можливістю відвідування, навчальних, розважальних та розвиваючих закладів та місць дитячого дозвілля і відпочинку;
- зимові канікули - 5 днів із ночівлею за місцем її проживання без присутності батьків дітей з можливістю відвідування навчальних, розважальних та розвиваючих закладів та місць дитячого дозвілля
і відпочинку;
- літні канікули - 3 тижні з ночівлею за місцем її проживання без присутності батьків дітей з можливістю відвідування навчальних, розважальних та розвиваючих закладів та місць дитячого дозвілля
і відпочинку.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради, про позбавлення права на спілкування з дітьми та прийняття участі у їх вихованні.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що з листопада 2012 року він
та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2016 року (справа
№ 712/5765/16-ц) було розірвано. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подружнє життя між ними не склалося. 11 липня 2018 року між ним
та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір, яким було визначено місце проживання дітей разом із ним за адресою:
АДРЕСА_1 .
Вказував, що як до укладення договору, так і після цього, діти проживали разом із ним, відвідували державний навчальний заклад у місті Черкаси
№ 33 "Супутник". Однак, 21 серпня 2018 року, коли він прийшов забирати дітей зі школи, йому повідомили, що дітей забрала баба - ОСОБА_1 . На його прохання повернути йому дітей, ОСОБА_1 відмовляла.
На наступний день до школи дітей не привела. Зазначене стало підставою його звернення з відповідними заявами до Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції у Черкаській області (далі - Черкаський ВП ГУНП у Черкаській області) та служби у справах дітей Черкаської міської ради.
Враховуючи вказані обставини, у жовтні 2018 року він змушений був звернутися до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом
до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відібрання малолітніх дітей. Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі № 712/12893/18 його апеляційну скаргу задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2019 року у справі за його позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради, про відібрання малолітніх дітей від інших осіб, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до нього про визнання договору недійсним скасовано та ухвалено нове про задоволення його позову та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей Відібрано від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 малолітніх
ОСОБА_5, ОСОБА_6, й повернуто йому дітей.
На момент прийняття зазначеної постанови апеляційного суду діти відвідували Черкаську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 19. Ураховуючи інтереси дітей, між ним та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості, що діти до закінчення навчального року проживатимуть разом із нею, а він, у свою чергу, матиме можливість безперешкодно зустрічатися з дітьми.
На початку наступного навчального року (2020-2021 роки) він мав намір перевести дітей до Черкаської гімназії № 9 імені О. М. Луценка, проти чого не заперечувала мати дітей - ОСОБА_3 . Але ОСОБА_1, висловлюючи категоричні заперечення проти переведення, звернулася
до служби у справах дітей Черкаської міської ради щодо невиконання ним своїх батьківських обов`язків відносно дітей.
Позивач указував, що з вересня 2020 року діти проживають разом із ним
та його дружиною - ОСОБА_7, із якою він перебуває
у зареєстрованому шлюбі, яка добре ставиться до дітей, допомагає вирішувати всі питання пов`язані з ними. Разом із цим, ОСОБА_8 продовжує діяти не в інтересах дітей, зловживає наданим їй правом, зокрема, фактично кожного дня відвідує навчальний заклад, де навчаються діти, переслідує їх, відволікає від навчального процесу та чинить психологічний тиск на них. Маючи можливість, за його погодженням, бачити дітей та спілкуватися з ними, вона постійно звертається до служби
у справах дітей Черкаської міської ради із заявами щодо, начебто, невиконання ним батьківських обов`язків, ініціює конфлікти з ним; порушує домовленості щодо спілкування з дітьми; розповідає дітям, що батьки їх не люблять.
Враховуючи наведені вище обставини та активне втручання
ОСОБА_1 у виховання дітей, позивач уважав, що її дії спрямовані
на розпал ворожнечі та протистояння й жодним чином не спрямовані
на виховання дітей в атмосфері любові та поваги, взаємодопомоги
та підтримки. На його думку, спілкування баби та дітей, суперечить інтересам останніх.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив суд позбавити бабу - ОСОБА_1 права на спілкування з дітьми ОСОБА_5
та ОСОБА_6, й прийняття участі у їх вихованні протягом одного року.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 квітня
2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду
та об`єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 . Зобов`язано службу у справах дітей Черкаської міської ради надати
до 21 травня 2021 року висновок щодо розв`язання зустрічного позову, відповідно до статті 19 СК України. За заявою ОСОБА_1 викликано
в судове засідання для допиту заявлених нею свідків.
У ході розгляду справи відповідач ОСОБА_3 - дочка ОСОБА_1, заперечувала проти її позову, посилаючись на те, що її діти належним чином утримуються колишнім чоловіком, - ОСОБА_2, а її мати - ОСОБА_1 постійно втручається в їхнє життя, змушуючи її писати різні звернення на ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня
2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 наступні порядок і спосіб у вихованні
та спілкуванні з дітьми (онуками): ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,
які передбачають періодичні побачення з можливістю відвідування
та спільного перебування дітей за місцем проживання баби, а також спільний відпочинок баби і дітей на території України, з урахуванням психологічного і фізичного стану дітей та обставин, які можуть виникнути, часу навчання та відпочинку, а саме:
- перша та третя суботи календарного місяця з 10:00 до 19:00
без присутності батьків дітей, з можливістю відвідування місця проживання баби ОСОБА_1, навчальних, розважальних
та розвиваючих закладів та місць дитячого дозвілля і відпочинку,
з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дітей, графіку
і часу навчань та відпочинку, з врахуванням обставин, які можуть виникнути.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що малолітні діти проживають разом із батьком - ОСОБА_2, ОСОБА_1 є бабою малолітніх дітей, матір`ю їх матері - ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання щодо встановлення порядку і способу участі ОСОБА_1 у вихованні онуків та спілкуванні з ними, районний суд урахував графік навчання і режим дітей, вихідні дні за календарними місяцями, відвідування ними гуртків та спортивної секції, їхній активний спосіб життя, висновок органу опіки та піклування м. Черкаси про участь
у вихованні та спілкуванні баби з малолітніми ОСОБА_6
та ОСОБА_5 від 10 березня 2021 року № 134, а також неодноразові та чисельні звернення як баби, так і батька дітей до різних органів (служби
у справах дітей Черкаської міської ради, органів Національної поліції, Черкаського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, органів місцевого самоврядування тощо) щодо спілкування та виховання дітей, наявність напружених між ними відносин, неможливість знайти порозуміння у цих спірних питаннях, та вважав, що наведений у вказаному висновку порядок та спосіб є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дітей, підтримки зв`язків між родичами.
Такий спосіб спілкування не позбавить можливості батьків виховувати синів, а також не позбавить матір, яка проживає на даний час окремо від дітей, на особисте виховання нею своїх дітей. Зазначений спосіб буде відповідати першоосновам розвитку особистості хлопчиків, враховуючи
їх вік, стан здоров`я, звички тощо. При цьому суд зазначив, що батьки дітей мають переважне право у їхньому вихованні, а, запропонований позивачем графік, може призвести до порушення цього права. Як баба, так і батько
не повинні зловживати своїм правом на спілкування та участь у вихованні дітей, а повинні поважати право дітей на сімейне виховання.
Районний суд уважав, що доводи ОСОБА_1 про те,
що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинять їй перешкоди у спілкуванні
з онуками не знайшли свого підтвердження. Наявність неприязних, складних відносин між ними не є доказами того, що останні створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов`язаних із вихованням дітей.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано переконливих доказів,
що він чинить їй перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей (онуків).
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку
про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Із цих саме підстав районний суд відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, так як позбавлення ОСОБА_1 права
на спілкування й участь у вихованні онуків може лишити дітей родинних зв`язків із бабою, любові та турботи з її боку.
Судом першої інстанції враховано положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), відповідні норми СК України (статті 7, 18, 159, 257, 263). При ухваленні рішення суд виходив із найкращих інтересів дітей.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
ОСОБА_1 оскаржила судове рішення районного суду в частині вирішення первісних позовних вимог. Рішення суду першої інстанції
у частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2
в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Кучер Ю. В., залишено без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2022 року
в оскаржуваній частині, - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції
в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, який, врахувавши якнайкращі інтереси малолітніх дітей, визначив такий спосіб і порядок спілкування бабусі (яка не має порушувати режиму дітей) з онуками, який, до того ж, узгоджується з висновком органу опіки та піклування м. Черкаси про участь у вихованні та спілкуванні баби
з малолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 10 березня
2021 року № 134.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до положень сімейного законодавства у ОСОБА_1 відсутні перешкоди для реалізації її права на участь у вихованні малолітніх онуків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції
не врахував всіх обставин, у зв`язку з чим дійшов до помилкового висновку про неможливість задоволення первісних позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає,
що судами попередніх інстанцій норм застосовано норм права
без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 711/8611/20 із Придніпровського районного суду м. Черкаси. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено наявні у справі докази та не надано їм належної правової оцінки, а також не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 607/9336/20, провадження № 61-20367св21, відповідно до якого суд касаційної інстанці вказав, що наявність конфлікту та неприязні відносини між сторонами
є підставою для обмеження прав позивачів на спілкування з онукою, тому, врахувавши інтереси дитини, визнав можливим встановити такий спосіб участі у вихованні онуки, щоб дід та баба мали змогу бачитись з нею двічі
на тиждень- в будній день та у вихідний, у дні народження, а також святкові дні.
Вважає, що висновки судів про відсутність перешкод з боку відповідачів
у її участі у вихованні онуків не відповідають обставинам справи
та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Зокрема, вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2022 року
у справі № 711/8214/20, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження)
та призначено їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Її цивільний позов до ОСОБА_4 задоволено частково, та стягнуто з останньої
на її користь 679,22 матеріальної шкоди, 5 000,00 грн - моральної шкоди
та процесуальні витрати в сумі 18 000,00 грн. ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення її позовних вимог, в апеляційному суді вказувала,
що онуки перебувають за межами України разом із батьком та його новою дружиною. Проте суди не надали оцінку вказаним доводам відповідача,
яка не приховувала неприязного відношення до неї та висловлювала своє бажання заборонити онукам бачитися з нею.
Судами не було взято до уваги, що відповідачами порушується спосіб
її участі у вихованні та спілкуванні з онуками, визначений висновком органу опіки та піклування м. Черкаси від 10 березня 2021 року № 134, що свідчить про наявність перешкод з боку відповідачів для реалізації її права на участь у вихованні малолітніх дітей (онуків).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції були допитані малолітні діти, після чого ОСОБА_2 вчинив відносно них фізичне насильство,
про що їй стало відомо 18 грудня 2021 року, коли ОСОБА_3 прийшла разом із дітьми до неї. Вказане стало підставою для її звернення
до комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради та до комунальної установи "Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи", а згодом й до правоохоронних органів. Відповідно до довідок комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради від 18 грудня 2021 року № 7775 та № 7777, і висновків спеціаліста в галузі судово-медчної експертизи, виданих 20 грудня 2021 року комунальною установою "Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи" за № 02-01/1067
та № 02-01/1068, було підтверджено факт нанесення дітям легких тілесних ушкоджень від дії тупого предмету, по давності виникнення може відповідати часу, вказаному оглянутим. Вказані довідки судами не були взяті до уваги. З метою захисту від подальшого вчинення ОСОБА_2 насильства по відношенню до дітей, 19 грудня 2021 року вона відмовилася їх повертати. 22 грудня 2021 року за її заявою були внесені відомості
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202125533002363
по факту виявлення на тілі її онуків легких тілесних ушкоджень.
На її думку, факт звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду
із заявою про видачу обмежувального припису відносно неї, в якій просили заборонити їй на шість місяців спілкуватися з онуками в будь-який спосіб, наближатися до них, є доказом того, що ОСОБА_3, її дочка, чинить перешкоди їй у спілкуванні з онуками.
При цьому в суді першої інстанції під час допиту свідків судом не було надано їм можливості висловити свою думку та повідомити відомі
їм обставини, вказувалося, що озвучені ними факти не мають відношення до даної справи, їх постійно зупиняли та ставили питання таким чином, щоб вони відповідали, що їм це відомо зі слів позивача. В оскаржуваному судовому рішенні районного суду не відображенні показання свідків.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінки цим доводам, натомість вказав про відсутність перешкод у спілкуванні з дітьми, не встановивши при цьому чи виконується відповідачами порядок, визначений висновком органу опіки та піклування м. Черкаси від 10 березня 2021 року № 134, чи надається можливість спілкуватися з онуками, з огляду на те, що з 24 лютого
2022 року діти перебувають за межами України.
Крім того, судами не надано належної оцінки її неодноразовим зверненням до правоохоронних органів, органів прокуратури й органу опіки
та піклування щодо неправомірних дій ОСОБА_2, які підтверджують схильність ОСОБА_2 до вчинення фізичного насильства.
Також указує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції становить 1 681,60 грн, які складаються з витрат
на сплату судового збору.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є бабою малолітніх онуків: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, які є дітьми її доньки - ОСОБА_3, та ОСОБА_2
(а. с. 10, 11, т. 1).
ОСОБА_4 бабою малолітніх онуків: ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, які є дітьми її сина - ОСОБА_2,
та ОСОБА_3 .
Батьки малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували
у зареєстрованому шлюбі з 29 листопада 2012 року .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2016 року у справі № 712/5765/16-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітей повноліття, починаючи з 18 травня 2016 року (а. с. 12-14, т. 1).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі № 712/12893/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради, про відібрання малолітніх дітей від інших осіб, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про визнання договору недійсним скасовано та ухвалено нове про задоволення позову ОСОБА_2 та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 . Відібрано малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, від ОСОБА_1
та ОСОБА_3, які проживають по
АДРЕСА_2 . Повернуто малолітніх дітей за місцем проживання батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Допущено до негайного виконання рішення в частині відібрання дітей і повернення їх за місцем проживання батька. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 154-158, т. 1).
Малолітні діти проживають разом із батьком - ОСОБА_2,
що визнається сторонами у справі.
Згідно з висновком органу опіки та піклування м. Черкаси про участь
у вихованні та спілкуванні баби ОСОБА_1 з малолітніми
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 10 березня 2021 року № 134, беручи до уваги те, що одним із найважливіших прав дитини є право
на сімейне виховання, яке включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою та іншими родичами, а також те, що відповідно до законодавства під час вирішення спору щодо участі баби у вихованні дітей враховується: її поведінка; особиста прихильність дітей до неї; інші обставини, що мають істотне значення, враховуючи те, що батьки не повинні зловживати своїм правом на спілкування з дітьми і повинні надавати можливість бабі бачитися з онуками, захищаючи право малолітніх
на сімейне виховання, беручи до уваги позицію батьків, які мають переважне право у вихованні дітей, діючи в інтересах дітей, орган опіки
і піклування вважав за доцільне визначити бабі ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками ОСОБА_6
та ОСОБА_5 : перша та третя субота місяця з 10-00 до 19-00;
без присутності батьків дітей та з урахуванням обставин, які можуть виникнути(а. с. 89-91, т. 1).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування м. Черкаси по розгляду ухвали районного суду від 12 квітня 2021 року щодо надання висновку
про розв`язання спору по заяві ОСОБА_2 від 24 травня 2021 року
№ 302, беручи до уваги те, що одним із найважливіших прав дитини є право
на сімейне виховання, яке включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою та іншими родичами, враховуючи те, що батьки не повинні зловживати своїм правом на спілкування з дітьми і повинні надавати можливість бабі бачитися з онуками, захищаючи право малолітніх
на сімейне виховання, беручи до уваги позицію батьків, які мають переважне право у вихованні дітей, діючи в інтересах дітей, та керуючись статтями 19, 257 СК України, орган опіки та піклування вважав за доцільне відмовити ОСОБА_2 у підтриманні його позовних вимог
щодо заборони бабі ОСОБА_1 права на спілкування з онуками ОСОБА_6 та ОСОБА_5, та прийняття участі у їх вихованні протягом одного року (а. с.128-130, т. 2).